Корпоративне управління - Ігнатьєва І.А. - Міжнародні стандарти корпоративного управління та національні кодекси корпоративної поведінки

Корпоративне управління багато в чому залежить від середовища, яке створюється в результаті цілеспрямованої діяльності державних органів із законодавчо-нормативного забезпечення корпоративної діяльності. Як в економічно розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною економікою необхідна розробка загальних міжнародних стандартів і правил, законодавчо закріплених та впроваджених у практику, які гарантували би потенційним інвесторам надійність капіталовкладень та дозволили б отримувати повну, ясну й об'єктивну картину про ефективність діяльності компаній, структуру власності, механізм і методи інвестування.

Законодавча влада розробляє норми законів, практика напрацьовує корпоративні стандарти. Практика корпоративного управління, що відображає як міжнародний, так і національний досвід діяльності корпорацій у світі, дозволила створити систему стандартів корпоративного управління. Цю систему визначають міжнародні стандарти, національні стандарти (кодекси корпоративної поведінки) та моделі корпоративного управління, про які мова йшла раніше.

Дотримання міжнародних стандартів у країнах з перехідною економікою є резервом створення сприятливого інвестиційного клімату, зміцнення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств, розширення зовнішньоекономічних зв'язків. Тому регулятивні функції держави також є предметом вивчення корпоративного управління. Певну роль у корпоративному регулюванні відіграють так звані фінансові посередники.

Практика свідчить, що й у західних країнах з розвинутою ринковою економікою і досить сталими системами корпоративного управління їх зміст, форми та методи значно відрізняються.

Створення ефективної системи корпоративного управління як в економічно розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною економікою зумовило розробку загальних міжнародних стандартів і правил, законодавчо закріплених та впроваджених у практику.

Поява загальноприйнятих стандартів корпоративного управління зумовлена, передусім, зростанням уваги до питань корпоративного управління в умовах глобалізації фінансових ринків, лібералізації руху капіталу. Це спроба встановлення загальноприйнятих, прозорих та зрозумілих в усьому світі "правил гри" на фінансовому ринку. Розробка міжнародних стандартів корпоративного управління є також відповіддю суспільства на світові фінансові кризи та прагненням до стабільності фінансових ринків.

Сьогодні вдосконалення корпоративного управління на національному рівні стало важливим напрямом зусиль багатьох країн. Одним з інструментів, який використовують для досягнення цієї мети, є запровадження національних принципів (кодексів) корпоративного управління. Приводом до появи цих документів стало:

- по-перше, усвідомлення неможливості вирішення всіх проблем, що існують у сфері корпоративного управління, винятково на рівні національного законодавства та необхідності їх урегулювання через запровадження етичних норм у практику корпоративного управління;

- по-друге, сприйняття корпоративного управління як важливого фактора національного розвитку та необхідної вимоги існування в умовах міжнародного конкурентного середовища.

Практика корпоративного управління відображає як міжнародний, так і національний досвід діяльності корпорацій у світі.

У формуванні загальних підходів до принципів корпоративного управління активну участь беруть не тільки влада великої кількості країн, а й недержавні організації та групи. Якщо зусилля державних органів спрямовані насамперед на вдосконалювання законодавства з метою закріплення обов'язковості визначених стандартів розкриття інформації про діяльність компаній, захисту прав акціонерів і забезпечення рівного ставлення до них, врахування інтересів інших зацікавлених сторін, то діяльність ділових кіл та інших недержавних структур і груп орієнтована на формування правил і процедур корпоративного управління, які були б добровільно прийняті діловими колами, відповідали б міжнародно-визнаним принципам і водночас враховували б національні особливості.

Результатом такої роботи стала поява в різних країнах так званих кодексів корпоративного управління - зводу добровільно прийнятих стандартів і внутрішніх норм, що встановлюють і регулюють порядок корпоративних відносин.

У країнах із найрозвиненішими ринками капіталу (Велика Британія, США, Канада) кодекси корпоративного управління з'явилися на початку 1990-х років. Вони регулювали практику корпоративної поведінки, зокрема питання забезпечення прав акціонерів і підзвітності керівництва компаній.

