Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізкультури - Антонік В.І. - 5.1. Критерії оцінки фізичного розвитку та стану здоров'я дітей

5. Фізіологічні вимоги до фізичного виховання дітей

5.1. Критерії оцінки фізичного розвитку та стану здоров'я дітей

Хід та результати фізичного і розумового розвитку кожної дитини безпосередньо впливають на стан їх здоров'я і навпаки: став здоров'я впливає на кінцевий результат фізичного та розумового розвитку, обумовлює вибір прийомів та методів загального та спеціального навантаження, соціально — психологічного та фізичного виховання.

Поняття здоров'я можна визначити як оптимально врівноважений природний стан організму, який знаходиться у гармонії з оточуючим середовищем і не має будь-яких хвороб.

Здоровий стан людини об'єктивно визначається по сукупності антропометричних, клінічних, фізіологічних та біохімічних показників. Всі ці показники в певній мірі залежать від спадкоємності, віку, статі, умов виховання, кліматичних та географічних умов життя.

З метою оцінки стану здоров'я дітей використовуються такі показники, як загальна захворюваність, інфекційна захворюваність, індекс здоров'я, відсоток тих хто тривало та часто хворіють, розповсюдженість і структура захворюваності, відсоток осіб з нормальним фізичним розвитком і осіб, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; розподілення дітей по групам здоров'я.

Інтегральну характеристику захворюваності дітей різного віку і статі, як альтернативи здорового стану, дають показники загальної захворюваності, яка враховує розповсюдженість усіх можливих захворювань, як гострого так і хронічного характеру серед дитячого населення певного регіону (району, міста, держави) за певний період часу. Ці данні отримують на підставі аналізу звертань за медичною допомогою (по записам лікарів у медичних картках), або на підставі обробки результатів масових медичних оглядів дітей і підлітків.

Загальна захворюваність формується багатьма факторами, серед яких з і загальний рівень здоров'я населення (в тому числі генетичне здоров'я), соціальні, екологічні, санітарно — гігієнічні і, навіть, організаційні фактори. Крім того, загальна захворюваність має вікові і статеві особливості і залежить від якості виховання (в тому числі фізичного), від дотримання здорового способу життя, від особистого свідомого ставлення кожної людини до свого здоров'я.

Існуючи соціально-економічні проблеми сучасного українського суспільства, разом з морально-психологічною кризою у свідомості широких верст населення, призвели до розквіту нездорових тенденцій у відношенні людей до свого здоров'я, до здоров'я своїх нащадків. Зловживання алкоголю, паління, наркоманія стали дуже поширеними навіть серед школярів, в тому числі серед молодших школярів як хлопців так і дівчат. За останні 15 років Україна досягла рекордної швидкості розповсюдження синдрому набутого імуннодефіциту (СНІДу) і з 2002 р. займає четверте місце у світі по кількості хворих на це захворювання. В Україні запанували туберкульоз, онкологічні хвороби, серцево-судинні захворювання. За даними літератури (О. В. Антонік, В. І. Антонік, 2004; І. П. Антонік, В. І. Антонік, 2006; В. Г. Грибан, 2005, та інші), середня тривалість життя людей в Україні за період 1992 — 2003 років зменшилась на 5 років і тепер не перевищує 67 років (у Дніпропетровській області — 59 років). Серед випускників сучасних шкіл значно зменшився відсоток здорових дітей, а рівень фізичного розвитку у більшості з них оцінюється переважно як "низький" та "нижче середнього". Ще більш невтішні данні приводить А. О. Дробинська (2003) згідно яких серед сучасних немовлят більше 45 % мають хронічні хвороби, травми або вади розвитку. Серед причин цього є як генетично обумовлені, так і такі, що пов'язані з нездоровим способом життя батьків, або з прямою дією негативних екологічних факторів середовища.

