Банківський нагляд - Васюренко O.B. - ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активи банку — накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і приводять до припливу грошових коштів у банківську установу.

Активні операції банку — фінансові операції з розміщення коштів із метою отримання доходу.

Акціонерний банк — банк, статутний капітал якого сформовано шляхом емісії та продажу певної кількості акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного банку, мінімальний розмір якого встановлюється законодавством України.

Акціонерний капітал банку — основний грошовий капітал банку, створеного у вигляді акціонерного товариства. Формується первісно шляхом випуску та розміщення акцій. У складі акціонерного капіталу розрізняють статутний капітал (визначається статутом акціонерного товариства), підписний (мобілізований шляхом реалізації акцій), сплачений (фактично внесений за реалізацію акцій).

Аналіз банківської діяльності — комплексне вивчення сукупності показників роботи банку з метою оцінки її ефективності й надійності, виявлення позитивних і негативних тенденцій та факторів, урахування їх під час розробки планів та управлінських рішень. Здійснюється методами порівняння, групування, узагальнення, коефіцієнтним, графічним та іншими методами і засобами дослідження.

Аудит банку — визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) за розподілу дивідендів, голосування, надання прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.

Аудиторський висновок — офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Афілінована особа банку — особа, яка обіймає в банку вищу посаду, має впливову позицію: керівники, засновники, а також акціонери, котрі як інвестори здатні безпосередньо впливати на прийняття управлінських рішень, визначення політики банку. До афілійованих осіб відносять тих, хто володіє більш як 10 % капіталу банку. Від пов'язаної особи (інсайдера) відрізняються безпосередньою причетністю до діяльності компанії, а не через інші неформальні (родинні, дружні тощо) зв'язки чи впливове становище в інших організаціях, установах.

Банк — особлива грошово-кредитна установа, економічна інституція, яка діє на фінансовому ринку, акумулює тимчасово вільні грошові кошти і заощадження, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, операції з векселями, іноземною валютою, золотом, коштовним камінням, випускає в обіг (емітує) гроші та цінні папери, надає різноманітні послуги фінансово-економічного характеру, виконує інші функції.

Банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 %.

Банк, що реорганізовується, — банк, який внаслідок реорганізації передає свої майнові права і зобов'язання банку правонаступнику (банкам правонаступникам) за передаточним або роздільним актом (балансом) і припиняє свою діяльність як юридична особа.

Банківська асоціація — об'єднання банків, інших установ та організацій, пов'язаних з функціонуванням кредитно-грошової системи. Мета і завдання банківської асоціації — захист прав та професійних інтересів своїх членів, об'єднання і координація дій та зусиль, сприяння створенню і вдосконаленню правової бази банківської сфери, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, представництво у державних і громадських організаціях, уніфікація правил банківських операцій, інших норм і вимог, інформаційно-видавнича діяльність тощо.

Банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська корпорація — юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України відповідно до законодавства України, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська холдингова група — банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку.

Банківське регулювання — одна з функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення

банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський капітал — 1) різновид капіталу, капітал-вартість, який вкладається в банківське підприємство і в процесі функціонування, через торгово-промисловий капітал, приносить його власникам (банкірам, акціонерам, вкладникам) прибуток; 2) сукупність різних видів грошових капіталів, коштів, які використовує банк у вигляді банківських ресурсів для забезпечення своєї діяльності, здійснення різноманітних банківських операцій та одержання прибутку.

Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Банківський нагляд — система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Банківський платіжний інструмент — засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або налаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів.

Банківські об'єднання — різноманітні форми тимчасових чи постійних об'єднань банків з різною мірою збереження самостійності, угода, домовленість групи банків про спільні дії з метою збільшення прибутків шляхом узгодження, регламентації правил, політики, поведінки стосовно учасників об'єднання і протидії зовнішнім конкурентам, поєднання ресурсів і зусиль для спільного здійснення великомасштабних проектів, цільових програм та комерційних операцій, впливу в тій чи іншій сфері діяльності.

