Охорона праці - Москальова В.М - Як перевіряють природне освітлення?

Перевірку природного освітлення проводять за певною схемою.

1. Для правильного нормування освітленості потрібно детально вивчити особливості зорової роботи у даному приміщенні; ознайомитися з технологічним процесом, обладнанням і характером його експлуатації. При цьому необхідно визначити:

наявність постійних робочих місць і зон обслуговування;

характер зорової роботи (мінімальні розміри об’єктів, які необхідно розрізняти);

особливість умов зорової роботи (відстань від очей до об’єктів, які потрібно розрізняти).

2. Освітленість вимірюють в різних точках приміщення по його характерному перерізі — поперечний переріз по середині приміщення, площина якого перпендикулярна площині засклення віконних прорізів (при боковому освітленні) або поздовжній осі прольотів приміщення (при верхньому освітленні).

3. Кількісна оцінка характеристики природного освітлення проводиться через коефіцієнт КПО у відсотках.

Істотне значення має те, в якому поясі світлового клімату України розміщується підприємство, бо природне освітлення залежить від кількості сонячних днів, а також від стійкості снігового покриву.

В діючих ДБН В 2.5-28-2006 нормовані значення КПО (£д) наведені для будівель, розміщених у різних районах визначається так:

де: Ен - значення КПО за табл. 1, 2 ДБН В 2.5-28-2006;

лід,—коефіцієнт світлового клімату (ы - номер групи забезпеченості природним світлом за табл. 4 ДБН В 2.5-28-2006).

Прямі сонячні промені у великих дозах протягом більшої частини дня призводять до сліпучої дії і значного підвищення температури повітря і обладнання, до швидкої втоми зору і втрати орієнтації, а відтак зменшують продуктивність праці і часто бувають причиною аварій і травматизму. Через це, для промислових підприємств, залежно від характеристики та розряду зорової роботи, передбачають сонцезахисні пристрої.

Визначення сумарної площі вікон при бічному освітленні за КПО здійснюється за формулою:

де Р - площа підлоги, м2;

етіп- мінімальний коефіцієнт природної освітленості; п — світлова характеристика вікон;

А: - коефіцієнт, що враховує затінення вікон сусідніми будівлями, к = 1,0 -1,7; г0 — загальний коефіцієнт світлопропускання віконного прорізу, т0 = 0,3 -0,6; п - коефіцієнт, що враховує відбите світло від внутрішніх поверхонь приміщення.

Середній коефіцієнт відбиття внутрішніх поверхонь визначають за формулою:

де: рг ру р3 - коефіцієнт відбиття світла від стін, стелі і підлоги; 5,, 5?, б4, —відповідні площі стін, стелі і підлоги.

Якщо розрахункова величина КПО вища за нормативне значення, вікна запроектовані правильно. Якщо КПО в розрахунках дещо нижчий або дорівнює нормативному значенню, то слід змінити розміри вікон.

Що таке штучне освітлення?

Влаштування штучного освітлення є обов’язковим в усіх приміщеннях і на освітлювальних територіях і площах для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспортних засобів під час відсутності або нестачі природного освітлення.

При штучному освітленні умови зорової роботи можуть бути кращими, ніж при природному, але світловий режим за світлотехнічними, біологічними та психологічними показниками не буде еквівалентним природному світлу. Щоб усунути таке явище, гігієністи рекомендують змінювати:

рівень штучного освітлення в часі аналогічно природному;

спектральний склад протягом доби імітуючи природний світловий режим;

відчуття світлового комфорту пофарбуванням виробничих приміщень у теплі тони.

До найбільш розповсюджених джерел світла належать лампи розжарювання (нормальні, дзеркальні і прожекторні) та люмінесцентні лампи (табл. 2.7)

Таблиця 2.7. Характеристика джерела штучного освітлення