Основи фізіології та гігієни харчування - Зубар Н.М. - Метаболізм ліпідів

Продукти гідролізу ліпідів у клітинах слизової оболонки тонкого кишечнику синтезуються у нові, необхідні організму ліпіди. Циркулюють вони у водному середовищі плазми крові у складі ліпопротеїдних та фосфоліпідних структур. Ліпопротеїни є транспортною формою жирів в організмі. Є два типи ліпопротеїнів: низької і високої густини.

Ліпопротеїни низької густини містять найбільшу кількість холестерину, здатні переносити й відкладати холестерин на стінках кровоносних судин, що сприяє розвитку атеросклерозу.

Ліпопротеїни високої густини, навпаки, викликають зниження або запобігають накопиченню холестерину на стінках судин. Тому для профілактики серцево-судинних хвороб необхідно регулювати рівень холестерину та ліпопротеїдів-переносників в плазмі крові.

У кровоносних капілярах м'язів та жирової тканини тригліцериди гідролізуються до вільних жирних кислот, які відкладаються як запасні три-гліцериди в жировій тканині. Жирні кислоти, які утворюються у м'язовій тканині, використовуються для окислення та отримання енергії для м'язового скорочення. Жирні кислоти є джерелом енергії головним чином для відпочиваючих м'язів, або при тривалій роботі. Частина жирних кислот зв'язується із білками альбумінами і циркулюють у крові.

У печінці жирні кислоти використовуються для утворення нових біологічно активних речовин або для окислення з виділенням енергії.

Метаболізм вуглеводів

Усі прості вуглеводи в організмі перетворюються на глюкозу. Вона є найважливішим джерелом енергії для м'язів, нервової системи та легенів.

В організмі глюкоза, насамперед, окислюється для утворення енергії, а при надлишковому надходженні перетворюється на глікоген. М'язи і печінка людини здатні накопичувати 300-400 г глікогену. Для покриття затрат енергії глікоген перетворюється на глюкозу. При використанні глікогену, організм починає використовувати запаси жирів. При достатній кількості глікогену надлишок глюкози перетворюється на жир і відкладається у жирових клітинах.

При недостатньому постачанні організму вуглеводами регулюючі системи змушені постачати глюкозу, необхідну для енергетичного забезпечення пластичних процесів. При тимчасовій нестачі енергії в їжі організм використовує запасний жир та глікоген, а при постійній - починають використовуватися власні білки, що призводить до зменшення маси скелетних м'язів і загального ослаблення організму. У цих випадках організм одержує глюкозу, перетворюючи деякі амінокислоти, при цьому сповільнюється синтез білкових структур м'язів, накопичуються не використані амінокислоти, виникає загроза інтоксикації організму побічними продуктами.

При тимчасовому надлишку їжі її засвоєння та утилізація зменшуються, збільшується об'єм калових мас і виділення сечі. При постійному надлишку, жири та вуглеводи відкладаються у вигляді жиру, що призводить до збільшення маси тіла та ожиріння.

Метаболізм в організмі залежить від:

o генетичних особливостей;

o віку, статі та маси тіла;

o кліматичних умов проживання та сезонності;

o активності процесів травлення та засвоєння їжі;

o рівня фізичної активності людини;

♦ нервово-психічного навантаження;

♦ хвороб та ендокринного статусу організму.

У регуляції метаболізму значну роль відіграють вітаміни та амінокислоти:

♦ В₅, В₆, В₉, Е - регулятори білкового метаболізму;

♦ В₁, В₂, В₅, В₁₅, С, РР - регулятори вуглеводного метаболізму;

♦ В₅, В₆, В₁₂, В₁₅, РР, ліпоєеа кислота - регулятори жирового метаболізму;

♦ ізолейцин, лейцин, аланін, глютамінова кислота - беруть участь у регуляції жирового і вуглеводного метаболізму;

♦ аргінін; орнітин; тирозин - знижують рівень жиру в організмі за рахунок мобілізації його з депо.

Інтенсивність метаболізму регулюється нервовою (симпатичною) та гуморальною системами (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Регуляція метаболізму

Гормони щитоподібоної залози та наднирників мають сильний стимулюючий ефект. Секреція адреналіну при емоційному стресі значно прискорює метаболізм.