Товарна інноваційна політика - Сумець О.М. - 7.2. Характеристика методів генерування ідей

Аналіз масивів трансформованої інформації здійснюють за використанням наступних методів:

1. Метод структурно-морфологічного аналізу. Він полягає у фіксуванні появи принципово нових технічних ідей, розробок, проектів і місця їх використання в інноваційній діяльності фірми.

2. Метод визначення характеристик інформаційних потоків у публікаціях. Потік публікацій за різними напрямками науки і техніки дозволяє визначити етап життєвого циклу розвитку промислової системи, галузі або стратегічного господарського підрозділу загальнодержавної виробничої системи.

3. Метод виявлення груп патентів-аналогів. Передбачає пошук патентів, які зареєстровані за кордоном, після того як інноваційна ідея була запатентована в країні перебування автора ідеї.

4. Метод термінологічного і лексичного аналізу. Дозволяє виявити зародження перспективних інновацій на їх ранньому етапі та спрогнозувати спрямованість можливих структурних змін у галузі. Він базується на змінах термінологічного апарату під час використання теорій, ідей, знань та розробок із інших галузей як науки, так і техніки. Наприклад, маркетингові терміни, що є запозиченими із інших галузей - синергія, креативність, стратегія, дифузія, ентропія тощо.

5. Метод показників. Він грунтується на аналізі показників технічних систем. Під час вивчення динамічних характеристик показників технічних систем можна скласти уявлення щодо тенденцій росту проведення наукових досліджень та спрямування інноваційних процесів як у межах окремої країни, так і у світі загалом. Використовуючи той чи інший метод оцінки трансформованої завдяки інформаційному фільтру інформації, здійснюють процедуру генерування ідей. Метод генерування ідей базується на систематизації та логічному аналізі даних про певний товар з метою створення уявлення про можливі нові шляхи його розвитку в майбутньому.

Генерацію ідей (або їх розробку) як процес можна визначити в якості постійного систематичного пошуку можливостей для створення нових товарів. Цей процес охоплює пошук як джерел нових ідей, так і методів їх розробки на підставі тієї інформації, що пройшла II етап трансформації за алгоритмом рис. 7.3. Необхідно пам'ятати, поза все, що ідея нового об'єкту (товару, послуги, терміну, назви, логотипу тощо) може виникнути як результат цілеспрямованого пошуку чи зовсім випадково (завдяки осяянню). Проте, пошук нового для заміни морально застарілих об'єктів має проводитись безперервно, систематизовано, шляхом накопичення інноваційної інформації, а не від одного випадку до іншого.

Для характеристики основних методів генерації ідей, визначимо головні поняття, що складають процес розробки інноваційного об'єкту. До цих понять відносять: ідею товару; задум товару; образ товару. Ідея товару - це загальне уявлення про можливий товар, його функціональне призначення, споживчі властивості, які можна запропонувати потенційним споживачам. Задум товару - це пророблений варіант ідеї, який подано у вигляді ескізів, моделей креслень та інших показників, що спрямовані на реалізацію основних вигід споживачів. Образ товару - зразок або діюча модель, що дають конкретне уявлення про зовнішній вид товару (другий рівень товару або його реальне представлення).

Всі існуючі методи генерування інноваційних ідей можна поділити на чотири групи, а саме:

o методи інноваційної творчості;

o методи колективної творчості;

o методи активізації творчості;

o фактографічні методи творчості.

Кожен метод генерування інноваційних ідей передбачає використання того чи Іншого інструменту (алгоритму послідовності дій, перелік питань, правил та обмежень, систему оцінок, математичні формули, графіки тощо). Розглянемо основні прийоми та інструменти реалізації методів, що наведені на схемі рис. 7.4.

