Операційний менеджмент - Михайловська О.В. - 1. Сутність операційної стратегії. Стратегія і тактика в управлінні операційною системою

1. Сутність операційної стратегії. Стратегія і тактика в управлінні операційною системою

Основана мета, яка переслідується при самостійному вивченні даного питання, - усвідомлення ліній зв'язку, які нерозривно єднають між собою операційну стратегію і загальну стратегію підприємства. Операційна стратегія і є такою "червоною лінією", оскільки в рамках її розроблення приймаються ті стратегічні рішення, що після своєї реалізації зумовлюють тип операційної системи, характер роботи та умови успішного забезпечення її стабільного функціонування, подальших перетворень та розвитку 114, с. 28-50]; [52, с. 43-55,137-140]; [145 ]; [148].

У процесі самостійного вивчення теми насамперед слід усвідомити сутність категорії "стратегія", яку було запозичено з військового лексикону, спочатку загального, а згодом і операційного менеджменту. Класиком військового визначення стратегії вважається китайський полководець Сунь-Цзи та австрійський військовий дослідник К. Клаузевіц, котрі пов'язували стратегію, як використання бойових дій для досягнення цілей війни.

Наведемо кілька інших підходів до поняття "стратегія":

"Стратегія - це створення унікальної і вигідної позиції, що передбачає певний набір видів діяльності"! 122, с.65]; "Стратегія - це процес створення стійких конкурентних переваг компанії та їх зниження у суперників" [9,с.222]; "Стратегія - це взаємопов'язаний комплекс дій, які здійснює фірма для досягнення своїх цілей з урахуванням власного ресурсного потенціалу, а також факторів і обмежень зовнішнього середовища";"Стратегія - це об'єднаний план, що зв'язує всі складові елементи фірми і різні аспекти її діяльності. Усі складові стратегії повинні бути інтегровані і сумісні між собою" [14, с.31].

Однак за сучасних умов варто зважити й на інші аспекти розуміння категорії "стратегія". Зокрема в працях відомих фахівців з питань стратегічного менеджменту наводиться п'ять підходів до визначення категорії "стратегія" - так звані 5П:

- стратегія як план; -як принцип поведінки;

- як позиція;

- як перспектива;

- як прийом, з метою "перехитрити конкурента "[Мінцберг, Альстренд, Лемпел 2000, с. 16-20].

В операційному менеджменті стратегія передбачає принципово новий підхід до проблем, пов'язаних з операціями, а також ряд нових концепцій і методів. Цей підхід передбачає концепцію, в якій приймаються рішення згідно яких поряд з загальною стратегією фірми, враховуються потреби споживачів. Для підтримки такого нового підходу були розроблені нові інструменти і концепції. Кожна фірма, що є виробки ком світового класу, визнає, що її здатність успішно конкурувати на ринку, в більшій мірі залежить від того, наскільки правильно розроблена її операційна стратегія і наскільки вона відповідає місії обслуговування споживачів.

Важливо у вивченні першого питання зробити наголос нате, що операційна стратегія є однією зі складових частин загальної стратегії підприємства.

Операційна стратегія ( Operations Strategy) полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії.

Корпоративна стратегія ґрунтується на місії компанії та відображає як саме фірма планує використовувати свої ресурси, і функції з метою забезпечення конкурентної переваги.

Необхідно запам'ятати, що операційна стратегія, у сукупності з корпоративною стратегією (Corporate Strategy), охоплює весь спектр діяльності компанії і передбачає довгостроковий процес, що покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-які неминучі зміни в майбутньому.

Стратегічні питання, які вирішуються в операційному менеджменті:

Операційна стратегія - це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації, передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Однак варто пам'ятати, що операційна стратегія в сфері послуг багато в чому аналогічна операційній стратегії на виробництві, особливо якщо компанія надає послуги, пов'язані з матеріальним постачанням [52].

