Ситуаційний підхід передбачає, що лідерська поведінка повинна бути різною в різних ситуаціях (табл. 11.1; 11.2). У моделі Таннебаума - Шмідта дається спектр виборів між демократичною і авторитарною альтернативами. Різниця між цими припущеннями основана на припущеннях лідера та його джерелі влади. Демократ вважає, що влада дається йому послідовниками, а автократ - що влада йому дається його позицією від послідовників.
Таблиця 11.1
Ситуаційні моделі лідерства
Назва ситуаційних моделей (підходів) | Сутність ситуаційних моделей (підходів) |
Модель Фідлера | Грунтується на дослідженні факторів, що визначають стиль управління, а саме: o стосунки між керівником і членами колективу; o структура завдання; o посадові повноваження |
Підхід "шлях - мета" (Т. Мітчел, Р. Хауз) | Стиль управління вибирати залежно від ситуації: o роз'яснення підлеглим їхніх завдань; o підтримка підлеглих у їхній роботі, усунення перешкод; o спрямування зусиль підлеглих на досягнення мети; o формування у підлеглих потреб, задоволення яких є компетенцією керівника; o задоволення потреб підлеглих після досягнення мети |
Продовження табл. 11.1
Теорія життєвого циклу (П. Хорсі, К. Бланшар | Ефективні стилі управління залежать від рівня "зрілості" виконавців. Зрілість не є постійною якістю особи або групи, а скоріше характеризує конкретну ситуацію. Керівник визначає рівень зрілості своїх підлеглих і відповідно до цього змінює свою поведінку |
Модель прийняття рішень керівником Врума - Йєттона | Спрямована на процес прийняття рішень. Відповідно до моделі, керівник може вибрати один із п'яти стилів управління залежно від того, якою мірою підлеглі беруть участь у процесі прийняття рішень |
Таблиця 11.2 Порівняння моделей ситуаційного лідерства
Змінні | Моделі ситуаційного лідерства | |||
Фідлер | Хорсей та Бланшард | Хауз та Мітчел | Врум - Йєт-тон - Яго | |
Ситуаційні фактори | o відносини "лідер-послідовник"; o структурованість праці; o власна позиція лідера в організації | Ступінь зрілості послідовників: o зрілість у роботі; o психологічна зрілість | o характеристики послідовників; o організаційні фактори | o якість рішення; o обов'язки послідовників; o час; o вартість; o розвиток |
Лідерські стилі | o лідер орієнтований на відносини; o лідер орієнтований на роботу | o вказуючий стиль; o переконуючий стиль; o стиль участі; o стиль делегування | o директивний стиль; o підтримуючий стиль; o стиль, орієнтований на досягнення; o стиль участі | o автократичний; o консультаційний; o груповий |
Дії ефективного лідера | Прагне побудувати роботу або відносини під власний стиль | Послідовно переходить від одного стилю до іншого | Використовує відповідний стиль і техніку мотивування, "розчищає" шлях послідовників до найбільшої ефективності | Визначає критичні ситуаційні фактори та адаптує до них свій стиль керівництва |
Рис. 11.3. Стилі управління за класифікацією університету штату Огайо (США)
Таблиця 11.3
Теорія Д. Мак-Грегора про автократичне та демократичне управління
Таблиця 11.4
Стилі прийняття рішень (за Врумом - Йєттоном)
Стиль | Характеристика |
АІ | Керівник сам розв'язує проблему або приймає рішення на основі одержаної інформації |
АІІ | Керівник отримує інформацію від своїх підлеглих, а потім сам розв'язує проблему |
СІ | Керівник викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення |
СІІ | Керівник ознайомлює з проблемою групу підлеглих, колектив вислуховує пропозиції, а керівник приймає рішення |
ви | Керівник ознайомлює з проблемою групу підлеглих, разом з ними розглядає альтернативи і знаходить оптимальну. При цьому керівник прагне прийняти їхні пропозиції |
АІ, АІІ - Автократичний
СІ, СІІ - Консультативний
GІІ - Повної участі
Таблиця 11.5 Модель використання стилів прийняття рішень (за Врумом - Йєттоном)
Фактори якості рішень | Фактори, які обмежують згоду підлеглих | ||||||
Чи є вимоги до якості рішень, які дають змогу визначати перевагу одного рішення над іншим? | Чи керівник володіє достатньою інформацією для прийняття якісного рішення? | Чи структурована проблема (завдання)? | Чи згода підлеглих з рішенням має суттєве значення для його ефективного виконання? | Чи є впевненість у тому, що рішення керівника знайде підтримку у підлеглих | Чи згодні підлеглі з цілями організації, досягненню яких вони будуть сприяти в процесі розв'язання проблеми? | Чи не призведе вибране рішення до конфлікту між підлеглими? | |
Рис. 11.4. Зміна стилю ефективного управління залежно від ситуації (модель Фідлера)
Рис. 11.5. Ситуаційна модель керівництва Хорсі - Бланшара
Базові поняття: керівництво, вплив, лідерство, влада, форми влади, вплив через переконання, вплив через участь, психологічний клімат, способи оптимізації соціально-психологічного клімату, соціометрія, соціо-грама групи, стиль управління, суб'єктивна сторона стилю, об'єктивна сторона стилю, чинники формування стилю управління, гратка Блейка - Моутона, авторитарний стиль управління, демократичний стиль управління, ліберальний стиль управління, діловий стиль управління, бюрократичний стиль управління, діляцький стиль управління, диктаторський стиль управління, партнерський стиль управління, авторитетний стиль управління, демократичний стиль управління, зразковий стиль управління, наставницький стиль управління, ситуаційне лідерство, кон-тиніум лідерської поведінки Танненбаума - Шмідта, модель ситуаційного лідерства Фідлера, модель ситуаційного лідерства Хорсея та Бланшара, модель "шлях - мета" Хауза - Мітчела, модель Стінсона - Джонсона, ситуаційна модель прийняття рішення Врума - Йєттона - Яго.
ПЕРЕДМОВА
Тема 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ
1.1. Організації та їх загальні властивості
1.2. Ознаки діяльності менеджера
1.3. Рівні управління
1.4. Управління, спрямоване на успіх
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
І. Афоризми
II. Терміни і поняття