Банківські операції - Васюренко O.B. - 2.3. Грошово-кредитна політика Національного банку України

Грошово-кредитне регулювання економіки є однією з найважливіших функцій Національного банку, яка виконується відповідно до економічних інтересів та цілей держави.

В основу грошово-кредитної політики покладено здійснення комплексу заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування банків та інших кредитних установ. Відтак метою грошово-кредитної політики є регулювання пропозиції та попиту на позиковий капітал через ефективне управління грошовою масою.

Таблиця 2.1. Баланс Національного банку України станом на 1 січня 2005 року

Основними економічними інструментами грошово-кредитної політики Національного банку України є такі:

• визначення та регулювання обов'язкових резервів для комерційних банків;

— облікова політика; рефінансування комерційних банків;

— управління золотовалютними резервами;

— операції з цінними паперами на відкритому ринку;

— регулювання імпорту та експорту капіталу.

Метод регулювання норм обов'язкового резервування вважається найбільш дійовим із точки зору ступеня впливу Національного банку на обсяг грошових ресурсів комерційних банків і їхні кредитні можливості. На сьогодні розмір обов'язкових резервів єдиний для банків та фінансово-кредитних установ і встановлюється у вигляді певного процента від загальної суми залучених ресурсів, за винятком отриманих міжбанківських кредитів, які не підлягають резервуванню. Резервні кошти зберігаються на рахунках банків в Національному банку України і не можуть бути використані ними на фінансування власних операцій. Таким чином, якщо Національному банку необхідно зменшити пропозицію грошей в економіці, норму обов'язкового резервування буде підвищено. І навпаки, при недостатніх обсягах грошей в обігу Національний банк може збільшити кредитні можливості банків шляхом зниження розміру обов'язкових резервів.

Облікова політика Національного банку України ґрунтується на переобліку і купівлі векселів та інших цінних паперів, дисконтованих раніше комерційними банками. При цьому центральний банк утримує з векселя обліковий процент (дисконт), від розміру якого залежить обсяг кредитування в економіці. Так, підвищення дисконту означає, що Національний банк України здійснює політику кредитної рестрикції — тобто політику "дорогих грошей", зниження дисконту спричиняє "подешевлення" грошей, а отже, проведення політики кредитної експансії.

Політика рефінансування комерційних банків ґрунтується на наданні Національним банком кредитним установам позик під визначені види забезпечення за встановленою ставкою рефінансування.

Зміни умов надання фінансових ресурсів комерційним банкам за допомогою облікової політики та політики рефінансування справляють значний вплив на стан грошового ринку та ринку капіталів з точки зору динаміки кількості грошей в обігу.

Управління золотовалютними резервами забезпечується шляхом здійснення Національним банком валютних інтервенцій, тобто операцій з купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо інших валют і також на загальний попит та пропозицію грошей в економіці. Так, для задоволення попиту на національну валюту Національний банк України купуватиме іноземні валютні цінності, а для скорочення пропозиції національних грошей — продаватиме їх.

Операції Національного банку України з цінними паперами на відкритому ринку вважаються досить важливим інструментом підвищення ефективності політики рефінансування та облікової політики. Ці операції є найбільш гнучким засобом регулювання платоспроможності, ліквідності та кредитного потенціалу комерційних банків шляхом розміщення державного боргу. На сучасному етапі, в умовах заборони прямого кредитування розриву між бюджетними витратами та доходами в Україні, операції на відкритому ринку практично залишаються чи не єдиною формою внутрішнього фінансування держави в період хронічної дефіцитності Державного бюджету. Механізм використання цього інструменту полягає в купівлі-продажу Національним банком облігацій внутрішньої державної позики, казначейських зобов'язань, власних зобов'язань (депозитних сертифікатів) Національного банку України, а також визначених Правлінням Національного банку України комерційних векселів, інших паперів та боргових зобов'язань. Купівля головним банком цінних паперів на відкритому ринку буде означати збільшення грошової маси, а відтак і кредитних можливостей банків; операції з продажу призведуть до скорочення грошових ресурсів та відповідних кредитних обмежень.

На сьогодні Національний банк України функціонує як повноцінний і самостійний орган державного управління в сфері монетарної та фінансово-кредитної діяльності. З прийняттям в 1999 р. Закону України "Про Національний банк України" процес законодавчого забезпечення функціонування Національного банку України можна вважати здійсненим. Національний банк України постійно прагне до прозорості своєї діяльності, що є фундаментом стійкої довіри до банківської системи взагалі та до національної грошової одиниці зокрема.

Важливим кроком для досягнення публічності діяльності Національного банку України стала розробка стратегії розвитку банківської системи, шляхи та напрями її реалізації.

У зв'язку з цим основними цілями подальшого розвитку банківської системи України є:

— зміцнення банківської системи України, підвищення її стійкості до криз;

— зміцнення довіри до банківської системи з боку вкладників та інвесторів;

— активізація діяльності банків із метою залучення коштів та їх трансформації в кредити для реального сектору економіки;

— поглиблення інтеграції банківської системи України в світовий фінансовий простір.

Для досягнення визначених цілей необхідно виконати такі пріоритетні завдання:

— підвищити рівень капіталізації банків;

— підвищити якість корпоративного управління в банках;

— удосконалити систему управління ризиками та внутрішнього контролю;

— удосконалити практику регулювання та нагляду за банківською діяльністю;

— забезпечити прозорість функціонування банківської системи;

— законодавчо забезпечити захист прав кредиторів, вкладників та позичальників;

— розширити спектр та збільшити обсяг продуктів і послуг на банківському та фінансових ринках;

— запобігати та протидіяти легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

— продовжити роботу з адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій.

Національний банк як структура першого рівня вітчизняної банківської системи виконує функції та здійснює відповідні операції, притаманні центральним банкам розвинутих країн. Зокрема, найважливіше завдання Національного банку України — забезпечення стабільності національної грошової одиниці — виступає також основною функцією головних банків держав з розвиненою ринковою економікою як в Європі, так і в Америці та Азії. У своїй поточній діяльності Національний банк є достатньо незалежним від втручання тих чи інших гілок влади. Разом з тим Національний банк України має і активно використовує широкий арсенал адміністративних та економічних важелів впливу на фінансово-кредитну систему з метою підтримки її ліквідності та захисту інтересів кредиторів. Саме ефективне використання всіх можливих засад регулятивного та наглядового впливу дозволяє Національному банку України утримувати вітчизняну банківську систему в найбільш керованому стані порівняно з іншими країнами СНД та забезпечує її відносну фінансову стійкість і необхідну ринкову стабільність навіть в умовах серйозних кризових явищ в економіці.