Менеджмент персоналу - Мурашко M.I. - Обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку

До стажу роботи, який дає право на щорічну основну від­пустку, зараховуються:

— час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом року, за який надається відпустка;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (поса­да) і заробітна плата цілком або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу внаслідок незаконного звіль­нення або переведення на іншу роботу);

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувала­ся заробітна плата (перебування відповідно до законодавства у відпустці без збереження заробітної плати, наданій праців­никові в обов'язковому порядку, а також у відпустці без збе­реження заробітної плати в разі простою підприємства на умовах, визначених колективним договором), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за ди­тиною до досягнення нею 6-річного віку;

— час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше як 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів освіти;

— час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією або пере­формуванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

— інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До періоду, коли працівник не працював, однак за ним зберігалися місце роботи і заробітна плата (цілком або частко­во) належать:

— час виконання працівником державних або громадсь­ких обов'язків (ст. 119 КЗпП України);

— час перебування працівника в службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП України);

— час перебування працівника на навчальних і спеціаль­них зборах (ст. 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

— час перебування працівника відповідно до законодавс­тва в навчальних відпустках;

— час перебування працівника в медичній установі на об­стеженні, яке він зобов'язаний згідно зі ст. 169 і 191 КЗпП України проходити (ст. 123 КЗпП України);

— час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням, переведенням на іншу роботу чи затримкою ви­дачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (ст. 235 КЗпП України).

До стажу роботи, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачу­валася допомога з державного соціального страхування, вхо­дять:

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездат­ності;

— час перебування на санаторно-курортному лікуванні;

— період догляду за хворим членом сім'ї;

— період перебування в карантині;

— час перебування в стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства при протезуванні;

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездат­ності матері, яка перебуває у відпустці для догляду за дити­ною до досягнення нею 3-річного віку або дитиною-інвалідом віком до 16 років.

При обчисленні виробничого стажу, який дає право на щорічну відпустку, тривалість робочого дня значення не має. Не зараховуються до стажу, який дає право на щорічну від­пустку:

— час відпустки для догляду за дитиною (ст. 181 КЗпП України);

— період, коли за працівником зберігалося місце роботи (посада) і в нього був лікарняний листок, однак допомога з дер­жавного соціального страхування йому не виплачувалася;

— час перебування працівника в лікувально-трудовому профілакторії.

До стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову від­пустку, зараховуються:

— час фактичної роботи у шкідливих, важких умовах або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, вста­новленого для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;

— час щорічних основної і додаткової відпусток за роботу у шкідливих, важких умовах і за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі ме­дичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддають­ся впливу несприятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підпри­ємство, цілком або частково не використав щорічних основ­них і додаткових відпусток, то до стажу роботи, який дає пра­во на щорічні основну і додаткову відпустки, зараховується час, не використаний за ці відпустки на попередньому місці роботи.

Порядок розрахунку тривалості відпусток

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про відпустки" при наданні відпусток із 1 січня 1997 р. розрахунок їхньої тривалості про­вадиться в календарних днях незалежно від того, за який пе­ріод вони надаються.

Календарними вважаються всі дні за календарем. При цьо­му якщо в розрахунковому періоді є святкові і неробочі дні (ст. 73 КЗпП України), то вони не враховуються при визна­ченні тривалості відпусток, тобто відпустка продовжується на кількість цих днів, але вони не оплачуються. Переведення робочих днів у календарні провадиться в такому порядку: тривалість відпустки в робочих днях множиться на 7, тобто на тривалість тижня в календарних днях, і ділиться на 6, тоб­то на тривалість робочого тижня (відповідно до якої розрахо­вувалася відпустка до набрання чинності Законом України "Про відпустки").