Проведені авторами посібника дослідження загальної захворюваності школярів Кривого Рогу за 1997-2002 роки на базі 4-х загальноосвітніх Саксаганського району (СШ № 19, 91, 107 і 120) свідчать про те, що в середньому за рік найбільша частота захворюваності має місце у дітей першого класу (табл. 18). Отримані дані також вказують, що кожен хлопчик, або дівчинка 6-7 років хворіють за рік більше 2-х разів. У 2-3 класах частота захворювань зменшується до 1,09-1,35 разу. Найменша частота захворювань у 5-6 класах, а починаючі з 7 класу знову зростає. Особливої різниці у частоті захворювань хлопців і дівчат не виявлено. Кількість випадків захворювань на 1000 осіб обстежених за весь шкільний період для всіх школярів (за винятком хлопців 5 класу) перебільшує

Таблиця 18

Показники загальної захворюваності школярів 1 -9 класів шкіл Кривого Рогу (середні дані за 1997-2002 рр.г)

1000, що свідчить про те, що приблизно 1/3 всіх дітей хворіє за рік два і більше разів. Результати аналізу розповсюдженості різних форм захворювань серед сучасних школярів приведені у табл. 19 (crop. 225-226). Аналіз цих результатів свідчить, що найбільш поширеними хворобами у дітей як молодшого так і старшого шкільного віку є хвороби органів дихання і, в основному, гострі респіраторно-вірусні інфекції (ГРВІ), грип та ангіни, що свідчить про послаблені імунні сили організму дітей. На другому місці, як у хлопців так і у дівчат, хвороби кістково-м'язової системи. Далі йдуть інфекційні та паразитарні хвороби. Достатньо розповсюджені серед дітей Кривого Рогу психічні розлади, ендокринні та алергічні захворювання, хвороби нервової системи та органів чуття. З віком є тенденція збільшення кількості хвороб органів травлення, органів виділення та статевих органів (особливо серед хлопців). Велике занепокоєння викликають дані про кількість дітей (особливо 1-3 класів), що дають позитивну реакцію Манту на туберкульоз.

В табл. 20 (див. cтop. 227) наведені порівняльні данні про рангове місце розповсюдженості окремих форм захворювань серед дітей в динаміці 1990-2001 pp.

Результати свідчать, що за період спостережень у структурі захворювань дітей відбулись значні зміни. Сучасні Діти, особливо хлопці молодшого та середнього шкільного віку (на відміну від своїх однолітків 90-х років), найчастіше усього хворіють не тільки хворобами органів дихання, а і хворобами кістково-м'язової системи, хворобами нервової системи та органів чуття, хворобами органів травлення, а серед хлопців старших класів на третє місце серед усіх хвороб вийшли хвороби сечостатевої системи, а на друге — інфекційні та паразитарні хвороби.

Серед сучасних дівчаток молодшого і середнього шкільного віку поширилися захворювання органів травлення та хвороби нервової системи і органів чуття. У дівчат старшого шкільного віку на друге місце вийшли хвороби органів травлення, а на третє — захворювання кістково-м'язової системи. Наведена інформація, разом з результатами анкетного опитування учнів, свідчить, що характер змін структури захворювань сучасних школярів може у значній мірі бути обумовлений тим, що не-хтуються гігієнічні вимоги до фізичного виховання та організації роботи

Закінчення табл. 19

Таблиця 20

Рангове місце розповсюдження окремих форм захворюваності серед дітей різної статі і

віку (1990 p.—за даними І. Д. Дубинської;2001 р. — власні дані)

у школі, вимоги до особистої гігієни та гігієни травлення, а також із факторами недостатнього харчування та схильності школярів до шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, ранніх статевих Стосунків та ін.), які поширилися саме серед сучасних школярів.

В практичній діяльності педагогів, в тому числі вихователів фізичної культури, важливе значення має володіння експрес-методами оцінки стану соматичного здоров 'я дітей, або оцінки їх фізичного розвитку. З цією метою доцільно перш за все оцінювати адаптаційний потенціал організму, наприклад, за методом, запропонованим P. М. Баєвським із співавт. (1988). Згідно цієї методики, найбільш чутливим індикатором адаптації організму є стан системи кровообігу. Саме кровоносна система найбільш чутливо реагує на зміну пристосувальних можливостей організму, на розвиток і протікання захисних реакцій. Відомо, що перехід від стану здоров'я до хвороби, від норми до патології є процесом поступового зниження ступеня адаптації організму до умов оточуючого середовища (зниженням адаптаційного потенціалу). При цьому виділяють чотири рівня стану адаптації або рівня здоров'я:

1. Задовільна адаптація організму до умов оточуючого середовища при збереженні високих функціональних можливостей організму.