Рис. 7.4. Класифікація методів генерування інноваційних ідей [21, с. 178]

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення - технічного, математичного, економічного, нарешті, природного вигляду. Цей метод відображає природне прагнення людини до наслідування та відтворення у виробах особливостей предметів, процесів і явищ навколишнього середовища. В арсеналі цього методу існує багато різних інструментів: репродукція, пристосування, копіювання, реінтеграція, псевдоморфізація, біоніка, біомеханіка, біокібернетика, конструктивна подібність (принцип матриці). Найпростішим інструментом в індивідуальній творчості, з нашого погляду, є інструмент конструктивної подібності. Він особливо зручний для генерування ідей в інноваційній діяльності фірм малого розміру, коли сам керівник такої фірми може бути розробником ідей нових товарів за використанням особливостей аналогічних товарів, що фірма виробляє.

Розглянемо алгоритм дій за цим методом на прикладі створення офісних меблів. Припустимо, необхідно розробити нову конструкцію модулю для розташування комп'ютерного обладнання: монітор, клавіатуру, мишу, системний блок, сканер, принтер, модем та іншу периферію. Розташувати все це необхідно зручно, компактно, доступно з врахуванням вимог щодо безпеки життєдіяльності, ергономіки, архітектоніки тощо.

Вивчається конструкція попередніх варіантів розроблених меблів (як своїх, так і чужих). Аналізують розміри, геометрію, архітектуру, функції, фурнітуру (до речі, за останні роки з'явилось багато нових технічних рішень щодо меблевої фурнітури) тощо. Визначають позитивні та негативні показники у конструкціях існуючих зразків аналогічних меблів.

Проводять опитування споживачів (бажано тих, хто буде безпосередньо працювати за новим робочим місцем). Для проведення опитування розробляють макет анкети.

Проводять аналіз результатів опитування. Відповіді на питання та тести анкети можуть стати додатковими джерелами ідеї.

Розробляють ескізний варіант нового виробу, враховуючи всі позитивні пропозиції, що були прийняті на попередніх етапах.

Узгоджують із замовником ескізний варіант з врахуванням зауважень, які можуть з'явитися на цьому етапі.

Укладають угоду на виготовлення нового (або оновленого, удосконаленого) товару та розпочинають його виробництво.

Метод інверсії (переставлення) передбачає пошук рішень у напрямках, протилежних загальновизнаним для аналогічних об'єктів. Інверсії піддаються функції товару, матеріали із яких виробляється товар, форма, властивості, складові елементи та зв'язки між ними, геометричні параметри тощо. Прикладами товарів, що розроблені за цим методом можна назвати: жалюзі (форма, матеріал, конструкція, зв'язки з елементами); печиво у вигляді літер абетки; паперовий та пластиковий посуд; стіл (базова поверхня) зроблена із мармуру замість чавуну у деяких верстатів та устаткувань; стрічкові шліфувальні інструменти; пилки, що мають форму циліндру тощо.

Зробити універсальний алгоритм для застосування цього методу майже неможливо, проте деякі загальні етапи знайти можна. За процедурою вони подібні до методу аналогій, хоча можуть і відрізнятись. На рис. 7.5 наведено, як варіант, деякі етапи цього алгоритму.

Якщо проаналізувати конструктивні особливості товарів, що були створені за методом інверсій при використанні цього алгоритму, то можна навести наступні приклади таких товарів. А саме: мікрохвильова піч; пральна машина барабанного типу; надувний човен; човен на повітряній подушці; копіювальні прилади (сканер); квантовий генератор енергії (Гіперболоїд інженера Гаріна): роликові ковзани (навіть з двигуном); спортивний прилад у вигляді дошки на колесах (всім відомий скейт) тощо. Яскравим прикладом поєднання методу аналогії та інверсії у одному товарі є зручний побутовий прилад - пилосос.

Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на усвідомлення певної нової ідеї. Ідеальна форма, розміри, колір, розташування, зв'язки тощо, можуть бути тими показниками, які прийняті за ідеал нового об'єкту. Наприклад, ідеальний вигляд штучної новорічної ялинки, навіть з приємним живим запахом; ідеальна форма упаковки

NESKAFE.

Метод спроб і помилок найпростіший з усіх методів індивідуальної творчості, проте він малопродуктивний тому, що вимагає значних витрат часу. Позитив цього методу полягає в тому, що його можна використовувати за умов повної відсутності інформації про прототипи майбутнього (нового) товару.

