Завдання 1. Проаналізуйте наведені можливі варіанти дерлеавної політики щодо інновацій, визначте їх переваги та недоліки. Чи є сенс концентруватися на одному варіанті, або ж розробити комбіновану стратегію? Якщо Ваша відповідь позитивна, то опишіть цю комбінацію докладніше.
1. Підтримка впровадження дифузії інновацій, тобто їхнього копіювання за допомогою купівлі патентів та технологій за кордоном з мстою подальшого самостійного удосконалення.
2. Підтримка іноземної високотехнологічної експансії з метою інтеграції в передові транснаціональні корпорації та отримання таким чином результату копіювання передових технологій, підвищення кваліфікації трудових ресурсів.
3. Підтримка "точок зростання", тобто тих галузей чи підприємств, які досягли певних успіхів у науково-технічних розробках, мають людський та інфраструктурний потенціал для ефективного інноваційного розвитку і здатні завдяки власним масштабам стати "локомотивами" зростання, тобто можуть сприяти розвитку суміжних галузей, споріднених виробництв та наукових досліджень і, зрештою, визначити спеціалізацію України на міжнародних ринках.
Завдання 2. Розгляньте рис. 3.2. Поясніть сутність понять та взаємозв'язки між ними.
Рис. 3.2. Схема складових системи отримання інноваційного продукту
1. Наведіть приклади орієнтації державної політики на консолідацію суб'єктів економічних відносин у межах країни, а також стимулювання виходу корпорацій па світову арену.
2. Наведіть приклади взаємозв'язку сучасного етапу і переваг науково-технічних досягнень та інновацій па всіх стадіях життєвого циклу продукту, від створення товару або послуги, через просування його від виробника до споживача, та завершуючи утилізацією.
3. Чи відбувається інноваційна підтримка національних інноваційних і технологічних лідерів, провідних великих підприємств, холдингів, високотехнологічних виробництв, фінансова та технологічна потужність яких дозволяє реалізувати загальнодержавні інноваційні пріоритети? Назвіть такі компанії.
Ситуація для аналізу
Інструменти інноваційної політики держави повинні бути спрямовані па дієве стимулювання інноваційної діяльності підприємств, мобілізацію фінансових, матеріальних, людських та організаційних ресурсів для реалізації завдань інноваційного розвитку відповідно до наведених орієнтирів.
Інструменти податкової сфери полягають у впровадженні пільгового оподаткування пріоритетних видів інноваційної діяльності. При цьому має бути забезпечений перехід від надання пільг за належністю до пріоритетних галузей економіки до функціонального принципу. Під час роботи над Податковим кодексом варто було б також урахувати позитивні результати економічного експерименту на підприємствах легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області із впровадженням єдиного податку з продажу. Впродовж експерименту частка експорту в загальних обсягах продажу зросла з 23 до 29,9 % за перший рік та до 34,8 % за другий рік дії експерименту. Сумарний прибуток підприємств-учасників експерименту збільшився за перший рік експерименту у 1,82 разів, а за другий — у 1,57 разів. На технічне переозброєння та модернізацію виробництва за перший рік експерименту витрачено 9,17 млн. грн. (у 12,2 рази більше, ніж за попередній період), а за другий рік — 5,46 млн. грн. (у 7,3 рази більше). За період експерименту на інноваційну діяльність спрямовано 58,7 % отриманого прибутку, тоді як за рік до його запровадження — лише 13,1 %. Єдиного податку сплачено за перший рік експерименту на 3 %, а за другий — па 23,1 % більше, ніж за рік перед початком експерименту.
У спеціальному законі потрібно перейти до гнучкішої системи встановлення критеріїв відбору технологій та інноваційних проектів:
— вплив проекту па життєдіяльність, розвиток людського капіталу;
— підвищення економічної ефективності виробництва, ресурсозбереження;
— розташування на стику наук, розміщення в декількох секторах економіки;
— досягнений світового рівня та міжнародної конкурентоспроможності ;
— зміна ролі регіонів у національній економічній системі;
— розвиток комунікацій і трансферу технологій.
Безпосереднім критерієм у паданні пільг інноваційним проектам могла б стати ефективність (рентабельність) реалізації даного проекту за певний період, наприклад, за перший рік серійного використання. Це дозволить запобігти розвитку псевдоінновацій, термін життя яких не сягає далі моменту отримання податкової пільги. Застосування зазначеного критерію могло б набути форми податкового кредиту, який надається, виходячи з очікуваної норми ефективності інновації, та повертається після закінчення контрольного періоду в разі недосягнення цієї норми.
