Суттєвим недоліком води при гасінні пожеж є висока температура замерзання та електропровідність, що зменшує сферу та умови її використання.
Воду не використовують для гасіння речовин, які бурхливо реагують з нею, що спричиняє виділення горючих газів. До таких речовин належать лужні метали, карбіди, гідриди металів та ін.
Воду не використовують для гасіння нафтопродуктів та інших органічних речовин, які розпливаються над її поверхнею та збільшують площу пожежі, а також спричиняють їх розбризкування.
До недоліків води належить низька змочувальна здатність і мала в’язкість, що унеможливлює гасіння волокнистих, пилоподібних та тліючих матеріалів. Під час пожежі тліють, як правило, матеріали, що мають велику питому поверхню і у порах яких є повітря, що підтримує процес горіння. Тліючі матеріали горять навіть при значному зниженні вмісту кисню у навколишньому середовищі. Вода у пори тліючих матеріалів проникає дуже важко, тому для підвищення її вогнегасного ефекту вводять добавки, так звані поверхнево-активні речовини, що підвищують її змочувальну здатність, в’язкість та інші властивості.
Яку характеристику вогнегасних властивостей мають хімічні засоби пожежогасіння?
Для гасіння пожеж легкозаймистих і горючих речовин використовують хімічну або повітряно-механічну піну, що являє собою колоїдну систему, яка складається з пухирців газу, оточених плівкою поверхнево-активних речовин і стабілізаторів.
Хімічна піна утворюється при взаємодії лужного й кислотного розчинів у присутності піноутворювача, при цьому утворюється газ—двоокис вуглецю, — виникає стійка піна, що тривалий час залишається на поверхні горючої речовини, яка горить.
Повітряно-механічна піна утворюється за рахунок видування пухирців з плівки, утвореної з розчину води і піноутворювача на сітках пінних пожежних стволів.
Вогнегасний ефект піни обумовлений насамперед її ізоляційною дією, а відтак здатністю перешкоджати надходженню у зону полум’я горючих парів і кисню, що гальмує процес подальшого горіння. Ізолююча дія піни пов’язана з її фізико-хімічними властивостями й структурою, а ефект дії залежить від товщини шару піни, природи горючої речовини та температури поверхонь, що горять.
Вогнегасні властивості піни визначаються певною охолоджуючою дією і такими характеристиками, як: кратність, стійкість і в’язкість. Кратність піни визначає відношення її об’єму до об’єму рідкої фази, з якої вона утворилася. З плином часу піна руйнується, що пояснюється її старінням і дією високих температур поверхонь, на які вона наноситься.
Піни середньої і високої кратності застосовують для гасіння пожеж у підвалах, кабельних тунелях, трюмах кораблів. У цьому випадку гасіння пожеж відбувається за рахунок витіснення піною повітря із зони горіння.
Стійкість піни характеризує її опір процесу руйнування і оцінюється часом виділення з піни 50 % рідких компонентів. Піни, що мають високу кратність, є менш стійкими і мають гіршу ізолюючу здатність.
В’язкість-це здатність піни утримуватись на вертикальних і похилих поверхнях. З підвищенням в’язкості стійкість піни зростає.
Яку характеристику вогнегасних властивостей мають інертні засоби пожежогасіння?
Пожежогасіння буває поверхневим і об’ємним в обмеженому просторі (відсіки, галереї, приміщення і ін.), де необхідно створити такі умови, які не будуть підтримувати процес горіння.
Для об’ємного гасіння використовують інертні розріджувачі - двоокис вуглецю, азот, аргон, водяну пару, димові гази і інші засоби, які мають ефект швидкого пожежогасіння і запобігають вибуху при накопиченні горючих газів і пари у приміщенні.
Горіння більшості речовин припиняється, коли вміст кисню в оточуючому середовищі знижується до 12-13 %, а деяких металів, металоорганічних сполук і тліючих матеріалів до 5 % і менше.
Отже, пожежогасіння інертними засобами відбувається за рахунок зменшення вмісту окисника і зниження швидкості процесу горіння через тепловий ефект реакції.
Двоокис вуглецю (С02) застосовують для об’ємного гасіння пожеж на складах ЛЗР, акумуляторних станціях, у сушильних печах, електрообладнання і т. ін. Припинення горіння базується на здатності двоокису вуглецю зменшувати концентрації реагуючих речовин до межі, коли горіння стає уже неможливим. Ефект стає задовільним тоді, коли концентрація двоокису вуглецю є не меншою 30 %.
За допомогою С02 гасять як об’ємні, так і поверхневі пожежі. Снігова маса С02 здійснює охолоджуючу дію, оскільки має температуру мінус 80 °С і нижче.
При об’ємному пожежогасінні С02 необхідно враховувати його отруйну дію на організм людини. Вміст 10 % С02є небезпечним, а концентрація 20 % призводить до смертельних наслідків через параліч дихальної системи.
Двоокис вуглецю не використовують для гасіння лужних і лужноземельних металів, а також деяких гідридів металів та сполук, до молекул яких входить кисень. Також ним не гасять тліючі матеріали, бо він не має змочувальної здатності. При таких пожежах використовують азот або аргон.
Яку характеристику вогнегасних властивостей мають галогеновмісні речовини?
Яку характеристику вогнегасних властивостей мають порошкові засоби пожежогасіння?
4.11. Первинні засоби пожежогасіння
Які засоби пожежогасіння належать до первинних?
Як побудовані і для чого застосовують водопійні вогнегасники?
Яку будову мають вуглекислотні вогнегасники та коли їх застосовують?
Які бувають порошкові вогнегасники, як вони побудовані та порядок їх застосування?
4.12. Протипожежне водопостачання
Що являє собою система протипожежного водопостачання?