Методи колективної творчості, цілком зрозуміло є більш ефективними порівняно з індивідуальними. Розглянемо далі деякі основні інструменти застосування цих методів.

Рис. 7.5. Варіант алгоритму [21, с. 184[

Метод "мозкового" штурму представляє собою творчу співпрацю певної групи спеціалістів заради вирішення наукової проблеми. Існує кілька методів "мозкового" штурму та його модифікацій: класичний; анонімний; дидактичний; деструктивно-конструктивний; техніка творчої співпраці; метод "Дельфі".

/. Класичний "мозковий" штурм - це гостра дискусія між вченими, які дотримуються різних поглядів на наукову проблему, мають різну фахову підготовку, рівень знань, навіть вік. Він проводиться у формі групового засідання, у якому беруть участь не менш як 7-10 осіб. Мета такого штурму - швидке генерування великої кількості ідей з певної ідеї, навіть, на перший погляд - абсурдних. Учасниками штурму для умов невеликої фірми можуть бути фахівці та працівники самої фірми. Інший варіант формування учасників - запрошення експертів (фахівців, вчених тощо) з других фірм, з навчальних закладів, установ, навіть випадкових людей. Варіативний варіант інструменту (алгоритм) підготовки та проведення класичного "мозкового" штурму наведено на рис 7.6.

Основні правила проведення класичного "мозкового" штурму:

o будь-які ідеї сприймаються доброзичливо;

o всі ідеї висловлюються не докладно, а лаконічно;

o критика під час проведення штурму суворо забороняється;

o перелік висловлених ідей записують або на дошці, або подають на екран.

Обговорення (дискусія) кожної ідеї обмежується часом (1-3 хвилини) для того, щоб дискусія була активною.

2. Анонімний мозковий штурм відрізняється тим, що всі ідеї учасники записують на аркушах паперу заздалегідь і віддають їх ведучому. А потім ведучий презентує ідеї послідовно, не називаючи авторів. Загалом, алгоритм такий самий як і в класичному мозковому штурмі, але з одним додатковим етапом попереднього (заочного) опитування експертів. Цей етап буде знаходиться після етапу "5" алгоритму рис. 7.6.

Своєрідним методом заочного опитування є також і метод "Дельфі". Алгоритм реалізації методу в узагальненому варіанті приведено на рис. 7.7.

Рис. 7.6. Алгоритм підготовки та проведення "мозкового" штурму [21, с. 179]

Головний недолік методу "Дельфі" полягає у складності проведення опитувань і наступної обробки отриманих даних. Незважаючи на це, завдяки цьому методу були відкриті а потім і реалізовані такі ідеї, як: керування термоядерною реакцією; добування корисних копалин із дна океану тощо.

Метод конференції ідей є модифікацією методу мозкового штурму, коли усі /де/фіксуються в протоколі, але автори не вказуються. Завдяки цьому методу на товарному ринку останнім часом з'явилися такі товарні марки як: Неміров, Благов тощо.

Рис, 7.7. Алгоритм реалізації методу "Дельфі" [21, с. 189]

Метод колективного блокнота поєднує індивідуальне висування ідеї з її колективною оцінкою. Процедура може продовжуватися тривалий час - тиждень, два, три; до місяця. Кожен учасник обговорення записує впродовж заздалегідь узгодженого часу власні ідеї, які виникли у нього щодо вирішення сформульованої проблеми. Потім блокноти збирає ведучий для оцінки та узагальнення накопиченої інформації. Після оцінки організовується творча дискусія і приймається рішення стосовно реалізації нової ідеї.

Метод синектики - це теж різновид "мозкового" штурму, який полягає у пошуку ідей нових товарів на основі використання інформації з інших сфер діяльності. Має наступний алгоритм реалізації (рис. 7.8).

Рис. 7.8. Алгоритм методу класичної синектики [21_у с. 194)

Для прискорення процедури пошуку нових ідей та інтенсифікації роботи творчих груп можна застосувати методи активізації творчості. Тут є три найбільш поширених інструменти: метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів та метод морфологічного аналізу.

