Міжнародний менеджмент - Юхименко П.І. - Дія і статус в контексті ділової культури

Всі країни світу (ділові культури) умовно поділяються на дві великі групи. У першій групі статус людини в суспільстві визначається в першу чергу на підставі її особистих якостей і вчинків (у сім'ї, школі, на роботі), так би мовити: "Посієш вчинок - збереш характер, посієш характер - збереш долю". Тут превалюючими є здібності, талант, працьовитість, наполегливість у досягненні мети. Іншими словами, доля знаходиться в руках самої людини, а соціальний контекст, що оточує її від народження, відіграє вторинну роль.

У другій групі статус людини та її місце в суспільстві залежать передусім від численних зовнішніх чинників (соціального середовища або соціального контексту діяльності людини), часто не пов'язаних з її вчинками і поведінкою (походження, належність до певної касти, елітна освіта, спадок, релігія, раса і т.ін.). Від самої людини тут залежить мало, так би мовити: "Королями не стають, королями народжуються".

Ця особливість національних ділових культур вперше була досліджена американським ученим Е. Холлом. Результатом дослідження став умовний поділ ділових культур на низькоконтекстуальні та високо контекстуальні.

Класичним прикладом низькоконтекстуальної культури є США. Людина тут оцінюється переважно за вчинками і досягненнями. Іншими словами, статус у суспільстві визначається за діями, а не за контекстом. Пошана викликається не віком, статтю, походженням, зв'язками (блатом), а здібностями і працьовитістю.

До країн з низько контекстуальною культурою відносять також Скандинавські країни, Голландію та інші.

В рамках культури з високим контекстом ситуація багато в чому протилежна. Належність до певної олігархічної групи суспільства, походження, каста, вік, стать часто важать більше, ніж особисті якості і бажання працювати.

Країною із вкрай високою контекстуальністю культури є Індія, де належність до нижчих каст перекриває людині дорогу у вищі шари суспільства. До висококонтекстуальних культур відносять країни Південної і Південно-Західної Європи, країни Сходу, Латинську Америку. Англія, Австрія, Німеччина, Бельгія, Швейцарія посідають проміжне положення.

Висока контекстуальність була характерна для СРСР і збереглася в Україні та країнах СНД. Для країн з висококонтекстуальною культурою властиве широке використання кодованої мови, коли речі не називають своїми іменами. Тут сенс "так" може варіювати від реального "так" до майже "ні", а "ні", як правило, говорити не прийнято. Тут одна і та ж репліка, залежно від контексту, може мати прямо протилежний зміст.

Прямолінійність і відвертість серед мало знайомих людей сприймається насторожено, а довірчі відносини з партнером налагоджуються тільки після ретельного вивчення всього контексту соціальних відносин. Типовим для багатьох країн з висококон-текстуальною культурою є використання подвійних поведінкових стандартів. Якщо для своїх нормальними є такі стандарти поведінки, як чесність, взаємодопомога, надійність, то щодо чужих, таких, що не вписуються в контекст, можливе істотне "зження планки моральних принципів".

Таблиця 5.5

Характеристики культур з високим і низьким контекстом

Таблиця 5.6