2. Напруга адаптаційних механізмів, коли адаптаційні функціональні можливості забезпечуються мобілізацією функціональних резервів.

3. Незадовільна адаптація при знижених функціональних можливостях.

4. Зрив адаптації, що супроводжується значним зниженням функціональних можливостей і загрозою розвитку патології.

Рівень адаптаційного потенціалу в кожен момент часу можна розраховувати за формулою, запропонованою В. Г. Грибан (2005):

Фактичне значення показників, отриманих при визначенні стану здоров'я дітей, можна оцінювати за критеріями, що запропоновані Г. Л. Апанасенко із співавт. (1998) і представлені в табл. 21. Загальний висновок про рівень стану фізичного розвитку (або соматичного здоров'я) кожної конкретної обстеженої дитини роблять на підставі сумації оціночних балів по всім рекомендованим показникам. Діти, які досягають у своєму розвитку лише "низького" або "нижче середнього" рівня розвитку потребують пильної уваги батьків і вихователів. Для таких дітей особливо доцільно проводити профілактичні та оздоровчі заходи та рекомендувати загальні фізичні тренування. Крім вказаних вище показників фізичного розвитку дітей слід використовувати інші, що в залежності від мети оцінки, можуть давати додаткову корисну інформацію щодо стану фізичного розвитку. До таких показників відносяться:

Організуючі заняття з фізичного виховання, або залучаючи дітей до фізичної праці необхідно обов'язково враховувати фактичний стан їх здоров'я і розвитку. В зв'язку з цим і використовуючи рекомендації А. Г. Хрипкової із співавт. (1990), усіх дітей умовно можна поділити на п'ять груп здоров'я:

І група здоров'я — це здорові діти і підлітки з нормальним ро> витком і нормальним рівнем функцій, які не мають гострих або хронічних хвороб. За критеріями таблиці 21 мають середній і вищий бал оцінки стану здоров'я. Такі діти можуть залучатись до фізично активної діяльності без обмежень, але з врахуванням вікових можливостей.

II група здоров'я — це практично здорові діти і підлітки, які мають не значні функціональні або морфологічні відхилення розвитку, мають послаблений рівень імунного захисту, або не суттєві хронічні захворювання. До фізично активної діяльності такі діти можуть залучатись без обмежень, але з врахуванням не тільки вікових, а і індивідуальних особливостей розвитку. Такі діти потребують спеціальних тренувальних занять або занять, що загартовують і після оздоровлення можуть бути переведені у першу групу здоров'я.

ІІІ група здоров'я — це діти і підлітки які мають хронічні хвороби у стані компенсації, та обмежені функціональні можливості. До цієї ж групи тимчасово відносять дітей І і II груп здоров'я під

час гострого захворювання, а також у перші 10-15 діб після перенесених гострих захворювань, в тому числі інфекційного характеру (після корі, скарлатини, грипу, ангіни, тощо). Такі діти з обмеженістю допускаються до фізичних навантажень, або зовсім від них тимчасово звільняються (за показаннями). Для таких дітей доцільно проводити спеціальні оздоровчі заняття (вправи) з фізичної культури.

IV група здоров я — це діти і підлітки з хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації та із зниженими функціональними можливостями. Такі діти до фізично активної діяльності не допускаються, дозволяються лише дозовані лікувально-оздоровчі фізичні навантаження, з'ясовані з лікарем, або ті, що здійснюються під контролем медичних працівників.

V група здоров'я — це діти із суттєвими вадами розвитку (інваліди), які до загальних фізично-активних дій не повинні залучатися. Відхилення у фізичному розвитку, а також хронічні та гострі захворювання, порушення гостроти зору або слуху значно впливають на активність та працездатність дітей як при розумовій, так і при фізичній праці. Про це обов'язково слід пам'ятати при організації навчального процесу, особливо на уроках фізичної культури, трудового виховання та ін.