Підвищення ефективності бюджетного фінансування науково-технічної сфери вимагає інвентаризації науково-технічних програм, що мають бюджетне фінансування, припинення реалізації програм, які виконуються на неналежному рівні, або втратили актуальність, проведення науково-технологічного аудиту державних наукових і науково-дослідних установ та організацій з метою комплексної оцінки їхнього інтелектуального капіталу, визначення технологій, досвіду і знань, що мають комерційний потенціал.
Потреба переходу до інноваційної моделі економічного розвитку вимагає запровадження монетарних інструментів стимулювання інноваційного розвитку.
Як будь-яка інша галузь економіки, фінансовий сектор потребує суттєвого оновлення, тобто використання інноваційних фінансових інструментів. Застосування фінансових механізмів, які пропонують сучасна теорія та практика, дозволяє зробити економіку більш конкурентоспроможною, стійкою до криз та гнучкішою в нестандартних умовах. Зокрема:
— активізація обертання на фондовому ринку облігацій та акцій, емітованих підприємствами, дозволить залучити фінансові ресурси поза банківським ринком і за меншою ціною;
— розвиток інститутів фінансового посередництва дасть змогу активізувати процес концентрації та перерозподілу потенційних інноваційних ресурсів.
Необхідно продовжувати процес зниження облікової ставки НБУ, оскільки її сучасний рівень не відповідає потребам макроскопомічного розвитку, значно вищий за рівень інфляції та номінальної норми прибутку. Зниження облікової ставки до рівня інфляції сприятиме зниженню ціни на позичкові кошти і здешевленню інновації. Щодо інноваційних проектів доцільно застосовувати методику повної чи часткової компенсації відсотків, сплачуваних суб'єктами господарювання за кредити на потреби інноваційних проектів.
Стратегічне завдання держави вбачається в концентрації фінансового й інтелектуального капіталів на нових пріоритетних напрямах, створенні великих конкурентоспроможних фінансово-промислових корпорацій — національних економічних лідерів, здатних виконати функцію локомотивів розвитку.
Згідно зі Законом "Про промислово-фінансові групи в Україні" (1996), ПФГ створюються з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей і структурної перебудови, включно з міжнародними програмами, і мають термін дії відповідно до цих документів.
Останнє положення практично перекреслює позитивний потенціал ПФГ. Адже діяльність суб'єктів ринку, що здійснюють розвиток пріоритетних галузей і продукції, не може обмежуватися короткостроковим періодом. Отож, необхідні зміни до закону. Запровадження дієздатних ПФГ могло би суттєво скоротити розрив між фінансовим та виробничим капіталами та, об'єднавши ці ресурси, значно підвищити спроможність до фінансування інноваційної діяльності завдяки власним коштам групи. Безперечно, це зовсім не означає відмови від стимулів розвитку малих інноваційних підприємств.
Розвиток інноваційної інфраструктури передбачає створення та вдосконалення діяльності наявних інститутів, які надають фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні послуги забезпечення інноваційної діяльності. Підтримка цього процесу може відбуватися завдяки безоплатному забезпеченню цих інститутів державними інформаційними послугами, повного (часткового) залучення видатків підприємств па їхнє придбання до витрат, які вираховуються з оподатковуваного прибутку, їхнього залучення до виконання державних замовлень на інформаційну продукцію та поточного консультування тощо. Необхідно створити надійну систему кон'юнктурних досліджень ринкового попиту на науково-технічну та інноваційну продукцію, що могло бути реалізовано через створення державного чи державно-приватного науково-консультаційного інституту.
Визначте у формі тез найважливіші шляхи розвитку економіки. Чи погоджуєтеся з усіма пропозиціями? Відповідь обґрунтуйте.
4.1. Типи організаційних структур управління інноваціями на підприємстві
4.2. Управління науково-дослідними і конструкторськими роботами
4.3. Науково-технічне співробітництво
Завдання та запитання для самоконтролю
Розділ 2. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ЯК СУБ'ЄКТОМ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ
Тема 5. Управління інноваційним розвитком організації
5.1. Функції і роль інноваційних менеджерів
5.2. Аналіз інноваційних можливостей організації
5.3. Мотивація працівників до інновацій