Слід наголосити, що ведучий елемент операційної стратегії, так само як і будь-якої іншої спеціалізованої стратегії, - це її особливі стратегічні цілі. При правильно поставленому процесі розробки, корпоративної стратегії система цілей операційної стратегії повинна логічно випливати з міністратегії організації. Операційна стратегія підтримує стратегію організації таким чином, що у центрі уваги знаходилися завдання, сформовані з урахуванням потреб клієнта.

Стратегія фірми полягає в тому, щоб через операційну функцію надати продукти і послуги для задоволення потреб споживачів

У процесі самостійного вивчення, студентам необхідно з'ясувати за якими критеріями реалізується загальний стратегічний план організації.

Критерії реалізації стратегічного плану [44]:

o Вибір процесу виробництва (конвеєр, спеціалізація праці)

o Рішення щодо виробничих потужностей (який розмір підприємства?)

o Вертикальна інтеграція (купляти чи виробляти самим вихідні матеріали?)

o Організація робочої сили (спеціалізація пра

o Технологія (лідерство чи використання досвіду інших?)

o Матеріально-технічні запаси (виробництво склад чи иа конкретні замовлення?)

Слід зазначити, що певною базою та добрим імпульсом для самостійного опрацювання даного питання, слугуватиме робота над матеріалом, що присвячений процесу прийняття стратегічних рішень [29, с. 60-84].

Стратегічні рішення в галузі виробництва звичайно передбачають довгострокову взаємозв'язку ресурсів організації. Тактичні рішення є короткостроковими (як правило, один рік) і служать для забезпечення стратегічних, виступаючих у якості директивних [54, с. 93-95] (рис.3.1.).

Слід зауважити, що сутнісній характеристиці рішень стратегічного характеру поглиблену увагу буде приділено в темі 5, але вже зараз студент має отримати уявлення, які саме рішення належать до категорії стратегічних і які тактичні та оперативні рішення органічно з них випливають. Для поглиблення знань студенту рекомендується базовий підручник [52, с. 10-20, 34-55]. Необхідно також приділити особливу увагу ключовим аспектам стратегічного управління виробництвом та основним сферам операційної стратегії.

Види, принципи і методи планування студентам слід опрацювати за матеріалами базового підручника М.В.Макаренка та О.М.Махаліної [26, с. 135-142], в якому виділено базові принципи планування операційної діяльності, надано характеристику таких методів планування, як балансовий, нормативний, математично-статистичний. Виокремлено 3 групи планів бізнесової організації, а саме:

* плани-цілі - являють собою набір якісних і кількісних характеристик бажаного стану об'єкта управління та його окремих елементів у майбутньому:

* плани для повторювальних дій - описують строки і порядок дій у стандартних ситуаціях;

* плани для неповторювальних дій - складаються для вирішення операційних проблем і характеризують діяльність фірми в її розвитку, а не в

Рис. 3.1 Склад стратеги і тактики операційного менеджменту [54].

З детальним розглядом ключових стратегічних рішень, що приймаються в операційній сфері знайомить підручник Мінаєва Є. С. та інших [29, с.43-52].

У процесі самостійного вивчення, студентам необхідно розрізняти стратегічні рішення по товарам та послугам. Слід зазначити, що рішення по товарам і послугам формується за двома напрямами [29]:

1. Товарної (номенклатурної) стратегії, що визначає структуру, обсяг і кількість груп товарів (послуг), що виробляються.

2. Стратегії поведінки підприємства на ринку продукції (послуг) - визначають способи поведінки зі споживачами.

Товарна стратегія визначає пріоритети впровадження у виробництво вже існуючих товарів. Визначає також строки поставок товарів замовникам, або на ринок, а також час запуску їх у виробництво. Сукупність номенклатурних рішень дозволить виробнику сформувати новий набір товарів.

Таким чином, стратегія поведінки підприємства на ринку продукції (послуг)- визначається структурою ринку збуту продукції і його сегментами, стратегією присутності на ринку, розширення, скорочення сегменту ринку, а також стратегії ринкової конкуренції.

Продовжуючи самостійне опанування теми, студентам необхідно розглянути структурні рішення [29].