Так, наприклад, діти, які мають хронічні або перенесли гострі нервові захворювання, які страждають на ендокринні розлади, неврівноважений психічний стан, яким притаманна анемія (зменшена кількість еритроцитів у крові) відрізняються низькою або вкрай неврівноваженою розумовою та фізичною працездатністю. Зменшену працездатність мають також діти, хворі на ревматизм, ускладненнями якого можуть бути порушення у нервовій системі (хорея), у роботі серцево-судинної системи і, навіть, ендокринні розлади, особливо з боку надниркових та статевих залоз. Саме діти, хворі на ревматизм, найчастіше потребують звільнень від занять фізичною культурою. В результаті у таких дітей можуть розвиватись хронічні хвороби серця, судин, суглобів. У них також може спостерігатись відставання в розвитку м'язової системи, можуть формуватись низькі функціональні можливості серцево-судинної та дихальної систем, може послаблятись загальна імунна активність. Враховуючі, що серед сучасних дітей достатньо поширені саме ревматичні захворювання, то перед вчителями, особливо викладачами фізичної культури, стоїть відповідальна задача оздоровлення таких дітей, в тому числі шляхом формування (разом з лікарями) спеціальних груп здоров'я, шляхом підбору лікувально— оздоровчих фізичних вправ, шляхом навчання хворих дітей спеціальним прийомам ранкової гімнастики та оздоровчого загартовування.

Вчителям слід також пам'ятати, що всяке захворювання дітей, навіть не тривале, негативно впливає майже на всі функції організму, пригнічує стан нервової системи, зменшує розумову та фізичну працездатність, погіршує функціональний стан. Ці явища проявляються не тільки під час хвороби, а й на протязі певного періоду під час одужання. Тривалість відновлювального періоду після перенесеної хвороби залежить від форм та важкості самої хвороби, а також від особистого характеру її проходження, від загального стану здоров'я та фізичного розвитку кожної конкретної дитини. В табл. 22 наведені дані про орієнтовану тривалість строків не допуску школярів до систематичних занять фізичною культурою та спортом після різних перенесених ними, найбільш поширених, гострих захворювань та травм (без інвалідності).

У випадках, коли стан здоров'я дитини суб'єктивно оцінити важко, або наявною проявляються ознаки ускладнень після перенесеної хвороби, то питання про допуск до занять фізичною культурою дітей, що перехворіли, вирішується на основі рішень об'єктивної медичної експертизи.

Існує також перелік захворювань, за наявності яких взагалі протипоказане будь-яке фізичне тренування. До таких протипоказань, за рекомендаціями В. І. Бобрицької (2000), належать:

* усі захворювання в гострій формі чи під час загострення;

* злоякісні новоутворення;

* тяжкі органічні захворювання центральної нервової системи;

* хвороби серцево-судинної системи (аневризма серця і великих судин, ішемічна хвороба серця з частими нападами стенокардії, перенесений інфаркт міокарда (до 6 місяців після нього), недостатність кровообігу, деякі порушення ритму серця (миготлива аритмія, цілковита АВ-блокада), гіпертонія II—ІІІ ступеня);

* захворювання печінки і нирок з явищами недостатньої функції;

Таблиця 22

Строки відновлення занять з фізкультури та трудового виховання школярів після перенесених гострих захворювань та травм (за А. Г. Хрипковою, 1990)1

• хвороби органів дихання: бронхіальна астма з тяжким перебігом, тяжкі форми бронхоектатичної хвороби;

хвороби ендокринної системи з вираженим порушенням функції судин і больовим синдромом;

• тромбофлебіт і часті кровотечі будь-якої етіології;

• глаукома.

Вказані нормативи допускається застосовувати тільки для дітей І та ІІ групи здоров'я, для дітей ІІІ-ІV групи здоров'я допуск до фізично активних занять надають тільки лікарські установи