Ділова кар'єра - Дахно І.І. - 6.1.1. Гарний керівник

6.1.Начальник- це лідер

6.1.1. Гарний керівник

Гарний керівник виконує роль не лише адміністратора. Начальник - це, насамперед, лідер, який спрямовує енергію і посилає підлеглих на виконання роботи з максимальною відданістю. "Золотим правилом" начальника є таке:"Не слід робити ту роботу, яку можуть зробити підлеглі".Ситуацію умовно можна уявити таким чином - у начальника відрубані руки. Отже, сам своїми руками він вже не може діяти. Його завдання полягає у тому, щоб змусити підлеглих працювати як за себе, так і за начальника.

Щоб надовго затриматися на посаді начальника, слід не лише добросовісно виконувати свої обов'язки. Гарний керівник повинен бути лідером для співробітників. Адже лише

лідер, спираючись на свій авторитет, може ефективно організувати роботу співробітників і розв'язувати конфлікти, що неминуче виникають.

Стати начальником не лише на папері, а й на практиці, у свідомості співробітників, допомагають особисті якості. Поміж них - комунікабельність, самоконтроль, гнучкість, уміння ставити себе на місце інших людей, адаптивність, впевненість у собі.

Названі риси допомагають, навіть, неформальним лідерам повести за собою колег, змусити їх повірити у свої сили та спрямувати на досягнення цілей компанії. Професійні знання та навички значно продовжують період зберігання за людиною статусу лідера.

Шлях до лідерства у кожної людини - свій. Інколи його доводиться долати роками. Трапляється, що статус лідера завойовується блискавично завдяки діям у складній чи нестандартній ситуації.

Відомий американський фахівець у сфері менеджменту Іцхак Адізес у своїй книзі "Розвиток лідерів" стверджував, що ідеального менеджера немає. Кожний керівник має особистий стиль управління. Цей стиль визначається домінуючими рисами його характеру. Оскільки є неминучими конфлікти між носіями різних стилів, то важливе значення має те, щоб ці конфлікти були конструктивними. Для цього необхідно не лише зрозуміти свій стиль управління, але й навчитися мати справу з носіями іншого стилю.

Для визначення основних стилів управління. І. Адізес запропонував свою типологію. Вона базується на чотирьох функціях, що є життєво важливими для будь-якої організації:

- створення результатів;

- адміністрування (підтримання порядку);

- творчий підхід до справи;

- інтеграція (створення цінностей, які змусять людей діяти спільно).

І. Адізес вважав, що гарний керівник мусить досконало володіти якоюсь однією з функцій, зазначених вище, і задовільно поратися з іншими.

На думку І. Адізеса, навіть найкращі керівники компаній, не можуть одночасно виконувати всі чотири функції.

Як альтернативу "ідеальному менеджеру" І. Адізес пропонує команду, що взаємодоповнює. Між членами такої команди неминуче будуть виникати конфлікти. З огляду на це слід навчитися домовлятися. Слід мати на увазі, що в одні і ті ж слова та жести носії різних стилів вкладають різні значення.

Сприятливі умови для роботи компанії можна створити, якщо ми оволодіваємо мовою тих, з ким ми працюємо. Очевидно, це той випадок, про який говорив Ілліч, але не Ульянов, а Брежнєв: "Надо работать не с теми людьми, с какими хотелось бы, а какие есть".

З тим, хто абсолютно не схожий на вас, теж потрібно працювати. Не слід чекати, доки інший підлаштується під вас. Якщо ви хочете, щоб вас зрозуміли, то вам слід підлаштовуватися під співбесідника. І. Адізес дає конкретні поради як слід спілкуватися з представниками кожного типу - як заволодіти увагою, отримати схвалення свого рішення, скасувати невдалий план, повідомити неприємну новину.

Наприклад, щоб зацікавити Виробника, слід заговорити з ним про кризу. Це його зацікавить. Адміністратор або Бюрократ кризу ненавидять. Про неї з ними говорити не слід. Їх увагу можна заполонити згадкою про те, що ваша проблема полягає у тому, що порушено давно ухвалену норму або ж знехтувано здоровим глуздом.

Якщо "голодній кумі-хліб на умі", то з нею про хліб і потрібно говорити.

Кажуть, що справжній лідер має знаходити спільну мову з усіма опонентами.

Психологи Мадридського університету (Іспанія) дійшли висновку, що начальника практично неможливо переконати. Вчені дотримуються думки, що така самовпевненість начальника спонукається відчуттям влади. Для того, щоб у чомусь переконати шефа, краще за все говорити з ним у довкіллі, де відсутні атрибути влади (начальницьке крісло, стіл, кабінет з двома дверима тощо).