Банківські операції — сукупність різних видів і напрямів діяльності банку у сфері фінансово-кредитних відносин з метою одержання прибутку: залучення грошових коштів і їх розміщення; здійснення кредитування і розрахунків; емісійна діяльність; купівля і продаж цінних паперів та ва лютнях цінностей; касове обслуговування юридичних і фізичних осіб; зберігання, купівля та продаж банківських металів, дорогоцінних каменів та інших коштовностей; формування та розміщення золотовалютних резервів; касове виконання державного бюджету і видача гарантій, поручительств та надання інших фінансових послуг.

Банківські рахунки — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів, та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Банківські ризики — небезпека виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу, грошових коштів у разі виникнення несприятливих для банку обставин, неправомірних або навмисних дій його працівників.

Банкрутство - неспроможність боржника задовольнити я установлений строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги виконати свої боргові зобов'язання.

Бездоганна ділова репутація — відсутність в особи судимості за зломи на вчинені у сфері податкового, конкурси цінного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери і фондову біржу та про фінансові послуги.

Бухгалтерський баланс банку — звіт про фінансовий стан банку, який відображає активи, зобов'язання та акціонерний капітал (кошти власників) у грошовому вираженні, що перебувають у власності банку або інвестовані у банк на певну дату.

"Відмивання" грошей вид злочинної діяльності (як правило, організованої, нерідко — в міжнародному масштабі), зміст і метод якої полягають у переведенні з кримінального обігу в легальний сектор економіки, "легалізації" здобутих злочинним шляхом доходів, умисне приховування, маскування різними способами (передача, переказ, розміщення, пропускання через банки та небанківські фінансові установи, придбання майна тощо) дійсного їх проходження, руху, справжньої належності.

Відокремлений підрозділ юридичної особи - філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що представляє і захищає інтереси юридичної особи.

Вклад (депозит) — кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Внутрішній фінансовий моніторинг — діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу з виявлення, відповідно до законодавства України, фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів.

Господарські товариства - підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язання товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу. Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а у разі недостатності цих сум додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. Повним визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитннм визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладніїків).

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Державна реєстрація банку — надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог законодавства України.

Державний банк — банк, 100 % статутного капіталу якого належить державі.

Державний реєстр банків — реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків.

Діагностика банкрутства — система цільового фінансового аналізу, метою якого є виявлення кризового розвитку банку, що може призвести до Його банкрутства.

Ділова репутація — сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам законодавства України.

Додатковий капітал банку — частина власного капіталу банку, капітал 2-го рівня (згідно з поділом, рекомендованим Базельським комітетом банківського нагляду). Додатковий капітал банку складається з резервів під стандартну заборгованість інших банків, резервів під стандартну заборгованість за кредитами, наданими клієнтам, результату переоцінки основних засобів, субординованого боргу, поточних доходів. Загальна сума додаткового капіталу не повинна перевищувати розміру основного капіталу банку.

Достатність капіталу — показник, що відображає наявність капіталу, достатнього для виконання банком своїх функцій і покриття ризиків, які виникають під час проведення банківських операцій.

Економічні нормативи — розрахункові величини, згідно з якими здійснюється управління грошовим обігом і банківською діяльністю. Економічні нормативи встановлюються Національним банком України, і їх дотримання є обов'язковим для банків: нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику, нормативи інвестування, норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку.

Інвестиційний банк — банк, що спеціалізується на здійсненні портфельних та реальних інвестицій на комісійній основі чи за власні кошти шляхом проведення операцій з цінними паперами (випуск, розміщення, придбання) та довгострокового кредитування інвестиційних проектів, засновницької діяльності. Особливість інвестиційних банків полягає в тому, що вони не залучають вкладів населення.