Метод контрольних запитань полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми за допомогою певних питань. Під час використання даного методу бажано мати попередньо розроблені блоки питань. До цього блоку можуть входити питання одного змісту (блок). Прикладами такого блоку питань можуть бути:

Яке нове застосування можна запропонувати для об'єкта?

Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, зміні функцій, форми тощо?

Що в об'єкті можна замінити?

Що в об'єкті можна переробити?

Що в об'єкті можна зробити навпаки?

Чи можна зробити це безпечнішим?

Чи можна зробити це кориснішим? Чи можна зробити це дешевшим?

Питання іншого змісту складають другий блок, третій, четвертий. На основі питань та відповідей на них формується інформаційне поле, яке потім трансформується у потік ідей і призводить до відбору однієї продуктивної ідеї.

Метод фокальних об'єктів. Сутність цього методу полягає у тому, що зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що потребує вдосконалення. Як показує досвід, застосування цього методу дає хороші результати шодо пошуку нових модифікацій відомих технологічних ідей.

Метод морфологічного аналізу заснований на застосуванні комбінаторики всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об'єкта. Шляхом комбінування варіантів можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку нової ідеї.

Мета цього методу - виділити найважливіші параметри об'єкта, а потім вивчити всі можливі співвідношення між ними.

Алгоритм реалізації цього методу наведено на рис. 7.9.

Фактографічні методи відносяться до групи методів прогностики. Прогноз є різновидом наукового передбачення, яке враховує наявні причинно-наслідкові зв'язки між прогнозованими та іншими явищами, об'єктами, показниками. Фактографічні або формалізовані методи передбачають використання різних статистично-математичних інструментів: одно- та багатофакторний аналіз (кореляційний, регресійний, дисперсійний, екстраполяційний тощо), кластерний, дискримінантний та динамічний аналіз.

Із групи однофакторних методів для генерування інноваційних ідей найбільш придатним є метод дисперсійного аналізу. Його корисність полягає в тому, що дозволяє або підтвердити, або відкинути гіпотезу впливу того чи іншого фактору (ознаки) на об'єкт, що досліджується. Процедурно, аналіз полягає в перевірці нульової гіпотези. Якщо вона підтверджується, то вплив фактора, який вивчається, визначається як такий, що не має значення, або навпаки.

Рис. 7.9. Алгоритм реалізації методу морфологічного аналізу [21с. 180]

Із груп багатофакторних методів найбільш зручним є кластер-ний аналіз - багатомірна статистична процедура, яка передбачає збір даних про вибірку об'єктів та упорядкування об'єктів у порівняно однорідні групи (кластери). При цьому різниця між об'єктами, що складають один кластер має бути мінімальною. Основний інструмент у реалізації кластерного аналізу - ієрархічний, який передбачає багатокрокову процедуру формування кластерів. Алгоритм його реалізації наведено на рис. 7.10.

Скорочений зміст кожного етапу: 1. Складають перелік можливих характеристик нового виробу

або у одну вибірку, або у декілька.

Рис. 7.10. Алгоритм реалізації кластерного аналізу [21, с. 199]

2. Визначення множини ознак полягає в тому, щоб знайти таку сукупність змінних, яка найкраще відображає подібності ознак.

3. Для визначення міри подібності між об'єктами використовують наступні коефіцієнти: кореляції; асоціативності та подібності.

4. Роблять об'єднання груп елементів за ознаками найближчих характеристик при умові, що кожен об'єкт розглядається як окремий кластер. Далі об'єднують два найближчих кластери, послідовно створюючи ієрархію.

5. Об'єкти, ієрархічно об'єднані у кластери з однаковими ознаками та ієрархічно визначеними відстанями між ними, класифікуються у вигляді дендрограми. Дендрограма візуально показує, які кластери об'єднуються і яка є відстань між ними.

6. Відкидають кластери, які знаходяться на значній відстані від інших та об'єднують ті, що знаходяться найближче один від одного. Відбирають характеристики тих кластерів, що залишились на дендрограмі. Саме ці характеристики мають бути основою для розробки нового товару.