Товарна інноваційна політика - Сумець О.М. - 9.2. Специфіка дизайну нового продукту

Творче спілкування дизайнерів між собою та з іншими фахівцями-проектувальниками та виробничниками, інформаційне наповнення процесу проектування, формування кваліметрії дизайнерського продукту, акти його експертної критики й оцінки, юридична фіксація творчого пріоритету, соціально-культурне подання результатів дизайну громадськості через різноманітні комунікації здійснюються за допомогою професійної мови дизайну.

Під мовою розуміється впорядкована сукупність знаків будь-якої фізичної природи, підпорядкована певним законам їхнього з'єднання, і вироблена організованими системами (організмами, машинами) з метою пізнання й спілкування в процесі діяльності людини.

Дизайну, як і всякій діяльності, необхідна своя професійна мова. Адже створити проект, а потім оцінити його якість можливо лише в тому випадку, коли процес творчого мислення дизайнера, відбитий і зафіксований у реальній моделі майбутнього виробу, стане доступним всебічному, повному й глибокому аналізу й може бути описаний настільки ж точною, ясною (і навіть образною) мовою, яка властива ученим і художникам.

Тільки в цьому випадку дизайнер буде володіти як універсальним інструментом проектування, так і діючим, результативним, безвідмовним засобом міждисциплінарного спілкування фахівців - специфічною мовою дизайну.

Для здійснення діяльності необхідні мови різного походження й призначення - природні й штучні. Природні мови є продуктом історії й діяльності народу й складаються поступово. Вони мінливі, рухливі, тому що обслуговують постійно мінливі потреби людей. Ці мови складні за структурою, неординарні, "нелогічні", (синонімічні), емоційні, мають численні елементи й правила й мають виразно національний характер (формо).

Штучні мови цілеспрямовано створюються фахівцями для певних видів діяльності. Вони строго фіксовані й міняються лише вольовим рішенням фахівців. За структурою ці мови надзвичайно прості, однорідні, "логічні". Число їхніх елементів обмежене, а число правил - мінімальне. Найчастіше вони інтернаціональні.

Дизайну необхідні мови обох родів. Однак, у цей час природна вербальна мова дизайну ускладнена, нестійка, нечітка. Штучна ж - візуально-проектна мова перебуває в зародковому стані й значною мірою запозичує мови інженерії й архітектури. Позитивний момент тут - забезпечення "мовного стикання" з конструкторами й зодчими, негативний - утрудненість або навіть неможливість самовираження дизайнера.

Істотною ознакою розвиненості мови служить багатство її словникового складу. Основний банк (запас понять) вербальної мови сучасного дизайну сформувався дуже швидко - за кілька років. Настільки висока швидкість формування була обумовлена стрімко зростаючою професійною потребою. Для забезпечення швидкості знадобилися активне запозичення й термінова асиміляція близьких або родинних термінів. У першу чергу це були вже відомі іншомовні поняття - основний термін "дизайн", інші англосаксонські позначення - стайлинг, арт-дизайн та ін. Таке запозичення пояснюється тим, шо їхні російські еквіваленти в переважній більшості випадків просто ще не встигли скластися.

Звідси ж виникає й певна складність частини сучасної вербальної професійної мови дизайну, що утрудняє спілкування з фахівцями-"суміжниками" (що на практиці відчувають і самі дизайнери). Складність збільшується стрімкістю появи нових сло-воутворень. Це викликане необхідністю терміново позначити й розкрити ті предмети і явища, яким не знайшлося відповідних термінологічних аналогів. Тому в мовній практиці й спеціальній літературі широко поширилися здвоювання термінів: дизайн-аналіз, дизайн-діяльність, а іноді й тавтології: дизайн-проектування, дизайн-розробка.

Складнішою є справа з візуальною, проектно-професійною мовою дизайну. Інженери, наприклад, мають давно сформовану проектну мову конструкторських символів, що дозволяє прямо, а аж ніяк не в переносному значенні, уживати зворот "читання креслень". Дизайнери ж, що запозичили проектно-мовні засоби почасти в архітекторів, зокрема в інженерів, своєї "чистої" мови ще не мають.

Вихідною у становленні професійної мови дизайну є проблема впорядкування й уточнення його лексики на вербальному та візуальному рівнях. За аналогією із природною мовою оптимальний запас (банк) вербальних понять повинен включати близько 2500 слів. Це число може вважатися достатнім для внутрішнього і міжпрофесійного спілкування, постановки й рішення проектних завдань тощо. Така робота не викличе труднощів, оскільки вже в цей час запас понять дизайну перевищує зазначену кількість.

Набагато складніше - з візуальним рівнем лексики дизайну. Число основних візуальних "слів", ідентичних вербальним поняттям (наприклад, "крапка" = "-"; "лінія" = "-" тощо.) є досить незначним. Так, кількість головних графопластичних понять (не включаючи терміни з області кольору, світла та ін.) не перевищує двох десятків. Аналогічне положення й з набором (складом) кольоросвітлових понять. Однак число похідних, додаткових "слів" і "зворотів" на візуальному рівні мови дизайну не менше, якщо не значно більше, ніж на вербальному.

Звідси друга, центральна на сьогодні, практична проблема дизайнерської лінгвістики - побудова вербального й, особливо, - візуального тезаурусів. Як професійно-ідеологічний словник тезаурус дизайну має забезпечити не тільки знаходження різних способів вираження (втілення) однієї й тієї ж думки, але й, головним чином, оптимізацію рішення інформаційно-пошукових завдань проектування. Подібно існуючим тезаурусам різного профілю, дизайнерський родовий словник дозволить одержати, поряд із системою понять, що породжують, групи термінів прикладної спрямованості, об'єднаних в оптимальне число (не більше семи) класів. Для тезауруса вербального рівня можливі класи понять: діяльність, практика, теорія, формо-(структуро) утворення, сенсоутворення, процесоутворення, середовищеутворення; для тезауруса візуального рівня - інструментарій, графіка, пластика, колористика, фотоніка (світлові засоби), мелодика (звукові засоби), кінематика (динамічні засоби).

Нарешті, найбільш складна й віддалена проблема, пов'язана зі створенням оригінальної єдиної мови дизайну. Він повинен сформуватися шляхом органічного синтезу своєрідних вербальних і візуальних мовних елементів. Потреба у своєму власному вербально-візуальному лінгвістичному інструменті винятково велика вже зараз і надалі буде постійно зростати. Це обумовлюється широким діапазоном причин - від необхідності безпосереднього підвищення якості проектування,- до забезпечення перспективної розробки комп'ютерних програм у кібернетичному дизайні.

Тільки наявність власної мови дизайну, розробленість його лексики, тезауруса, семантики, граматики забезпечать дійсну повноту, глибину і якість розробки, втілення й вираження дизайнерських задумів. При цьому будуть досягнуті необхідний процесуально - "технологічний" зв'язок із професійною мовою інженерів і адекватність взаємного "перекладу" професійних понять у ході проектування, підготовки й здійснення виробництва; забезпечені необхідна однозначність сенсу й сенсова виразність дизайнерських "текстів" при професійному спілкуванні з фахівцями іншого профілю. Стане можливим створення банку опорних понять при виробленні кібернетичних програм, що необхідно для запобігання відриву дизайну від інженерної й будівельної справи.