Найдосконалішими й найвідомішими стандартами національного рівня є:

o Кодекс Кедбері, сформований Комітетом під керівництвом Адріана Кедбері, Радою інформації, Лондонською фондовою біржею і професійною спілкою бухгалтерських службовців у 1991 р. у Великій Британії.

o Кодекс найкращої практики для німецького корпоративного управління, підготовлений Німецькою групою з корпоративного управління в січні 2000 р.

o Рекомендації комітету з питань корпоративного управління під головуванням М. В'єно (у редакції 1995-го і 1999 рр.), підготовлені групою, створеною Національною радою французької промисловості, Французькою асоціацією приватних підприємств і Рухом французьких підприємств.

o Принципи корпоративного управління Греції, підготовлені в 1999 р. Комітетом з питань фінансових ринків.

o "Основні напрями та проблеми корпоративного управління", підготовлені в 1994 р. Радою директорів "Дженерал моторз".

o Основні принципи та напрями корпоративного управління фондом цивільних службовців у відставці, що є найбільшим у світі пенсійним фондом й одним з найбільших світових інституціональних інвесторів.

o Кодекс найкращої практики, підготовлений у 1999 р. Бразильським інститутом корпоративного управління.

o Кодекс рекомендованого корпоративного управління, підготовлений у 1998 р. Конфедерацією промисловості Індії.

o Кодекс найкращої практики й рекомендації для директорів публічних компаній, підготовлений у 1989 р. (з подальшими доповненнями) Гонконгівською фондовою біржею.

o Кодекс найкращої практики, підготовлений у 1999 р. Комітетом з питань корпоративного управління Підприємницької координаційної ради Мексики.

Правовий статус кодексів корпоративного управління неоднаковий у різних країнах. В одних він є частиною загального пакета обов'язкових умов, котрих компанії необхідно дотримуватися для того, щоб її цінні папери продавалися на біржі. В інших кодекс є документом, що має винятково рекомендаційний характер і не пов'язаний з будь-якими обов'язковими вимогами.

Основу кодексів корпоративного управління становлять питання пошуку шляхів підвищення ефективності діяльності Ради директорів і забезпечення контролю цього органу, що представляє інтереси всіх акціонерів у цілому, за діяльністю компанії та її менеджменту.

Дотримання міжнародних стандартів у функціонуванні перехідних економік є резервом створення сприятливого інвестиційного клімату, зміцнення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств, розширення зовнішньоекономічних зв'язків.

За останні роки кодекси корпоративної поведінки створені як в країнах з найбільш розвинутими ринками капіталу, так і в країнах з перехідною економікою. Одним яз яскравих подібних прикладів є Кодекс корпоративної поведінки, прийнятий Координаційною радою з корпоративного управління при Федеральній комісії з цінних паперів в Росії у 2001 році, який в свою чергу складається з наступних розділів: принципи корпоративного управління, Загальні збори акціонерів, Рада директорів суспільства, Виконавчі органи суспільства, корпоративний секретар, істотні корпоративні дії, розкриття інформації про суспільство, контроль за діяльністю суспільства, дивіденди, врегулювання корпоративних конфліктів.

Керівні принципи корпорації "Дженерал моторс" в своїй основі відображали нову філософію управління і повинні були бути сприйняті персоналом компанії в його повсякденному житті:

o Затверджувати та підтримувати загально корпоративні зобов'язання відмінного виконання всіх елементів продукції та всієї підприємницької практики (ці зобов'язання будуть направляти всю роботу);

o Ставити вище за все сприйняття потреб та очікувань клієнтів корпорації;

o "Дженерал моторс" - це не люди. Успіх корпорації буде залежати від взаємної участі в загальній справі, а також від індивідуальних зобов'язань та виконання. Кожний, хто працює, бути мати можливості, умови та стимули для максимальної участі в досягненні колективних цілей корпорації;

o Торгові агенти, споживачі та всі робітники - це партнери з бізнесу, і їх особистий успіх є важливим для успіху корпорації;

o Всезагальна увага до верховенства якості - в продуктах, в виробничих процесах і на робочих місцях - є головною складовою успіху;

o Продовжувати концентрувати зусилля на транспортній продукції та послугах, як особистих, так і комерційних, але попри все шукати нові можливості для використання ресурсів на початку бізнесу, які поєднують знаряддя праці і можливості робітників корпорації;

o Пропонувати повний набір продукції на північноамериканському ринку та виходити із відповідними продуктами на інші ринки по всьому світу;

o Досягти потужних промислових меж на вищих рівнях технології і бути конкурентоспроможними з будь-якою промисловою одиницею;

o Діяти з чітко визначеною централізованою політикою в поєднанні з децентралізованою оперативною відповідальністю в цілях наближення вирішення проблем настільки близько, наскільки це є можливим;

o Приймати участь в будь-якому суспільстві, в якому тільки корпорація бути робити бізнес.

Отже, розглянуті принципи і стандарти системи стандартів корпоративного управління повинні враховуватись керівництвом вітчизняних корпорацій під час розробки стратегічного плану розвитку корпорацій, проектування організаційної структури управління, запровадження механізмів і методів управління тощо.