Організація бізнесу - Скібіцький О.М. - 4.4.4. Основні напрями підтримки малого та середнього підприємництва

Отже, основними напрямами підтримки малого та середнього підприємництва є фінансово-кредитна підтримка інноваційної діяльності, кадрове та інформаційне забезпечення, податкова політика, створення ефективної законодавчої бази тощо. Розглянемо детальніше 15 основних напрямів.

1. Фінансово-кредитна підтримка

Надання цільових субсидій, прямих і гарантованих позик, дотацій, податкових пільг і кредитів, амортизаційних пільг тощо.

Так, у США щорічний бюджет Адміністрації малого бізнесу в середині 90-х років становив понад 350 мли. дол. Основну масу фінансових ресурсів (майже 90%) надано у формі гарантованих позик, середній розмір яких - понад 170 тис. дол. США, терміном на 8 років. Такі кредити надають недержавні фінансово-кредитні інститути на підставі різноманітних програм і приблизно на 90% гарантуються Адміністрацією малого бізнесу. Прямі позички отримують лише ветерани та інваліди. У Німеччині для збільшення частки власних ресурсів у статутному фонді спеціальний банк надає 100 тис. євро кредитів терміном на 20 років, причому протягом половини цього терміну малі підприємства звільнені від їх погашення, а в перші два роки на них не нараховуються відсотки.

У Сполучених Штатах Америки на правах федерального відомства створено Адміністрацію Малого Бізнесу (АМБ). її компетенція інформаційно-консультативна та кредитно-фінансова підтримка дрібного приватного бізнесу, що включає забезпечення підприємців-початківців довідковою літературою, брошурами, відповідями на практичні питання, пов'язані з діловою діяльністю, порадами, інформуванням про наявний досвід найбільш успішно діючих фірм, про нормативи о-правові умови виробництва, збуту, зовнішньоекономічної діяльності, а також умови одержання пільгових позик. У системі Адміністрації працює понад 4000 осіб.

У Франції визначаються перспективи децентралізованого стимулювання малого бізнесу в так званих "зонах економічного пожвавлення" при координуючій ролі місцевих структур управління, які давали б можливість оцінювати основні економічні показники діяльності малих підприємств, полегшувати пошук джерел фінансування тощо.

В Японії важливими структурами, що здійснюють підтримку малого та середнього бізнесу, є держбюджетні Національна фінансова корпорація (фінансова підтримка малих, приватних підприємств), Корпорація фінансування малого бізнесу (інвестиційні позики, підтримка технічних проектів, модернізації та технічного переоснащення виробничої сфери малого бізнесу), а також міський банк "Секо Тюкін Банк" (фінансування кооперованих об'єднань малих та середніх підприємств), сукупний кредитний ресурс яких становить 20 млрд. ієн.

У Південній Кореї також є 15 організацій, переважно урядових, що підтримують розвиток малих та середніх підприємств (МСП). У Міністерстві торгівлі й промисловості є Бюро малого бізнесу, яке сприяє створенню малих підприємств, допомагає цьому процесові, виступає гарантом перед банками, видає беззворотні субсидії та здійснює різнобічну адміністративну підтримку допомагає реєструвати, навчає фахівців. На це Міністерство покладено завдання формування, координації та здійснення політики сприяння малим і середнім підприємствам у країні.

У Південній Кореї є декілька спеціалізованих організацій, які займаються питаннями фінансування малих і середніх підприємств: Корейська Федерація малого бізнесу, Індустріальний банк Кореї, Банк дрібної і середньої промисловості, Корейський фонд по гарантіях кредитування (дає гарантії по всім кредитах малого бізнесу, допомагає діям держави), Корпорація сприяння малому і середньому бізнесу, Корейський фонд по гарантіях кредитування у сфері технології (фонд займається підтримкою нових технологій в малому бізнесі).

Є варіації по країнах у здійсненні фінансово-кредитної допомоги малому та середньому бізнесу, але обов'язковою при цьому є участь урядових органів. Це може бути пряме пільгове субсидування, гарантії позики, яка отримується від приватних банків, або пільгове оподаткування.

Наприклад, у США малим фірмам надаються три види позик:

o пряма позика, яка отримала назву 14позика останньої надії". Вона надається безпосередньо АМ Б, якщо компанія не має інших джерел отримання позик;

o пайова позика (дається АМБ спільно з приватною кредитною установою);

o гарантована позика, при якій АМБ гарантує кредитній установі повернення до 90 % позикових коштів, що були надані малій фірмі.

Пайові та гарантовані позики стимулюють різні комерційні організації (приватні банки, інвестиційні фонди, страхові компанії, промислові й торгівельні корпорації) надавати вільний капітал малим підприємствам.

Інша система діє у Німеччині. Тут пряме фінансування малих компаній здійснюється трьома банками: "Кредитний банк відновлення" (Франкфурт), "Дойче аусгляйхсбанк" (Бонн) і "Берлінер індустрібанк ЛГ" (Берлін). При цьому федеральний уряд жорстко обмежує сфери діяльності компаній, які мають право на отримання такого роду позик. До них належать: малоосвоєні райони країни, захист навколишнього середовища, професійне навчання і курси перекваліфікації персоналу, виробництво і експлуатація електронно-обчислювальної техніки, нове цивільне будівництво. Відповідні засоби передаються приватним банкам, які здійснюють цільове фінансування малих фірм, що отримали право на отримання цих позик.

На відміну від США, у Німеччині обмежуються абсолютні розміри гарантованих позик, які надаються малим фірмам. Для дрібних підприємців їх межа становить 600 тис. євро, в роздрібній торгівлі 700 тис, в оптовій і зовнішній торгівлі $ 900 тис, в промисловості 1 млн. євро. При цьому держава гарантує кредитній установі повернення 80% наданої позики, а отримання одного виду фінансової допомоги не виключає отримання інших.

