Шлунок відіграє важливу роль у процесах травлення. У шлунку продовжується механічна переробка їжі, яка почалася у ротовій порожнині, і відбуваються складні хімічні перетворення під впливом шлункового соку протягом 4-8 годин.
Шлунок виконує такі функції:
♦ бар'єрну - захищає інші органи від надмірно солоної, твердої, неперетравленої їжі та їжі, що містить токсини та патогенні мікроорганізми;
♦ секреторну - головні залози шлунку продукують ферменти (пептинази, ліпазу), обкладочні - HCl, додаткові - слиз;
♦ рухову (моторну) - забезпечує депонування їжі, перемішування її з шлунковим соком та переміщення до кишечнику;
♦ всмоктувальну - всмоктування продуктів розщеплення білків та емульгованих жирів.
У шлунку відбуваються процеси травлення їжі під впливом шлункового соку. Шлунковий сік - це продукт зовнішньосекреторної діяльності залоз шлунка. Він має кислу реакцію (рН 1,5-1,8). Склад шлункового соку відповідає кількості та якості їжі.
До складу шлункового соку входять:
♦ пептинази (пепсиноген, гастриксин, желатиназа, хімозин), які гідролізують білки;
♦ ліпаза, яка гідролізує емульговані жири. У дорослих людей шлункової ліпази майже немає. Жирна їжа пригнічує соковиділення, сприяє проявленню дії ліпази;
♦ соляна кислота (0,5 %), яка денатурує білки і сприяє набряканню та розщепленню білків, активує фермент пепсиногени, створює кисле середовище, необхідне для дії ферментів шлунка, стимулює перистальтику шлунка, панкреатичну секрецію і має бактерицидну дію;
♦ уреаза - розщеплює сечовину, при цьому звільняється аміак, який частково нейтралізує НСІ;
♦ лізоцим - надає шлунковому соку бактерицидної дії;
♦ муцин (шлунковий слиз) - захищає слизову оболонку шлунка від механічних і хімічних пошкоджень.
Виділення шлункового соку починається при вигляді їжі, відчутті запаху та при надходженні її в ротову порожнину. Процес шлункового соковиділення можна поділити на декілька фаз: складно-рефлекторну (мозкову) і шлункову. Складно-рефлекторна (мозкова) фаза включає умовно-рефлекторний і безумовно-рефлекторний механізми.
Умовно-рефлекторне виділення шлункового соку відбувається при подразненні нюхових, зорових, слухових рецепторів (запах, вид їжі, звукові подразники, пов'язані з приготуванням їжі, розмовами про їжу). Сік, що виділяється при цьому, І.П. Павлов назвав запальним, або апетитним.
Безумовно-рефлекторне шлункове соковиділення починається з моменту надходження їжі до ротової порожнини і пов'язане з подразненням рецепторів ротової порожнини та стравоходу. Сік, що виділяється в першу фазу шлункової секреції, має велике значення для травлення, оскільки шлунок стає заздалегідь підготовленим до прийому їжі.
Шлункова фаза секреції настає з моменту надходження їжі до шлунку. У слизовій та м'язовій оболонках шлунку є значна кількість рецепторів, які збуджуються механічно в результаті контакту вмісту шлунку з поверхнею слизової оболонки і хімічно при розщепленні харчових продуктів. Виникаючі імпульси відіграють значну роль у рефлекторній регуляції роботи як самого шлунку, так і травної системи в цілому.
У шлунку відбуваються такі процеси травлення:
♦ набрякання білків внаслідок дії соляної кислоти та розщеплення їх під дією пептиназ - пепсину, гастриксину та хімозину до пептонів та альбумоз;
♦ розщеплення емульгованих жирів під дією ліпази до гліцерину і жирних кислот.
Стимулюють секрецію шлункового соку:
== екстрактивні речовини м'яса, риби, овочів, грибів, продукти розщеплення білків, прянощі, спеції, копченості;
== низько концентровані розчини кислот та напої з 5-10 %- ним вмістом алкоголю і кофеїну;
= харчові волокна;
= різноманітність страв;
= приємне оформлення страв та сервірування столу; = обсяг їжі (прямо пропорційний до певної межі); = стрес, дратівливість, гнів, гарний настрій.
Гальмують секрецію шлункового соку:
У жири, особливо при вживанні їх за 10-15 хв до основної їжі;
У гіпертонічні розчини цукру;
У гіпертонічні розчини кухонної солі;
У концентровані розчини кислот;
У алкогольні напої (алкоголю понад 20 %);
У робота у гарячому цеху;
У нерізноманітний і непривабливий харчовий раціон; У страх, нудьга, депресія.
Вміст шлунку (хімус) потрапляє у кишечник, коли його консистенція стає рідкою або напіврідкою.
Роль підшлункової залози та печінки у процесах травлення
2.5. Травлення в тонкому кишечнику. Фізіологічні основи і значення вчення про порожнинне, пристінкове та внутрішньоклітинне травлення
Фізіологічні основи і значення вчення про порожнинне, пристінкове та внутрішньоклітинне травлення
2.6. Травлення у товстому кишечнику
2.7. Асиміляція їжі організмом. Особливості засвоєння нутрієнтів
Механізми всмоктування
Особливості засвоєння нутрієнтів
2.8. Фізіологічні основи голоду і насичення
Фізіологічні основи голоду і насичення