Інвестиція за кордон — господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Не є інвестиціями операції резидентів із перерахування коштів для утримання власних представництв (філій) за кордоном згідно з кошторисом витрат (за винятком придбання за кордоном нерухомого майна), оплата членських (вступних) внесків до іноземних (міжнародних) організацій та установ, включаючи оплату участі в міжнародних системах транспорту, телекомунікацій і зв'язку тощо, страхових та медичних послуг, а також відкриття рахунків в іноземних банках. Порядок здійснення названих операцій визначається нормативними документами Національного банку України. До інвестиційної діяльності не належить також створення та функціонування дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями.

Іноземні інвестиції — цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України; валюти України — за реінвестицій в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи); будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав; акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті; грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо; прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами, процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями; інших цінностей відповідно до законодавства України.

Інсайдер юридична або фізична особа, яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому станови ту, участі у капіталі банку, родинним зв'язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах. Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб. Фізичні особи: засновники, акціонери (учасники) банку, які володіють істотною часткою капіталу банку; керівники банку (голова та члени ради акціонерів, президент, віце-президенти, голова правління та члени правління, заступники голови правління, головний бухгалтер та його заступники, керівники структурних підрозділів); контролери: особа, яка за дорученням засновника, акціонера (учасника) банку, що володіє істотною часткою капіталу банку, має право голосу на загальних зборах банку або його філій; особа, яка має право та можливість впливати на прийняття рішень з питань діяльності банку, його філій та дочірніх підприємств; особа, яка є працівником державних органів і відповідно до своїх посадових обов'язків здійснює контроль за діяльністю банків; асоційовані особи: дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти, рідні брати та сестри таких керівників банку і установ — засновників, акціонерів (учасників) банку, які володіють істотною часткою капіталу банку; керівники банку, які мають право та можливість впливати на діяльність банку, його філій та дочірніх підприємств; особи, споріднені в межах некорпоративних установ, а саме: керівники і контролери та асоційовані з ними особи та які обіймають керівні посади в установах, що пов'язані з банком фінансовими інтересами. Юридичні особи: засновники, акціонери (учасники) банку, які володіють істотною часткою капіталу банку і мають право та можливість впливати на прийняття рішень щодо діяльності банку, його філій та дочірніх підприємств; споріднена (асоційована) установа щодо установи — засновника, акціонера (учасника) банку (установа, яка має фінансовий інтерес); асоційована установа: установа, у якій керівником є дружина (чоловік), діти, батьки, брати й сестри керівників та контролерів банку, а також його установ — засновників, акціонерів (учасників) банку та які володіють істотною часткою капіталу банку; установа, у якій банк володіє істотною часткою капіталу; установа, у якій власником істотної частки є особа, яка водночас є власником істотної частки банку; некорпоративні установи, з якими керівники та контролери банку споріднені. Керівники та контролери банку вважаються спорідненими з іншою установою, зареєстрованою в Україні або за кордоном, якщо вони: обіймають керівні посади у спорідненій установі та мають фінансовий інтерес до цієї установи; або їх асоційовані особи разом утримують частку в статутному капіталі банку не менше 10 %; є особами, які мають право приймати керівні рішення, що впливають на діяльність цієї установи.

Іпотечний банк — спеціалізований банк, що надає іпотечні кредити, тобто кредити під заставу нерухомості або на придбання нерухомості. Кредити іпотечного банку мають довгостроковий характер. Свої ресурси іпотечні банки формують за рахунок власного капіталу, продажу іпотечних облігацій і заставних листів, а також вкладів клієнтів.

Істотна участь — пряме або опосередковане, самостійне або спільне з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу чи права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Капітал банку — сукупність коштів, фондів, призначених для забезпечення діяльності банку та його фінансової стабільності: статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток минулих років, фінансовий результат поточного року тощо.

Керуючий санацією — фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника.

Клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Коефіцієнт ліквідності банку — показник спроможності банку перетворювати активи у наявні гроші для задоволення вимог вкладників щодо отримання своїх внесків і потреб клієнтів у позичках.

