Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О.В. - 3.3. Соціальна модель охорони здоров'я

Ринкова модель організації охорони здоров'я передбачає приватне фінансування галузі. При її реалізації не використовується фінансування із суспільних фондів. При впровадженні такої моделі охорони здоров'я об'єм медичної допомоги формується ринком, який саморегулюється. Малозабезпечені верстви населення мають обмежений доступ до медичної допомоги. Роль держави обмежується:

o законодавчими актами, які регулюють відносини суб'єктів ринку медичних послуг;

o окремими програмами, що фінансуються з державного бюджету.

За ринкової моделі організації охорони здоров'я, фінансування галузі відбувається з таких джерел:

o приватні страхові фонди охорони здоров'я;

o внески з приватних джерел;

o прямі виплати виробникові медичних послуг;

o комбінації цих трьох джерел фінансування.

Медичне страхування здійснюється на приватній основі, хоча й забезпечується через роботодавців шляхом добровільного медичного страхування.

Як правило, країни поряд з ринковою моделлю використовують і інші. Або при запровадженні ринкової моделі організації охорони здоров'я застосовують комбіноване приватне та суспільне фінансування. В табл. 3.1 наведено аналіз джерел фінансування охорони здоров'я в різних країнах світу.

Таблиця 3.1

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Типовим прикладом ринкової моделі є ринок медичних послуг США. Галузь охорони здоров'я в цій країні представлено переважно системою приватних медичних закладів та комерційним медичним страхуванням, при впровадженні якого лікарі є продавцями медичних послуг, а пацієнти - їх покупцями. Такий ринок найбільш наближений до вільного ринку й має всі його переваги та недоліки. Переваги ринкової моделі охорони здоров'я:

o стимуляція розвитку нових медичних технологій;

o забезпечення інтенсивної діяльності медичних працівників;

o постійне підвищення якості надання медичних послуг, що стимулюється жорсткою конкуренцією;

o жорстка вибраковка економічно неефективних технологій та стратегій;

o мобільність ресурсів.

Недоліки ринкової моделі охорони здоров'я:

♦ нерівний доступ до медичної допомоги різних верств населення;

♦ високі витрати й відповідно до них високі ціни на надання медичних послуг;

♦ високі громадські витрати на охорону здоров'я;

♦ неможливість здійснення державного контролю за визначенням розвитку пріоритетних напрямів розвитку охорони здоров'я;

♦ можливість недобросовісної конкуренції між надавачами медичних послуг;

♦ посилення впливу реклами та "моди";

♦ нединамічність на національному рівні.

Ринкова модель організації охорони здоров'я, з одного боку, одна з найякісніших, з іншого - одна з найбільш високо затратних. Наприклад, в СІП витрати на обслуговування галузі охорони здоров'я становлять 14 % ВВП. В умовах ринкової моделі організації охорони здоров'я пацієнт постійно змушений приймати рішення: в який ринок (фінансовий чи страховий) вкласти свої збереження.

Таким чином, з економічної точки зору ринкова модель неефективна, що потребує перевитрат коштів. Система охорони здоров'я, яка ґрунтується на ринкових засадах не надає соціальних гарантій населенню в отриманні медичної допомоги, тобто не має такої властивості, як доступність для всіх проверст населення.

3.3. Соціальна модель охорони здоров'я

Особливістю соціальної моделі є система фінансування, що ґрунтується на зборі коштів у суспільний фонд медичного забезпечення. Для цього використовуються такі канали:

1) податки у суспільні фонди;

2) внески в суспільні фонди медичного страхування;

3) змішана система фінансування.

Суспільний фонд охорони здоров'я формується залежно від розмірів доходів. У ряді випадків оподаткування може не залежати від розміру доходів.

Система фінансування із суспільних фондів може бути змішаною, що реалізується за рахунок податків та страхових внесків.

За рахунок податків здійснюється фінансування охорони здоров'я в Ірландії, Великобританії, Швеції, Фінляндії, Канаді, Іспанії.

На суспільному страхуванні ґрунтується система фінансування охорони здоров'я в Бельгії, Франції, Німеччині, Японії, Люксембурзі, Нідерландах.

Збір коштів у суспільний фонд може здійснюватись на базі:

o загальнодержавної (федеральної) системи оподаткування;

o регіональної (провінціальної) системи оподаткування;

♦ системі податків місцевого значення;

♦ комбінації трьох названих систем оподаткування.

До соціальної моделі фінансування охорони здоров'я належать загальновизнані системи організації охорони здоров'я:

♦ Система Бісмарка (модель соціального страхування);

♦ Система Беверіджа;

♦ Система Семашко.