Оцінка умов праці базується на аналізі чинників виробничого середовища, в якому відбувається трудовий процес. Відомо три якісно відмінних функціональних стани організму, від яких залежить якісна і кількісна характеристика результатів праці та фізіологічних показників здоров’я людини: нормальний;
пограничний (між нормою та патологією);
патологічний.
Наведені функціональні стани організму можуть проявлятися при різних видах як фізичної, так і розумової праці у несприятливих умовах. Залежно від виробничих умов у людини може сформуватися лише один з трьох наведених функціональних станів. Тому вони є критерієм для встановлення категорії важкості праці.
Які бувають категорії важкості (тяжкості) праці?
Медико-фізіологічними дослідженнями обґрунтовано шість категорій важкості праці: І категорія важкості праці - це вид діяльності, що виконується в оптимальних умовах виробничого середовища за сприятливими величинами фізичного, розумового і нервово-емоційного навантаження. При таких умовах людина зберігає здоров’я і працездатність.
ІІ категорія - це такі умови середовища, які відповідають гігієнічним нормативам. Практично здорові люди в таких умовах не відчувають значної втоми або відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю.
III категорія - це роботи, за яких підвищуються психічні, м’язові та нервово-емоційні навантаження. У практично здорових людей формуються реакції, характерні для пограничного функціонального стану організму, коли погіршуються фізіологічні та техніко-економічні показники.
IV категорія важкості праці - це умови, які призводять до більш глибокого пограничного стану організму. В момент трудової діяльності можуть виникати професійні захворювання. Працездатність підтримується за рахунок перенапруги, що веде до порушення окремих систем організму.
V категорія - це роботи, за яких формуються реакції характерні для патологічного функціонального стану організму і зміни з боку вищої нервової системи, що веде до появи виробничо зумовлених та професійних захворювань.
VI категорія - це роботи з надмірними перевантаженнями, при яких виникають стресові психічні ситуації, гострі патологічні реакції, що можуть призводити до тяжких порушень функціонування організму або життєво важливих органів та систем.
Що таке важкість і напруженість праці?
Важкість праці-це ступінь залучення до роботи м’язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичних навантажень.
Напруженість праці — це реакція центральної нервової системи на інтелектуальні, сенсорні, емоційні, монотонні чи динамічні режими праці.
Важкість та напруженість праці— це ступінь сукупної дії санітарно-гігієнічних, фізіологічних, естетичних, соціально-психологічних елементів, що формують умови праці та поточні або віддалені в часі зміни функціонального стану організму.
Поняття "важкість або тяжкість праці може однаково застосовуватися як до фізичної так і розумової праці і до тих видів діяльності, що виконуються в шкідливих або небезпечних виробничих умовах.
Які заходи запобігання втоми і перевтоми?
Для профілактики втоми і підвищення працездатності організму розроблені фізичні вправи і тренування.
Тренованість — це стан організму, який виникає в результаті систематичного повторного виконання робочих процесів, що призводить до підвищення працездатності.
Вправи - окремий вид тренування, шляхом багатократного повторення якого підвищується працездатність в окремих видах діяльності.
Для профілактики втоми застосовують скорочену тривалість робочого дня, враховують засоби механізації, автоматизації, застосовують раціональну організацію трудового процесу, максимально скорочують статичні операції, усувають зайві прийоми у роботі і т. ін.
Важливе значення для профілактики втоми має режим праці та відпочинку, що передбачено в КЗпП.
Як змінюється працездатність людини протягом дня?
Предметну діяльність умовно можна поділити на три основні фази працездатності.
Перша фаза (30-60 хв) - людина звикає до трудових обставин і може в процесі втягування у роботу допускати помилки. Початкова фаза втягування у роботу залежить від виду діяльності, а з підвищенням навичок та кваліфікації вона може значно скорочуватися.
Друга фаза - це стійкість робочого стану людини, протягом якої вона досягає найвищого рівня працездатності. Ця фаза може тривати кілька годин.
Третя фаза - фаза стомлення, що веде до зниження продуктивності і якості праці та вимагає відповідної перерви для фізичного або розумового відпочинку.
Завдяки періодам відпочинку, що регламентується законодавством, працездатність відновлюється, що є функціональною властивістю організму людини.
2.2.1. Повітря робочої зони
Яку роль відіграє повітря серед параметрів навколишнього середовища?
Як змінюється хімічний склад повітря внаслідок фізіологічних потреб людини?
Яке значення на організм людини мають хімічні компоненти повітря?
2.2.2. Метеорологічні чинники та їх вплив на організм
Що таке мікроклімат виробничих приміщень?
Які чинники формують мікроклімат у робочій зоні?
Як впливає температура повітря на теплообмінні процеси?
Що таке процеси терморегуляції?