Структурні рішення - це сукупність стратегій, які визначають інтеграційні взаємодії виробничих підрозділів з метою ефективного впливу на споживача продукції, постачальників, конкурентів.

Слід зазначити, що вплив на споживача може бути як прямим, так і опосередкованим - через розробку нових технологій, збільшення потужностей і масштабів виробництва.

Зазвичай таку стратегію використовують підприємства з високим потенціалом, стратегічні ресурси яких забезпечують досягнення конкурентних переваг. До таких ресурсів відносять: відпрацьовані технології, прогресивне обладнання, інтелектуальні ресурси, патенти.

Важливо зазначити, що структурні рішення дуже тісно переплітаються з технологічними рішеннями [29].

Технологічні рішення - сукупність стратегій, що визначають динаміку техніки і технологій виробництва і впливу на них ринкових факторів, а також стратегії, що формують технологічний профіль підприємства.

Варто звернути увагу і на те, що стратегії, які визначають динаміку технології виробництва засновані на порівнянні різних елементів можливих технологій. Відбувається вибір нових можливостей виробництва, технологій, визначення дизайну продукції. Формуються інформаційні технології. Інвестиції в інформаційні системи стають одним з найважливіших елементів виробничої стратегії в світі. Інформаційні технології використовуються для інтеграції процесів виробництва продукції і виконання замовлення. Вона дозволяє скоротити тривалість всього виробничого циклу.

Принципово важливо під час самостійного вивчення теми розглянути конкурентні рішення, рішення по матеріальним ресурсам, трудові рішення, фінансові рішення [29].

Конкурентні рішення - сукупність стратегій, що визначають рівень конкурентоспроможності виробництва і засоби його підвищення.

Слід зазначити, що конкурентноздатність товару завжди можна виміряти. Наприклад, М. Портер ввів таке поняття, як цінність товару для споживача 129]. Вона безпосередньо залежить від прибутку, який приносить споживачу.

У кожного конкурентноздатного товару ціна реалізації нижча за споживчу ціну. Наочно можна розглянути формування споживчої цінності товару на рис. 3.2

Рис. 3.2 Схема формування споживчої цінності товару

Рішення по матеріальним ресурсам - сукупність стратегічних рішень по об'єму і якості матеріальних ресурсів.

Структура ресурсів визначається номенклатурою продукції, що виробляється. При розгляді стратегії управління запасами оцінюється їх збалансованість і система складування. Стратегії запасів найбільше залежить від структурних і технологічних рішень даного підприємства. В умовах обмежених оборотних ресурсів створюються умови для зберігання короткотермінових ресурсів.

Трудові (кадрові) рішення - система стратегічних рішень, які визначають склад персоналу і його відношення до виробництва.

Трудові рішення є одними з найважливіших для розвитку і нормального функціонування підприємства. Комплекс кадрових рішень включає оцінку організаційного потенціалу, потенціалу керівника і підлеглих, професійні навички виробничого персоналу, рівень їх культури і компетенції.

Фінансові рішення - сукупність стратегій, яка визначає пріоритети і І розміри залучення і використання фінансових ресурсів підприємства.

Особливо важливими є фінансові стратегії для структурних, технологічних і ресурсних елементів комплексної стратегії підприємства, які потребують значної фінансової підтримки.

Узагальнюючи розглянуті елементи (рішення) операційної стратегії, слід зазначити, що студентам слід звернути увагу на особливості стратегії інноваційних виробництв. Ключові положення інноваційних процесів з точки зору управління операційними системами розкривається у підручнику ОЛ.Яременка [54,с.96~ 101], а з точки зору концепції розвитку операційної стратегії у підручнику Є.С.Мінаєвата інших [29,с.53-55].

В операційній системі під інноваціями розуміють будь-які зміни умов в її структурі і функціях.

Всі інновації в операційному менеджменті можна поділити на три групи:

* позитивні;

* нейтральні;

* небезпечні (негативні).

Ефективна операційна система повинна максимально використовувати позитивні інновації, надавати позитивний характер нейтральним інноваціям і ізолюватися, хоча б частково, від негативних інновацій.

