Педіатрія - Тяжка O.B. - Цукровий діабет у дітей

Актуальність теми. Значне зростання захворюваності на цукровий діабет, рання інвалідизація і висока смертність хворих потребують від кожного лікаря глибоких знань даної патології. Цукровий діабет у дітей має загальні закономірності з цим захворюванням у дорослих, але існують і його особливості, розуміння яких значно підвищить ефективність діагностики, лікування та профілактики ускладнень у хворих дітей.

Мета заняття. Вивчити особливості клініки цукрового діабету в дітей, ускладнень, у тому числі коматозних станів, навчитися встановлю вя ти діагноз та проводити диференціальну діагностику з іншими станами, призначати лікування, надавати невідкладну допомогу дітям різного віку з цукровим діабетом.

Основна література

Майданник В.Г. Педиатрия. – Харьков: Фолио, 2004. – 1125 с.

Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 616-626.

Додаткова література

Детские болезни / Под ред. Н.П. Шабалова. – СПб. и др.: Питер, 2001. – С. 805-818.

Детские болезни / Под ред. Л.А. Исаевой. – М.: Медицина, 1994. – С 442-453.

Дедов И.И., Кураева Т.Л., Петеркова В.А., Щербачева Л.Н. Сахарный диабет у детей и подростков. – М.: Б. и., 2002. – 391 с.

Допоміжні матеріали

1. Визначення і типи цукрового діабету, особливості цукрового діабету у дітей.

2. Критерії діагностики цукрового діабету та порушення толерантності до глюкози у дітей.

3. Складові формулювання діагнозу "цукровий діабет", прийняті у клінічній практиці.

4. Лікування цукрового діабету у дітей.

5. Критерії оптимальної ефективності терапії цукрового діабету у дітей.

6. Ускладнення інсулінотерапії.

Визначення і типи цукрового діабету; особливості цукрового діабету у дітей

Цукровий діабет – це захворювання обміну речовин різної етіології, яке характеризується хронічною гіперглікемією, що виникає внаслідок порушення секреції чи дії інсуліну або обох факторів одночасно (ISPAD, 2000). В Україні показники захворюваності на цукровий діабет серед дітей, у порівнянні з іншими країнами світу, оцінюються як середні (7-19 на 100 тис. на рік). Найвищі показники реєструються в Скандинавських країнах (більше ніж 20 на 100 тис. на рік), а найнижчі – в Чилі, Мексиці, Китаї (менше ніж 8 на 100 тис на рік).

За етіологічною класифікацією порушень глікемії (ВООЗ, 1999) виділяють цукровий діабет типу І, цукровий діабет типу II, специфічні типи діабету (обумовлені генетичними дефектами ß-клітинної функції чи дії інсуліну, хворобами екзокринної частини підшлункової залози, ендокринопатіями, інфекціями та іншими факторами), гестаційний цукровий діабет. Найпоширенішими є цукровий діабет типу І і типу II. Вони розрізняються за етіологією та патогенезом, за рядом клінічних і епідеміологічних характеристик, рівнем секреції інсуліну. У дітей та осіб молодого віку до 30-35 років переважно зустрічається цукровий діабет типу І.

Цукровий діабет типу І – аутоімунне захворювання у генетично схильних осіб, при якому хронічний перебіг лімфоцитарного інсулі-ту призводить до деструкції ß-клітин з наступним розвитком абсолютної недостатності інсуліну. Цей тип діабету асоційований з антигенами системи НЬА, які локалізуються на короткому плечі 6-ї хромосоми і пов'язані з генами, функцією яких є регуляція імунної відповіді. Таким чином, основними етіологічними факторами цукрового діабету типу І вважаються генетичні. Для початку аутоімунного процесу необхідні ініціюючі (провокуючі) фактори. Серед них найімовірнішими вважаються: вірусні інфекції, які спричинюють латентний перебіг імунної реакції або лізис ß-клітин, хімічні агенти і токсини, що руйнують ß-клітини; харчові фактори (вигодовування немовлят коров'ячим молоком); стрес.

Цукровий діабет у дітей характеризується гострим початком, тяжким перебігом зі схильністю до кетоацидозу, необхідністю постійної замісної терапії інсуліном. Основними клінічними ознаками маніфестації цукрового діабету є поліурія, полідипсія та схуднення. Серед допоміжних симптомів: загальна слабкість, ніктурія, свербіж та захворювання шкіри, астеновегетативні прояви, поліфагія чи зниження апетиту.