Охорона праці - Москальова В.М - Як проводиться розрахунок повітрообміну за його кратністю?

Повітрообмін - процес заміни відпрацьованого і забрудненого повітря у виробничому приміщенні свіжим за допомогою природної і (або) механічної вентиляції. Величина обміну повітря, м/год, - один з головних показників, необхідних для проектування будь-якої з систем вентиляції виробничого приміщення.

Вентиляційні системи загальнообмінної механічної вентиляції бувають витяжними, припливними і припливно-витяжними.

Обмін повітря повинен розраховуватись так, щоб концентрація шкідливостей (пари, гази, волога, пил або аерозолі та ін.) в приміщенні під час роботи вентиляції не перевищувала допустимих рівнів чи гранично допустимих концентрацій (ГДК). ГДК деяких шкідливих речовин встановлюються згідно ГОСТ І2.1.005- 88 і ДСН 3.3.5.042 — 99 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень" .

Кількість повітря, що подається у приміщення для забезпечення необхідних метеорологічних умов та якості повітря робочої зони, визначають відповідно до існуючих будівельних норм. Розрахунок здійснюють за такими чинниками: шкідливі речовини, надлишки теплоти, надлишки вологи, за кількістю працюючих. Якщо у приміщенні мають місце одночасно декілька шкідливих чинників, розрахунок ведуть за кожним із них і більше з отриманих значень приймають за розрахункове.

При одночасному надходженні у повітря приміщення кількох шкідливих речовий односпрямованої дії об’єми повітря, необхідні для розбавлення кожної речовини окремо, сумують, а при речовинах різноспрямованої дії - допускається приймати найбільший з розрахованих об’ємів.

Наприклад, при одночасному випаровуванні декількох розчинників (ацетону, спиртів, оцтової кислоти) чи подразнюючих газів (сірчаного чи сірчистого ангідриду, хлористого та фтористого водню та ін.) розрахунок кількості повітря для загальнообмінної вентиляції слід виконувати, сумуючи обсяги його, потрібні для розбавлення до норми окремо кожного з розчинників чи подразнюючих газів.

При одночасному виділенні кількох газів і парів, окрім розчинників і подразнюючих газів, кількість повітря при розрахунку вентиляції приймається за тією шкідливістю, яка потребує найбільшого розбавлення.

Рис 5.3. Схема механічної припливно-витяжної вентиляції:

1 — повітрозабірна шахта; 2 - калорифер; 3 - припливний вентилятор; 4—витяжний вентилятор;

5 - повітропроводи витяжної вентиляційної установки;

6 - повітропроводи припливної вентиляційної установки;

7 - пиловіддільний пристрій (циклон).

Як провести розрахунок повітрообміну в залежності від кількості працюючих?

Для виробничих приміщень, у яких внаслідок технологічних процесів не виділяються шкідливості, необхідну кількість повітря для вентиляції, м/год,, визначають з урахуванням кількості працюючих за формулою:

де N - чисельність працюючих; 3

и - нормативна кількість повітря на одного працюючого, м /(год.люд.), яка залежить від питомого об’єму приміщення Уя м’/люд, (К„ = УЛІ. де V- вільний об’єм приміщення, М). . з.

Якщо У„ < 20 м3/ люд., то її > 30 м3/(год. люд.), а якщо Уп > 20 м / люд., то £і > 20 м/(год. люд.).

Як проводиться розрахунок повітрообміну за його кратністю?

Іноді якість вентиляції оцінюють за показником кратності повітрообміну, 1/год:

де V- вільний об’єм приміщення.

Показник кратності повітрообміну показує, скільки разів за годину повітря у приміщенні повністю замінюється свіжим.

Розрахунок обміну повітря за значенням показника ведуть таким чином. Спочатку визначають, скільки шкідливої речовини надходить у повітря приміщення та фактичну її концентрацію, що утворюється у приміщенні протягом однієї години дл, мг/(м3год):

де Є - фактичне надходження шкідливої речовини у повітря приміщення за годину, мг/год;

V— вільний об’єм приміщення, м .

Потім визначають значення К, 1/год, за яким шкідлива речовина буде розбавлена до допустимо)’ концентрації:

Де Ягдк-Т№ шкідливої речовини у повітрі робочої зони, мг/м3.

Необхідну кількість повітря, м3/год, для видалення надлишків шкідливої речовини визначають за формулою: