Менеджмент у галузі охорони здоров'я - Баєва О.В. - 7.3. Акредитація закладів охорони здоров'я як форма державного контролю якості надання медико-санітарної допомоги

Акредитація закладу охорони здоров'я є одним з основних заходів державного контролю за якістю надання медико-санітарної допомоги населенню, офіційне визнання статусу закладу на наявність у ньому умов для надання певного виду лікувально-профілактичної допомоги, відповідних умов і послуг на певному рівні. Відповідність таким умовам дозволяє присудити певну категорію лікувально-профілактичному закладу, яка затверджує:

o надійність у виконанні стандартів;

o відповідність встановленим критеріям;

o гарантії високої якості медичної допомоги.

Наявність у закладу охорони здоров'я акредитаційного сертифіката визначає його професійний рівень і в подальшому має бути підставою для укладання угоди зі страховою компанією.

У переважній більшості країн світу акредитація проводиться спеціальними комісіями, які, в свою чергу, запрошують для цього відомих у країні експертів у тій чи іншій сфері діяльності лікувально-профілактичних закладів. Працівники акредитаційної організації та запрошені експерти працюють деяких час безпосередньо з матеріалами лікувально-профілактичних закладів за спеціально розробленими програмами як у період підготовки до акредитації, так і під час її проведення. Надалі результати оцінок усіх експертів узагальнюються і робиться висновок про відповідність лікувально-профілактичного закладу існуючим стандартам.

Принциповим елементом успіху всієї процедури акредитації є стандартизація методологічних підходів до оцінки різних лікувально-профілактичних закладів, для чого зацікавлені сторони сприяють розробці загальних, уніфікованих стандартів та критеріїв діяльності, що гарантують високу якість медичної допомоги.

Акредитація закладу охорони здоров'я проводиться згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 15 липня 1997 р. за N 765 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я".

Акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я. Акредитація проводиться один раз на три роки. Акредитацію закладів охорони здоров'я проводить Головна акредитаційна комісія, що утворюється при МОЗ, а фармацевтичних (аптечних) закладів - Головна акредитаційна комісія, що утворюється при Державному департаменті з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також акредитаційні комісії, що утворюються при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Головні акредитаційні комісії та акредитаційні комісії в своїй діяльності керуються Конституцією України, іншими актами законодавства.

Головні акредитаційні комісії проводять акредитацію закладів державної (в тому числі закладів, що належать до сфери управління обласних державних адміністрацій) і приватної форми власності.

Акредитаційні комісії проводять акредитацію закладів комунальної форми власності, за винятком тих, що належать до сфери управління обласних державних адміністрацій.

Для проходження акредитації заклад подає документи згідно з переліком до відповідної акредитаційної комісії, яка в тримісячний термін повинна провести його акредитацію, а для державної акредитації фармацевтичний (аптечний) заклад подає документи згідно з переліком, який визначає Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Як правило, до акредитаційної справи додають такі обов'язкові документи:

o копію положення (статуту) закладу охорони здоров'я, засвідчену в нотаріальному порядку;

o копію ордера або угоди на оренду приміщень, інші документи на право користування, в тому числі обладнанням, яке необхідне для надання лікувально-профілактичної допомоги;

o відомості про чисельність працюючих у закладі спеціалістів та їх кваліфікаційну характеристику;

o затверджену структура закладу охорони здоров'я;

o висновок державного санітарно-епідеміологічного нагляду про епідемічний стан закладу;

o висновок державного протипожежного нагляду про стан пожежної безпеки в закладі;

o висновок спеціалістів про стан техніки безпеки та експлуатації споруд у закладі;

o фінансовий звіт за попередній рік, затверджений державним фінансовим органом за місцем знаходження закладу;

♦ звіт закладу про участь у виконанні територіальних медичних програм;

♦ звіт закладу про лікувальну роботу, проведену за останні три роки;

♦ аналіз діяльності закладу щодо якості медичної допомоги та критерії її оцінки;

♦ звіт закладу про наукову та педагогічну діяльність закладу (за умови її наявності);

♦ копії раніше виданих акредитаційних сертифікатів, якщо такі видавалися.

На підставі аналізу наданих закладом документів та висновків експертів відповідна акредитаційна комісія приймає рішення щодо проведення акредитації та віднесення закладу до відповідної категорії (другої, першої, вищої) або про відмову в цьому.

Рішення акредитаційних комісій затверджується відповідною головною акредитаційною комісією і повідомляється закладу в 10-денний термін. У разі прийняття рішення про віднесення закладу до відповідної категорії акредитаційна комісія, яка проводила акредитацію, видає йому акредитаційний сертифікат. Термін дії акредитаційного сертифіката визначається відповідною головною акредитаційною комісією, але він не повинен перевищувати трьох років.

Позачергова акредитація може проводитися з ініціативи медичного закладу з метою підвищення категорії, але не раніше, ніж через один рік після проведення попередньої акредитації. В такому ж порядку проводиться акредитація закладу, якому в ній було відмовлено.

Акредитовані заклади охорони здоров'я вносяться до Державного реєстру, який веде Голова акредитаційної комісії.

У разі порушення умов надання закладом якісної медико-санітарної допомоги, а також недостовірного інформування про свою діяльність за поданням акредитаційної комісії відповідна головна акредитаційна комісія може прийняти рішення про анулювання або зниження категорії закладу.

Документи, на підставі яких проводиться акредитація закладу, зберігаються протягом 10 -ти років в акредитаційній комісії, яка видала акредитаційний сертифікат.

З метою орієнтації на сучасні стандарти медичного обслуговування необхідно впровадити державні стандарти, що визначали державні вимоги до впорядкування роботи лікувально-профілактичних закладів. Першим кроком у цьому напрямі було впровадження критеріїв до державної акредитації закладів охорони здоров'я. Основні критерії було зазначено в Наказі Міністерства охорони здоров'я України за N 20 від 20.01.2001 "Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів".

Принциповим елементом акредитації є стандартизація методологічних підходів до оцінювання різних лікувально-профілактичних закладів, для чого необхідне впровадження загальних, уніфікованих стандартів та критеріїв діяльності, що гарантують високу якість медичної допомоги.

Критерії, за якими держава акредитує заклади охорони здоров'я, багатокомпонентні. В основу їх покладено:

Загальні умови діяльності лікувально-профілактичних закладів:

♦ управління закладом;

♦ кадри;

♦ організація роботи закладу;

♦ управління службою (структурним підрозділом);

♦ права і обов'язки пацієнтів;

♦ медико-інформаційна та аналітична служба;

o метрологічне забезпечення;

o санітарно-епідеміологічне благополуччя;

o умови споруд лікувально-профілактичного закладу;

o якість лікувально-профілактичної допомоги. Медична допомога:

o загальні положення про лікаря;

o первинна медико-санітарна допомога;

o служба швидкої та невідкладної допомоги;

o амбулаторно-клінічна допомога;

o стаціонарна допомога;

o пара клінічні служби;

o використання ліків;

o спеціалізовані служби (служба крові, патологоанатомічна служба, санаторно-курортна служба).

Організація роботи закладів охорони здоров'я має будуватись на основі нормативної бази, в основі якої покладено такі Накази Міністерства охорони здоров'я: Накази МОЗ СРСР:

o від 03.01.85 р. № 5 "Об утверждении Положения о детской областной (краевой, республиканской) больнице";

o від 04.01.91 р. № 21 "Об утверждении Правил составления и оформления организационно-распорядительной документации";

o від 04.05.90 р. № 188 "Об утверждении Положения о лечебно-профилактическом учреждении, работающем в условиях нового хозяйственного механизма и инструкции по составлению Устава лечебно-профилактического учреждения (объединения)";

Накази МОЗ УРСР та МОЗ України:

o від 29.03.74 р. № 145 "О введении государственных стандартов на организационно-распорядительную документацию";

o від 25.07.78 р. № 410 "Об утверждении Инструкции по делопроизводству в

МЗ УССР";

o від 17.12.84 р. № 704 "Об Отраслевых правилах внутреннего трудового распорядка для рабочих и служащих учреждений, предприятий системы МЗ СССР";

o від 23.10.91 р. № 146 "Про атестацію середніх медичних працівників";

o від 21.11.91 р. № 168 "Про подальше удосконалення атестації лікарів";

o від 21.02.92 р. № 32 "Про затвердження "Положення про клінічну лікувально-профілактичну установу";

o від 24.02.92 р. № 34 "Про удосконалення професійної підготовки керівників системи охорони здоров'я України";

o від 18.12.92 р. № 186 "Про затвердження переліку медичних і фармацевтичних установ і організацій, їх підрозділів, працівники яких визначеними посадами підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини";

o від 22.12.92 р. № 195 "Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовки і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю";

o від 22.02.93 р. № 34 "Про організацію підготовки резервів керівних кадрів закладів охорони здоров'я України";

o від 20.09.93 р. № 208 "Про затвердження тимчасових кваліфікаційних характеристик лікарів-спеціалістів";

o від 22.04.93 р. № 90 "Про номенклатуру посад МОЗ України та порядок призначення та звільнення працівників цієї номенклатури";

o від 22.06.95 р. № 114 "Про затвердження Переліку закладів охорони здоров'я, Переліку лікарських посад і Переліку посад фармацевтичних працівників";

o від 07.07.95 р. № 128 "Про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації державних службовців і керівників органів і установ охорони здоров'я";

o від 24.07.95 р. № 138 "Про стан виконавчої та фінансової дисципліни в закладах та установах охорони здоров'я";

o від 19.12.97 р. № 359 "Положення про порядок проведення атестації лікарів";

o Кодекс законів України про працю.