Реклама - Джефкінс Ф. - 32. Закон "Про бездротову телеграфію" 1984 р.

Закон "Про торговельні описи" 1972 р. стосувався імпортних товарів, що мали визнані у Сполученому Королівстві назви чи позначки або подібні до них назви чи позначки. Закон "Про захист прав споживачів" 1989 р. скасував положення закону 1972 р. Проте закон "Про торговельні описи" 1968 р. залишається чинним стосовно застосування оманливих ярликів та рекламування вин, які мають визначене джерело походження. Не можна писати просто "шері", треба писати "шері з Кіпру" або "шері з Південної Африки". Постачальники шампанського порушили позов на тих торговців, що неправильно представляли їхню продукцію, в тому числі на одну британську компанію, яка продавала самбукове шампанське.

29. Закон "Про торговельні марки" 1938 р.

Під торговельною маркою слід розуміти "малюнок, тавро, заголовок, фабричну марку, ярлик, назву, підпис, слово, літеру, цифру або комбінацію цих елементів".

Це "позначка, що використовується або може бути використаною стосовно товару з метою його ідентифікації або з метою визначення в торговельній діяльності зв'язку між даним товаром і певною особою, яка має право використовувати цю торговельну марку як її власник або зареєстрований користувач, причому ця особа не обов'язково має чітко ідентифікуватися". Інколи торговельними марками можуть бути логотипи, однак компанія може використовувати зареєстровану торговельну марку і окремий логотип. У принципі, торговельна марка повинна мати принаймні одну з таких характеристик:

а) назву компанії чи фірми або ім'я людини, представлені в оригінальний спосіб;

б) підпис особи, що оформила реєстрацію, або її попередника в цій справі;

в) вигадане слово або вигадані слова;

г) слово або слова, що не є безпосередньо пов'язаними з характером або якістю товару або в їхньому оригінальному звучанні не є географічною назвою чи прізвищем;

д) будь-який інший розрізнювальний знак, за винятком назви, підпису або слова, відмінних від тих, що про них ідеться в пунктах а — г, не реєструється, хіба що за умови наявності доказів його оригінальності.

30. Закон "Про несправедливі умови контракту" 1977 р.

Цей закон має значення в тих випадках, коли йдеться про гарантії та умови оренди. Якщо споживач зазнав шкоди через дефектність товару, ніяка гарантія не може звільнити виробника від відповідальності за халатність. Закон також захищає споживача від подібних пунктів у контракті. Вперше таке положення з'явилося в законі "Про постачання товарів (умови, що маються на увазі)" 1973 р.

31. Закони "Про незамовлені товари і послуги" 1971 і 1975 років

Метою цих законів є захист споживача від інерційного продажу, тобто від надсилання йому товарів, які він не замовляв, але відчуває себе відповідальним за них. Подібні товари стають власністю одержувача, якщо протягом шести місяців з дня одержання відправник не забере товар, а одержувач необґрунтовано не перешкодить йому в цьому. Проте цей шестимісячний період можна скоротити, якщо одержувач вимагає, щоб відправник забрав товар протягом ЗО днів перед закінченням шестимісячного періоду. Якщо відправник не забере товар до кінця цього періоду, товар стає власністю одержувача.

Однак, навіть у протилежному разі, одержувач повинен піклуватися про незамовлені товари. Відомий випадок, коли молочник залишив біля дверей одного приватного будинку незамовлену банку зі сметаною. Хазяйка залишила сметану на місці і та зіпсувалася. Суд вирішив справу на користь молочника, оскільки, на його думку, хазяйці слід було поставити сметану до холодильника.

Хоча справа з банкою сметани була явною помилкою, є безсовісні торговці, які залякують одержувача, надсилаючи йому рахунок з грізними формулюваннями.

Закон також містить й інші положення. Коли хтось одержує рахунок за занесення його даних до якого-небудь довідника, ця особа не зобов'язана платити, якщо вона не замовляла цієї послуги. Закон забороняє розповсюдження рекламних матеріалів сексуального характеру.

Варіантом трюку з довідником є надсилання людям рахунка, в якому пропонується велика знижка за умови негайної оплати. Але довідник не публікується і платити нема за що. Подібні рахунки, як правило, охоче оплачують рекламні відділи, на яких справляє враження пропозиція великої знижки.

32. Закон "Про бездротову телеграфію" 1984 р.

Завданням цього закону є боротьба з піратськими радіостанціями, тобто комерційними радіостанціями, діяльність яких не контролюється Радіокомітетом і які є конкурентами офіційно зареєстрованих незалежних радіостанцій. Закон надає співробітникам служби боротьби з радіоперешкодами компанії "Брітіш Телеком" право конфіскувати обладнання порушників. У 1983 р. було здійснено 97 рейдів на піратські станції і 40 осіб було засуджено. Деякі станції передавали матеріали, на які поширювався закон про авторське право,

наприклад випуски новин Незалежного радіо. Радіо "Джекі" спробувало сплатити гонорар Товариству захисту авторського права в галузі техніки, але воно відхилило пропозицію. Втім, піратські радіостанції, як правило, не сплачують авторські гонорари за ті записи, що їх вони передають, заробітна плата їхніх співробітників не відповідає ставкам профспілок, і вони експлуатують трансляційні потужності і навіть частоти, призначені для зареєстрованих станцій. Максимальний штраф за радіодіяльність без ліцензії становить 2000 фунтів стерлінгів. Хоча закон не передбачає ніякого покарання за розміщення реклами в ефірі піратських станцій, використання цього засобу є справою ризикованою. Піратські радіостанції програють боротьбу "Бі-Бі-Сі" та станціям Незалежного радіо.