Зовсім не всі позитивні інновації забезпечують довгострокову стабільність операційної системи. Можливе виникнення ситуації довгострокового і поступового посилення дисбалансу між функціями і підрозділами системи. Тому важливим завданням операційного менеджера є селекція стабілізуючих і дестабілізуючих інновацій.

Слід зазначити, що під час реалізації операційної стратегії функціонування операційної системи, розвиток операційних інновацій відіграє принципово важливе значення. Метод організації операційних інновацій зручно представити у вигляді певної послідовності визначених процедур (рис. 3.3) [54, с.49].

Подальшу роботу над темою студентам доцільно спрямувати на розгляд концепції розвитку операційної стратегії. Концепція розвитку операційної стратегії заснована на якості, термінах виконання операцій [29].

Стратегії засновані на якості, базується на задоволенні потреб замовника, вводячи показник якості на всіх стадіях виробництва. При цьому критерії якості застосовуються не лише до кінцевого продукту, але й до всіх відповідних процесів - розробки, проектування, виробництва, після продажного обслуговування.

Стратегії засновані на часі виконання операцій, фокусуються на скороченні термінів виконання всіх операцій. Основна ідея полягає втому що, зазвичай терміни скорочуються - продуктивність підвищується, нова продукція заявляється на ринку швидше і обслуговування клієнтів покращується.

Рис. 3.3 Схема алгоритму організації операційних рішень

У процесі самостійного вивчення студентам необхідно усвідомити всі етапи, на яких можна скоротити затрати часу [29]:

* час планування (час необхідний для розробки стратегії і вибору тактики, впровадження нових технологій);

* час на розробку товарів (послуг) (час необхідний на розробку і маркетинг нових і модифікованих товарів і послуг);

* час виробництва (до цього може входити час затрачений на створення робочого графіка, ремонту обладнання, простої, інвентаризацію, тощо);

o час переходу до нової продукції (час необхідний для переходу від виробництва однієї продукції до виробництва іншої);

o терміни поставок;

o час відповіді по рекламація м. Рекламації - претензії за мовників стосовно продукції, претензії співробітників щодо умов праці, стану обладнання, тощо.

У процесі самостійного вивчення питання теми, варто зауважити, що рівень планування операційної діяльності достатньо повно охарактеризований у главі 7 підручника Р.Чейза, Н.Д. Еквілайната Р.Ф.Якобса [52,с.142-149], де викладено зарубіжний погляд на сферу середньострокового планування виробництва/ операцій.

Тактика - це спосіб поточної організації управлінських функцій, який забезпечує поетапну і поточну реалізацію стратегій операційної системи.

Слід зазначити, що якщо в стратегії системи ми опосередковано стикаємося з довгостроковими чинниками зміни зовнішнього середовища, то в тактиці цей зв'язок виявляється вже як двічі опосередкований. Тактика управління операційною системою будується, насамперед, на чітких критеріях стабільності і рівноваги системи. Повноваження тактичного рівня управління дозволяють реагувати на відхилення, що виникли. У випадку, якщо цих повноважень бракує, інформація оперативно передається на вищий рівень управління.

Важливо у вивченні даного питання зробити наголос на негативних наслідках. До негативних аспектів необхідно віднести необґрунтоване поширення тактичних критеріїв і процедур на стратегічний рівень або пряме підпорядкування стратегічних обов'язків тактичному рівневі управління операційною системою.

Якщо розглядати операційну стратегію з історичної точки зору, то варто згадати, що після Другої світової війни компанії США переживали період різкого сплеску споживчого попиту, що стримувався під час війни. У результаті, щоб задовольнити зрослі потреби населення, американські виробники зосередилися на випуску великих обсягів продукції. У той же період японські промислові компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів, що випускаються. Таким чином, для забезпечення своєї конкурентоспроможності компанії різних країн керувалися зовсім різними пріоритетами. Шлях до успіху будь-якої операційної стратегії полягає в тому, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідки вибору кожного з наявних варіантів, а також, те, на які компроміси прийдеться йти у випадку обрання того чи іншого варіанта.