Охорона праці - Москальова В.М - Що називається опором заземлюючого пристрою та від чого залежить його величина?

Опір заземленого пристрою обчислюється з відношення напруги на заземлювачі до сили струму, який проходить через нього в землю, і складається з опору заземлювача відносно землі, опору заземлювача, як металевого провідника, та опору заземлюючих провідників, які з’єднують заземлювач з корпусами обладнання.

Опір заземлюючого пристрою залежить від питомого опору ґрунту, у якому його прокладено, типу, (стержньовий, довгий, горизонтальний, заглиблений та глибинний) розмірів, кількості та взаємного розміщення електродів і ін.

Питомий опір ґрунтів наведено у таблиці 3.4. Для отримання розрахункового опору ґрунту, Ррд^ дані наведені у табл. 3.4 множать на підвищуючий коефіцієнт Кп, що відповідає кліматичній зоні (табл. 3.5), у якій будуть влаштовувати заземлюючий пристрій.

де р№м - питомий опір грунту, виміряний мегомметром;

Кп—кліматичний коефіцієнт, який враховує підвищення опору розтікання струму в ґрунті

протягом року.

К- коефіцієнт сезонності.

Таблиця 3.4. Питомий опір грунтів

Таблиця3.5. Значення підвищуючого коефіцієнта Кп

Характеристика кліматичних зон і значення коефіцієнта сезонності наведені у табл. 3.6 і 3.7.

При вихідному питомому опорі, який отримано шляхом вимірювання, величину Рщіш необхідно помножити на коефіцієнт сезонності, який враховує кліматичні умови і дає пошукову величину розрахункового питомого опору.

Таблиця 3.6.

У таблиці 3.7 наведені наближені значення коефіцієнтів сезонності, які залежать від стану грунту при виконанні вимірювань і кількості опадів, що випали до цього.

Таблиця 3.7. Значення коефіцієнта сезонності

Значення коефіцієнта К. використовують при найбільшій кількості опадів до виконання замірів, а відтак заміряний питомий опір грунту або опір заземлювача буде відповідати найбільшому їх значенні протягом року. Значеннями коефіцієнта К2 користуються при середній кількості опадів, що випали до замірювання, а відтак заміряний питомий опір грунту або опір заземлювача відповідає середнім їх значенням протягом року.

Значеннями коефіцієнта К, користуються у випадку незначної кількості опадів, що випали до замірювання. Міркування про найбільшу, середню і найменшу кількість опадів носить наближений характер.

Оскільки коефіцієнти сезонності враховують зміну питомого опору ґрунту лише у зоні його просихання або промерзання, то не потрібно вводити ці коефіцієнти при розрахунках природних заземлювачів, які розташовані нижче глибини просихання або промерзання фунту.

Як розрахувати опір розтіканню струму в поодиноких заземлювачах?

Опір розтіканню струму в поодиноких заземлювачах розраховують за наступними формулами:

опір трубчастого заземлювача у тому випадку, якщо труба або стержень знаходяться на поверхні землі, визначають за формулою:

опір трубчастого заземлювача за умов, що труба або стержень знаходяться у землі:

^ опір стрічкового заземлювача:

опір листового заземлювача:

де р - розрахунковий питомий опір ґрунту; / — довжина труби, стержня, сталевого кутика;

сі - діаметр труби або стержня (якщо використовують кутики, то у формулу ставлять

еквівалентний діаметр д =0,95Ьк, де Ьк - ширина сторони кутика);

/ — відстань від поверхні землі до середини труби;

Ь — ширина стрічки (якщо сталь кругла, ставлять величину 2(1);

/с — довжина стрічки або стержня;

/ — довжина листа;

п - глибина закладання стержня, стрічки або листа; рі — площа листа.

Для трубчастого або стержневого заземлювача наведені спрощені формули:

для стрічкового заземлювача:

Опір розтіканню прямокутної стрічки, листа, закладених вертикально у землю, можна приблизно підрахувати за формулою:

де а і Ь - довжина і ширина сторін листа;

При квадратному листі зі сторонами а, опір його відповідно буде дорівнювати:

При влаштуванні заземлювачів в умовах скельних і піщаних ґрунтів рекомендується використовувати глибинні заземлювачі, обробку ґрунту в зоні заземлення сіллю або вишукувати можливість для використання природних заземлювачів чи влаштування виносних заземлювачів.

При розміщенні заземлюючих об’єктів на воді, заземлювачі прокладають на дні у вигляді сітки, звареної зі стрічкової сталі, з відстанню між стрічками 10 - 15 м для зменшення екранування.

Зв’язок між об’єктами, які захищаються і виносним заземленням, здійснюється двома лініями, для чого використовують мідні проводи.