Реклама - Джефкінс Ф. - 22. Закон "Про лотереї та розважальні заходи" 1976 р.

Це досить важливий закон, коли йдеться про бази даних або списки адрес, які використовуються в рекламі поштою або контактній рекламі. Власники комп'ютеризованих даних повинні зареєструватися в Реєстрі захисту даних. Примірники реєстру можна знайти в публічних бібліотеках. Будь-хто має право вимагати роздруку даних про себе, якими володіє будь-яка організація, за умови, що ця особа знає, хто саме володіє цією інформацією і де саме її зберігають.

21. Закон "Про чесну торгівлю" 1973 р.

Цей закон дуже суттєво вплинув на монополізацію в рекламному бізнесі. Він передбачав призначення Генерального інспектора з чесної торгівлі, який, у свою чергу, забезпечувався штатом працівників, котрі вивчали вплив торговельних прийомів та комерційної діяльності на інтереси споживачів і давали відповідні рекомендації стосовно необхідних або бажаних заходів. Цей закон називають "Хартією споживачів". У листопаді 1976 р. Бюро з чесної торгівлі постановило, що система "визнання та комісійних", яка застосовується до рекламних агентств, є монополістичною і суперечить закону "Про обмеження торговельної діяльності" 1976 р. (див. 4.9).

Сьогодні "визнане" рекламне агентство не має жодних стандартних комісійних, воно мусить визначати свої комісійні шляхом переговорів із засобами масової інформації.

Нову концепцію споживацької торгівлі (тобто будь-якого способу постачання товарів або надання послуг), що про неї йдеться в законі, слід розуміти як:

а) умови (наприклад, ціна), на яких слід постачати даний товар або надавати дану послугу, або

б) спосіб, у який ці умови доводяться до відома осіб, котрим цей товар має постачатися або має надаватися дана послуга, або

в) промоцію (шляхом рекламування та пакування) товарів або послуг;

г) методику продажу, спрямовану на споживачів, або

д) спосіб пакування, пов'язаний з особливостями постачання товару, або

е) методи вимагання або забезпечення оплати наданих послуг чи товарів.

Коли Генеральний інспектор вважає певні методи торгівлі протизаконними, він може запропонувати Консультативному комітетові захисту прав споживачів розглянути даний випадок і на підставі рекомендації комітету може звернутися до Державного секретаря з проханням подати запропонований законодавчий акт на розгляд парламенту.

22. Закон "Про лотереї та розважальні заходи" 1976 р.

Конкурсні рекламні акції або схеми стимулювання збуту у формі призових конкурсів мають дотримуватися цього закону, який точно визначає різницю між конкурсом і звичайною лотереєю. Конкурс є змаганням, учасники якого демонструють певні здібності. Лотерея є випадковим розповсюдженням призів.

Проте є й виняток, зокрема звіряння номерів квитків (у схемах промоції палива), оскільки споживачі не змагаються один з одним і не купують картки-"шкрябалки". Іншим прикладом є "сімейна гра", що її влаштувала мережа крамниць "Вулворт", витративши на цей захід 1 млн фунтів стерлінгів. Кожна особа, яка заходила до крамниці, безплатно отримувала квиток або картку-"шкрябалку", незалежно від того, купила вона що-небудь, чи ні. Подібний захід під назвою "Знайди тигра" влаштувала компанія "Ессо". Картки- "шкрябалки" будь-який водій міг отримати у дилерів "Ессо" і знову ж таки без жодної покупки. Хоча від учасників гри не вимагалося ніяких здібностей, ці заходи не були лотереями, оскільки їхнім учасникам просто безплатно пропонували можливість виграти подарунок. Метою обох схем було заманити людей до крамниці або заправної станції, але відвідувачі не були зобов'язані купувати що-небудь, тобто свій лотерейний квиток вони отримували безплатно. Втім, подібні промоційні кампанії інколи називають "лотереями", хоча на них і не розповсюджується дія положень вищезгаданого закону. Ознакою справжньої лотереї є обов'язкова купівля лотерейного квитка.

Національна лотерея, організована згідно з постановою парламенту в жовтні 1993 р., рівномірно розподіляє отримані кошти між спортом, мистецтвом, національною спадщиною, благодійницькою діяльністю та проектами, пов'язаними з початком нового тисячоліття — п'ятьма сферами, відомими як П'ять Добрих Справ. У 1998 р., згідно з наступним законом, було засновано Лотерейну комісію і додано шосту Добру Справу — Фонд нових можливостей.