Консолідована група - окрема економічна одиниця, неюридична особа, яка є сукупністю юридичних осіб, зокрема: головної банківської установи (материнський банк з урахуванням філій, представництв, відділень на території України і за кордоном) та учасники групи (дочірні небанківські установи, дочірні банки та асоційовані компанії).

Консолідована фінансова звітність — фінансова звітність, яка відображає фінансовий стан та результати діяльності юридичної особи та її дочірніх установ як єдиної економічної одиниці.

Консолідований баланс банку — бухгалтерський звіт, який включає не тільки операції банку як юридичної особи (зведений баланс), а й операції асоційованих, дочірніх компаній та спільних підприємств банку. Дочірні, асоційовані компанії та спільні підприємства є самостійними юридичними особами.

Контроль безпосереднє або опосередковане володіння часткою в юридичній особі, одноосібне або разом з іншими особами, що презентує еквівалент 50 чи більше відсотків статутного капіталу чи голосів юридичної особи, або можливість справляти вирішальний вплив на управління, або діяльність юридичної особи на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Концентрація капіталу — зосередження, збільшення розмірів капіталу в процесі нагромадження і капіталізації частини прибутку банків.

Концентрація фінансових ризиків — високий рівень зосередження фінансової, комерційної діяльності банку на невеликій кількості операцій, у вузькому колі клієнтів, що створює загрозу критичного рівня фінансових ризиків.

Кооперативний банк — банк, який створюється за галузевим чи територіальним принципом і діє на засадах кооперації, призначається для пільгового кредитування та пріоритетного банківського обслуговування передусім своїх засновників, а також надання послуг іншим клієнтам. Кооперативний банк перебуває у колективній власності своїх учасників. Ресурси кооперативного банку формуються шляхом внесення паїв.

Кредитор банку — юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Легалізація (відмивання) доходів — учинення дій, визначених законодавством України, з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.

Ліквідатор — юридична або фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів у встановленому законодавством порядку.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку банк очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Ліквідаційна комісія — спеціальна комісія, створена для здійснення процедури ліквідації банку-боржника, визнаного арбітражним судом банкрутом. Очолює ліквідаційну комісію призначений судом ліквідатор. Членів комісії на клопотання ліквідатора, яке він узгоджує з комітетом кредиторів, також призначає арбітражний суд. До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а у разі необхідності — представники державних органів, органів місцевого самоврядування.

Ліквідаційна маса — усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені у процесі ліквідації.

Ліквідаційний баланс банку — бухгалтерський баланс, що відображає загальний результат діяльності банку за підсумками роботи щодо його ліквідації за період з початку року до дати ліквідації банку, тобто дати виключення банку з реєстру. Ліквідаційний баланс банку складається ліквідаційною комісією, що призначається для проведення роботи з ліквідації банку. Ліквідація банку вважається завершеною, коли всі активи реалізовано, всі вимоги кредиторів задоволено.

Ліквідація банку — процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства України.

Ліквідні активи банку — кошти, цінні папери, матеріальні цінності та інші ресурси банку, які можуть бути швидко та з мінімальними витратами перетворені на реальні грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі.

Ліквідність банку — здатність банку вчасно і повністю виконувати свої поточні зобов'язання, задовольняти вимоги вкладників та попит позичальників. Ліквідність банку визначається збалансуванням активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Ліцензійні умови — установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання під час провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Ліцензія — строковий документ, який дозволяє його власникові здійснювати певний вид підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Ліцензування банків — надання банкам, зареєстрованим у Національному банку України, дозволу на здійснення окремих або всіх банківських операцій, якщо умови діяльності банків відповідають чинному законодавству України та нормативно-правовим актам Національного банку України і не загрожують інтересам їх клієнтів.

Мораторій — зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Небанківська фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до законодавства не є банком, надає одну або декілька фінансових послуг та яку внесено до відповідного державного реєстру фінансових установ у порядку, встановленому законодавством.

