Менеджмент сервісу - Сахно Є.Ю. - 6.1. Склад виробничих і допоміжних ділянок

Виробничі та допоміжні ділянки. Визначення трудомісткості ділянки, та кількості працюючих. Формування робочих місць. Розрахунок та підбір ремонтно-технологічного устаткування. Визначення площі ремонтного підприємства.

6.1. Склад виробничих і допоміжних ділянок

Ділянка - це частина виробничої території, що призначається для виробництва технологічних операцій і містить одне або декілька робочих місць.

Склад ділянок приймають виходячи з технологічних процесів ремонту машин і даних типових проектів ремонтних підприємств.

Різноманітні типи ремонтних підприємств можуть містити такі виробничі ділянки: зовнішнього очищення і миття; діагностування; розбірно-мийну; дефектації і комплектації; ремонту двигунів; мідницько-жерстяницьку; ремонту електроустаткування; ремонту паливної апаратури; ремонту гідравлічних систем; випробувальну; ремонтно-монтажну з окремим приміщенням для регулювання і фарбування тракторів, комбайнів і автомобілів; ремонту сільськогосподарських машин (на підприємствах АПК); ковальсько-зварювальну; слюсарно-механічну; гальванічну і столярно-шпалерну.

Крім того, передбачають допоміжні приміщення: інструментально-роздавальну комору, контору, санітарно-побутовий вузол (умивальні, гардероби, душові, туалети), кімнату відпочинку. В окремому будинку повинна знаходитися газогенераторна.

6.2. Розподіл трудомісткості за ділянками

Трудомісткість робіт усіх видів у розрахунковому періоді (місяць, квартал, рік) розподіляють за ділянками ремонтного підприємства [26].

При розподілі трудомісткості за ділянками для різних видів і об'єктів ремонту можна скористатися лінійним графіком узгодження робіт або сітковим графіком капітального ремонту виробу.

Трудомісткість робіт на ділянках підприємства при ремонті тракторів різних марок і з урахуванням виду ремонту можна визначити і за кількістю проведених ремонтів:

6.3. Визначення кількості працюючих

Кількість інженерно-технічних робітників (ІТР), службовців і молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) приймають відповідно до 10%, 2-3 % і 2-4% від суми кількості виробничих і допоміжних робітників.

Увесь штат ремонтної майстерні становить:

6.4. Розрахунок кількості і формування робочих місць

Кількість робочих місць, їхню спеціалізацію передбачають відповідно до прийнятого в майстерні (цеху) технологічного процесу ремонту.

Залежно від обсягу і характеру виробництва визначають кількість робочих місць загалом на ділянці або на окремих видах робіт, користуючись формулою:

При проектуванні виробничих ділянок намагаються одержати мінімальну кількість робочих місць, що досягається збільшенням щільності робіт. При цьому необхідно враховувати можливість і зручність виконання робіт декількома робітниками. Залежно від характеру роботи на одне робоче місце може бути прийнятий один робітник (наприклад, на мийці, на розбиранні й складанні паливної апаратури, гідронасоса, гідро розподільника і т.д.).

6.5. Розрахунок і підбір ремонтно-технологічного устаткування

Загальні відомості. Вихідні дані для визначення складу обладнання - це робочий технологічний процес і трудомісткість виконання окремих видів робіт або операцій.

При проектуванні необхідно розрахувати кількість основного устаткування, на якому виконують найбільш складні і трудомісткі операції ремонту машин, агрегатів і відновлення деталей.

До основного обладнання ремонтного підприємства належать мийні машини, конвеєри для розбирання і складання машин, металорізальні верстати, стенди для обкатування й випробування агрегатів і машини загалом та ін.

У розрахунково-пояснювальній записці подають розрахунки кількості мийних машин, металорізальних верстатів, обкатно-гальмових стендів та ін. Інше устаткування розраховують аналогічно або підбирають за типовими проектами, виходячи з програми ремонту, отриманої кількості виробничих робітників у найбільш завантаженому місяці, кількості встановлених робочих місць, постів і ділянок.

Устаткування мийної ділянки

На ремонтних підприємствах найбільшого поширення набули струменеві мийні установки конвеєрного типу, призначені для миття вузлів, агрегатів, деталей, а також камерні періодичної дії, де деталі миють розчином із подальшим ополіскуванням водою.

Ванни застосовують для виварювання деталей, а також для видалення старої фарби, відкладень або накипу.

Кількість мийних машин періодичної дії:

За результатами розрахунків складають висновок про необхідну кількість мийних машин, з огляду на те, що потрібно проводити дворазове миття (зібраної і розібраної машини).

Кількість ванн для виварювання (миття) корпусних деталей (корпусів КП, задніх мостів), а також для видалення накипу на блоках і голівках циліндрів визначають за формулою:

При розрахунках загальну масу деталей, які підлягають виварюванню, орієнтовно можна приймати рівною 15% маси трактора і 40% маси двигуна.

Усе інше устаткування мийної ділянки підбирають відповідно до технологічного процесу. При цьому керуються рекомендованою літературою і довідниками.

Слюсарно-механічна ділянка

Кількість металорізальних верстатів підраховують за формулою:

На ремонтних підприємствах у розрахункову трудомісткість включають не тільки верстатні роботи з ремонту тракторів, автомобілів, агрегатів і т.д., але й роботи з відновлення і виготовлення деталей, ремонту устаткування і виконання інших (неврахованих) робіт, тобто:

рних, розточувальних, стругальних, фрезерувальних, свердлильних і шліфувальних робіт;

Роботу слюсарно-механічної ділянки необхідно планувати в дві зміни. Розраховану кількість верстатів розподіляють за видами, користуючись таким процентним співвідношенням: токарні 35-50%, розточувальні - 8-10%, стругальні - 8-10%, фрезерувальні - 10-12%, свердлильні - 10-15% і шліфувальні - 12-20%.

Проте, отримана кількість верстатів за видами обробки є орієнтовною. Залежно від профілю ремонтного підприємства, виробничої програми та інших чинників у кожному конкретному випадку в межах загальної кількості верстатного устаткування можуть бути внесені необхідні зміни.

Кількість заточувальних верстатів приймають без розрахунку, як і хонінгувальних верстатів, якими користуються при відновленні циліндрів і гільз.

Отриману кількість верстатів розподіляють за марками. При цьому необхідно розглянути можливість обробки на верстатах великогабаритних деталей, що визначається, наприклад, висотою і відстанню між центрами токарних верстатів, розмірами столів фрезерних верстатів та ін.

При виборі габаритів токарних верстатів враховують, що 90% оброблюваних деталей мають розміри діаметра до 200 мм і довжину не більше 300 мм (ці дані отримані з досвіду ремонтних підприємств).

При кількості свердлильних верстатів більше двох необхідно передбачити радіально-свердлильний верстат.

Зазвичай, обирають універсальне устаткування.

Ділянка випробування та обкатки двигунів

Кількість випробувальних стендів для обкатки й випробування двигунів (основного і пускового):

Усе розраховане і прийняте устаткування в розрахунково-пояснювальній записці оформляють у вигляді таблиці.