Охорона праці - Москальова В.М - Як впливає на організм атмосферний тиск?

Заходи щодо нормалізації мікроклімату в боротьбі з перегріванням організму спрямовують на те, щоб:

запобігти виділенню у приміщення надмірної кількості тепла й вологи;

забезпечити перебування працюючих поза зоною надмірних теплоутворень та тепловиділень;

дотримуватися температури у приміщеннях та інтенсивності інфрачервоного випромінювання в межах нормативних значень;

створювати умови для швидкого відновлення порушених процесів терморегуляції і нормалізації теплового балансу організму; Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень залежать від категорії важкості робіт і пори року наведені у (табл. 2.4.).

Таблиці. 2.4. Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху _повітря в робочій зоні виробничих приміщень.

Для нормалізації параметрів в умовах нагріваючого мікроклімату здійснюють: герметичність та ізоляцію обладнання, впроваджують засоби механізації важких робіт, дистанційне управління, віддалення робочих місць від потужних джерел тепла, використовують автоматичні системи керування технологічними процесами, застосовують тепловідхильні й тепловідбивні екрани.

Найефективнішим засобом захисту від променевої енергії є водяні завіси. Шар води в І мм є достатнім, щоб поглинути всю теплову радіацію від відкритих джерел тепла.

За наявності потужних джерел конвекційного й променевого тепла важливим заходом є вентиляція, аерація, кондиціювання повітря і повітряне душування. Повітряні душі влаштовують і на місцях відпочинку, щоб швидше відновити нормальну діяльність фізіологічних систем організму.

Швидкому відновленню фізіологічного стану працівників сприяє раціональний режим праці та відпочинку. Тривалість і періодичність перерв і мікропауз має бути рівномірно розподілена протягом робочого часу.

Швидко відновити функціональні можливості організму допомагає правильно організований питний режим. Практикується забезпечення працюючих в умовах гарячих виробництв охолодженою, підсоленою газованою водою.

Для захисту організму від шкідливого впливу високих температур використовують спеціальний одяг і взуття, які є додатком до основних заходів, які лише зменшують їх негативну дію на організм.

Які існують заходи щодо переохолодження організму?

При роботі в умовах охолоджуючого мікроклімату з однієї сторони, необхідно запобігти сильному переохолодженню організму з іншої — забезпечити його швидке зігрівання для нормалізації фізіологічних зрушень, що настали внаслідок переохолодження.

В умовах охолоджуючого мікроклімату влаштовують утеплення стін і підлог, застосовують спеціальні теплоізоляційні прошарки, підлоги покривають дерев’яними настилами або решітками.

У великих виробничих цехах, де на одного працюючого припадає понад ЗО м2 проектується обігрівання робочих місць конвекційним або радіаційним методом або обігрівання в окремих приміщеннях, де використовують електричні випромінювачі. На зовнішніх роботах надаються обов’язкові перерви для обігрівання, які регламентуються спеціальними постановами місцевих адміністрацій.

Для захисту від переохолодження має бути забезпечення працюючих спеціальним одягом і взуттям з теплозахисними властивостями.

Як впливає на організм атмосферний тиск?

Зміна барометричного тиску, як у сторону підвищення так і зниження може призвести до негативних патологічних процесів.

На рівні моря атмосферний тиск дорівнює 760 мм.рт.ст. Його коливання на поверхні землі залежать від погоди і не перевищують 10-30 мм.рт.ст. З підняттям догори щільність повітря і його тиск зменшується, що може спричиняти розвиток так званої висотної хвороби. Висотна хвороба є наслідком зниження парціального тиску кисню у повітрі, що веде до кисневого голодування тканин. Парціальний тиск кисню на рівні моря становить 158,84 мм.рт.ст. При підніманні вгору парціальний тиск кисню буде зменшуватись пропорційно зниженню загального тиску.

До кисневого голодування найбільш чутливі мозкові клітини, які споживають на одиницю ваги в 30 разів більше кисню ніж всі інші тканини. Ознаки кисневої недостатності проявляються на висоті 3000 м без кисневого приладу. Виникає запаморочення, слабкість м’язів, тремор, підвищуються сухожилкові рефлекси, знижується гострота слуху, розладнується зорове сприйняття, настає сонливість і т. ін. Внаслідок поступової адаптації до пониженого тиску в організмі розвиваються компенсорно-пристосувальні механізми, що дає можливість мешканцям високогірних поселень зберігати здоров’я і працездатність.

З дією підвищеного тиску людина стикається при виконані робіт під водою або під землею в так званих кесонних робочих камерах.

На кожні 10 м тиск у кесоні підвищується на 1 атм. (101,3 кПа) вище атмосферного. При роботі в таких камерах виділяють три періоди: період компресії (опускання в кесон); робота в умовах підвищеного тиску і період декомпресії (підйом на поверхню в зону нормального тиску).

В період компресії особливих патологічних змін не виникає, з’являються деякі перехідні явища, що не загрожують життю (опускається діафрагма, вдавлюються барабанні перетинки, підвищується пітливість і температура тіла). Робота в кесонах при дотриманні правил безпеки переноситься без вираженого неприємного відчуття. Зменшується частота дихання, серцевих скорочень, настає сухість шкіри і слизових оболонок і інше. При тиску більше 4 атм. може спостерігатись негативна дія азоту - збудження. При тиску 10 атм. настає втрата свідомості внаслідок отруєння азотом.

Найбільшу небезпеку становить період декомпресії. Насичення крові і тканин організму азотом при підвищеному тиску може досягати 4-6 л проти 1 л в умовах нормального тиску. При швидкій декомпресії азот внаслідок різниці в парціальному тиску переходить з тканин до місця його елімінації (виключення) через легені. Інтенсивна десатурація азоту через легені може відбуватися тільки у відповідних кількостях за одиницю часу. При швидкі декомпресії азот з розчинного стану переходить у газоподібний і лишається у крові і тканинах у вигляді бульбашок, які призводять до розвитку тяжкої професійної патології—кесонної хвороби (газова емболія — закупорка судин аероемболами).

Ознаками кесонної хвороби є сильні болі в суглобах, м’язах, шкіра набуває мармурового відтінку, уражується центральна і периферична нервова система, кістковий мозок, а у важких випадках газові емболи призводять до легеневої кровотечі, інфаркту, набряку легенів зі смертельним наслідком.

Профілактика кесонної хвороби зводиться до правильної організації декомпресії, інженерно-технологічних, санітарно-гігієнічних та лікувальних заходів.