Неплатоспроможність банку — неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів у зв'язку з відсутністю коштів або зменшенням розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.

Нормативно-правові акти Національного банку України — нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання законодавства України.

Облікова ставка Національного банку України — виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка — найнижча серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Обов'язковий фінансовий моніторинг — сукупність заходів спеціально вповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, спрямованих на аналіз інформації щодо фінансових операцій, яка на дається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Основний капітал банку — головна складова, основа капіталу банку. Згідно з рекомендаціями Базельського комітету банківського нагляду кваліфікується як капітал 1-го рівня: фактично сплачений зареєстрований статутний капітал та розкриті резерви, створені за рахунок нерозподіленого прибутку. Разом з додатковим капіталом становить власний капітал банку.

Основні засади грошово-кредитної політики — комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України за допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримання високого рівня зайнятості населення.

Офіційний валютний курс — курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Ощадний банк — банк, що спеціалізується на обслуговуванні населення, залучаючи грошові заощадження громадян і надаючи кредитні, розрахункові та інші банківські послуги.

Підписний капітал банку — величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї).

Підрозділ банку — структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

Платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити.

Платоспроможність — здатність держави, юридичної або фізичної особи вчасно і повністю виконувати свої зобов'язання, які випливають з торговельних, кредитних чи інших операцій грошового характеру; наявність у суб'єкта економічних відносин необхідної і достатньої кількості коштів для здійснення таких операцій, платежів за ними. Під час оцінки платоспроможності враховуються не лише фактично наявні, а й потенційні ресурси, співвідношення грошових надходжень і витрат, інші економічні показники.

Представництво банку — територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що виконує функції представництва та захисту інтересів банку і не здійснює банківську діяльність.

Приписний капітал банку — сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації.

Проблемний банк — банківська установа, в діяльності якої наявні ознаки порушення фінансової стабільності, що становлять загрозу платоспроможності банку та інтересам клієнтів.

Пруденційний нагляд — система заходів правового та організаційного характеру, спрямованих на забезпечення стабільності й надійності банків та банківської системи, створення здорового конкурентного середовища у банківському секторі, забезпечення відкритості й прозорості його політики та діяльності, підвищення професіоналізму банківського персоналу, вдосконалення банківських технологій в інтересах споживачів банківських послуг, захисту інтересів акціонерів, вкладників та інших кредиторів банку від неефективного управління та шахрайства; у широкому розумінні — банківський нагляд та регулювання банківської діяльності у їх взаємозв'язку і взаємозалежності.

Регулятивний капітал банку — основний та додатковий капітал, зважений на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Режим фінансового оздоровлення банку — система заходів, спрямованих на усунення порушень, які призвели банк до збиткової діяльності та скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень, що дають право на застосування таких заходів на період, визначений Національним банком України, але не більше ніж на 12 місяців. Підставою для переведення банку на режим фінансового оздоровлення є невиконання протягом 3 місяців пруденційних норм та нормативів ведення банківської справи, визначених Національним банком України.

Реорганізація банку — добровільне чи вимушене припинення діяльності банку і зміна його організаційно-правової форми шляхом передачі його майна, прав та обов'язків іншим банкам чи правонаступникам. Формами реорганізації можуть бути: злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми. Реорганізація банку здійснюється з метою запобігання процедурі банкрутства, збереження потенціалу й основних засобів банківської установи, відновлення ефективної діяльності. Реорганізація банку може бути здійснена за рішенням загальних зборів акціонерів, погодженим із Національним банком України, або за рішенням Національного банку України.

Розрахунковий (кліринговий) банк — спеціалізований банк, що здійснює виключно розрахункове обслуговування угод, які були укладені на організованих біржових та позабіржових фінансових ринках (валютному, фондовому, товарному та ін.), а також надає відповідні послуги, пов'язані з виконанням розрахунків за власними зобов'язаннями третіх сторін.

Розрахункові банківські операції — рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону привели до зміни права власності на активи.

Санація банку — система заходів щ