Ділова кар'єра - Дахно І.І. - 10.1. Пошук щастя у роботі і на роботі

10.1. Пошук щастя у роботі і на роботі

10.1.1. Ознаки службового щастя

Автор цих рядків згадує свої студентські роки. Тоді як незаперечна істина, пропагувалося положення марксизму про те, що праця створила людину з мавпи.

Щоправда, марксизм мовчав про те чи неробство може перетворити людину у мавпу. Автор залишає осторонь трикутник (чи то ланцюжок) мавпа - робота - людина, переходить на більш заземлені речі і поведе розмову про те, як шукати щастя у роботі і на роботі. Це - важче, ніж вийти сухим з води. Рецептів на всі випадки життя запропонувати неможливо, але деякі підходи до цього трикутника психологам вже відомі.

В епоху Йосипа Сталіна співалося: "Трудовые будни - праздники для нас!". Нині інші часи та й інші пісні. Сучасна публіка (особливо молода) чітко знає, де будень, а де - свято. Фокусам Йосипа Віссаріоновича нині мало хто повірить.

За результатами одного соціологічного дослідження, яке 2007 року опитало 5 тисяч українців, виявилося, що 98% з них дотримувалися думки - трудові будні мають приносити радість.

Респонденти вважали, що:

- робота, яка не приносить задоволення, призводить до втоми, дратівливості і відчуття неповноцінності;

- лише на роботі, що приносить задоволення, працівник може реалізувати свій потенціал;

- настрій має починати поліпшуватися в момент просинання, думаючи про роботу;

- якщо робота не приносить задоволення - працівника просто купили як річ;

- неулюблена робота поступово вбиває.

Опитування на початку 2008 року понад півтори тисячі співробітників британських компаній виявило, що кожний третій з них замислювався над переходом на державну службу чи в компанію, яка опікується благодійницькою діяльністю. Ці співробітники дотримувалися думки про те, що державна служба чи благодійництво є більш гідними людини роботами, оскільки приносять користь суспільству. Понад 60 відсотків 18-24-річних і половина всіх опитаних хотіли б мати більш соціально значущу роботу, яка приносить задоволення.

В Україні така тенденція поки що не спостерігається, але у майбутньому може з'явитися. Серйозних керівників (топ- менеджерів та менеджерів середньої ланки) і в Україні цікавитиме ідейне наповнення роботи. Можливо, ця когорта може собі дозволити працювати на ідею, маючи достатньо інших джерел доходів.

Потяг до соціально значущої роботи, можливо, є реакцією на прорахунки компаній, орієнтованих на прибуток. Їх співробітники не завжди усвідомлюють важливість роботи, яку вони виконують. Суспільну користь можна відшукати у будь-якій роботі. Робота має бути стилем життя, а не вмиранням від одного вік-енду до іншого.

Поміж працівників можна зустріти чимало таких, які у роботі вбачають сенс свого існування і працюють самовідданіше, ніж того вимагає здоровий глузд.

Засоби масової інформації повідомляли, що мешканець британського міста Пітерборо Філіп Уінфілд впродовж 14 років на добровільних засадах безплатно прибирав вулиці рідного міста. Він впродовж всього трудового життя працював двірником, прокидався о 5-й години ранку і закінчував роботу о 10-й годині вечора. У 60 років він вийшов на пенсію і потім 14 років підтримував чистоту міських вулиць. Підраховано, що впродовж цих 14 років він зібрав близько 200 тонн сміття.

Ф. Уінфілд стверджував, що робота надає йому наснаги у житті, рятує від нудьги та дозволяє підтримувати себе у гарній фізичній формі. Мав намір працювати так і надалі.

Інший приклад стосується США.

Рада невеликого містечка Саут ель Монте (South El Monte штат Каліфорния, США) ухвалила, щоб мер Бланка Фігуероа (Blanca Figueroa) йшла зі свого кабінету до 23-00. До цього вона затримувалася на роботі до світанку. Любила працювати вночі. Члени місцевої ради вважали, що така звичка шкодить здоров'ю мера то негативно позначається на співробітниках мерії.

Очевидно, у США переробітки - не у пошані. Там не перепрацьовують. Якось у промові новий керівник фірми сказав: "Раніше на фірмі половина людей працювала, а половина - байдикувала. Тепер все буде навпаки".