Дієвим важелем регулювання діяльності малого бізнесу в промислово розвинутих країнах є податкова політика, за допомогою якої досить ефективно вирішуються проблеми цілеспрямованого розвитку підприємництва.

У Франції компанія, що знову утворилась, на три роки звільнюється від сплати податку з корпорації, а протягом ще двох років рівень процентної ставки за банківськими кредитами знижений вдвічі. Для стимулювання впровадження малими компаніями енергозберігаючих технологій податкові ставки на їх інвестиції зменшені на 40-50 %.

У Данії широко використовуються не пільгові ставки, а виключення різних сум з загального оподатковуваного доходу. Мала фірма виключає з оподатковуваного доходу усі платежі за боргами (процент та сплачування основного боргу), амортизаційні відрахування на машини, обладнання та споруди. У випадку, якщо компанія зазнає збитків, вона звільнюється від сплати податків в наступному році.

У деяких країнах податкові пільги надаються малим фірмам при освоєнні нових, видалених районів, використанні передових технологій, нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, розширенні чисельності зайнятих, застосуванні сучасних форм організації праці тощо.

Найважливішими програмами, за якими надають цільові кредити, є реконструкція підприємств (на капітальне будівництво гарантовані позички надають терміном на 20 років), енергозбереження, захист довкілля, виконання вимог державного регулювання економіки і передусім підприємництва, створення додаткових робочих місць тощо.

В Україні з огляду на такий досвід також необхідно створити певний комплекс гарантій з боку держави тим фінансово-кредитним установам, які надаватимуть кредити малим підприємствам, сформувати сприятливі умови для надання лізингу (надання майна в довготермінову оренду), кредитів, утворити певну мережу нових установ, які б проводили таку діяльність тощо.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва здійснюється у розвинутих країнах з боку центральних та місцевих органів влади, позабюджетних фондів, приватних, іноземних та змішаних інвесторів та спонсорів. В Україні для цієї мети доцільно залучати кошти Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку.

Підтримка державою інноваційної діяльності здійснюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технології, надання необхідних консультацій при їх впровадженні, стимулюванні регіональних програм, всебічної підтримки венчурних підприємств тощо. Так, в межах Європейського Союзу, крім специфічних національних програм, створена програма фінансування інноваційних досліджень, надаються субсидії на оплату дослідницького персоналу, створення венчурних підприємств, регіональних баз даних тощо. Зокрема, венчурні підприємства, які працюють передусім над втіленням у виробництво певної ідеї або проекту, створюють на умовах, неповернення ними вкладених у їх розвиток коштів, невиплати відсотків, але передання інвесторам усіх запатентованих інновацій, "ноу-хау".

В Україні з цією метою доцільно надавати податкові пільги в разі впровадження малими підприємствами нових техніки та технології, проведення ними наукових досліджень; розробити ефективний механізм передання частини виробничих площ, техніки збанкрутілих підприємств, надавати частину державних замовлень малим підприємствам тощо.

Малі підприємства в Україні функціонують у складному макро та мікро-середовищі, мають багато проблем, які необхідно вирішувати на різних рівнях.

Проведені дослідження показали, що значна кількість новостворених малих підприємств не можуть розпочати свою діяльність через обмеженість фінансових ресурсів, сировини та матеріалів, виробничих площ та обладнання, практичних навичок працівників, "менеджерського таланту" у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми виробничо-технологічного характеру, труднощі у пошуку інвесторів та одержанні кредитів, реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури.

Фінансова підтримка малого бізнесу здійснюється безпосередньо і через його регіональні відділення (фонди), які діють у Вінницькій, Закарпатській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Черкаській областях. Крім того, фінансування розвитку малого та середнього підприємництва в Україні здійснюють Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, Фонд Малих Кредитів, Фонд підтримки підприємств у нових західних країнах, Фонд Євразія, Інвестиційний фонд "Україна", Німецько-Український фонд "Міжнародний Консультаційний Проект", Програма інвестування ОПІК.

Деякі українські комерційні банки є учасниками Програми Європейського Банку Реконструкції та Розвитку "Кредитна лінія Національного Банку України для малих та середніх приватних підприємств" та спеціалізуються на фінансуванні малого бізнесу. Це "Приватбанк", "ВА БАНК", Український кредитний банк, "РайффайзенБанк "Аваль", "УКРІНБАНК", Західноукраїнський комерційний банк.

Для створення більш сприятливого клімату та дійової фінансово-кредитної підтримки розвитку малих форм господарювання необхідно підвищити роль держави як партнера та регулятора підприємницької діяльності шляхом проведення активної, послідовної державної політики у цьому важливому секторі ринкової економіки.

Фінансово-кредитну підтримку малого підприємництва доцільно здійснювати за такими напрямами:

o створення розвиненої мережі фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів, страхових компаній;

o розвиток товариств взаємного кредитування та страхування;

o спрямування певної частини коштів від приватизації державного майна на підтримку у малих підприємств;

o активізація діяльності Українського фонду підтримки підприємництва та його регіональних структур;

o використання можливостей фінансового забезпечення малих підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, впроваджують нові технології та перспективні бізнес-проекти за рахунок коштів Державного інноваційного фонду;

o законодавчо-нормативне забезпечення розвитку франчайзингу, що дасть можливість малим підприємствам одержати фінансову, інноваційну та організаційну підтримку з боку крупних фірм-франчайзерів, а також підвищити ступінь їх життєздатності на товарному ринку в умовах конкуренції;

o розробка і впровадження чіткого механізму заохочення комерційних банків до роботи з малими підприємствами.

Стимулювання фінансово-кредитних установ до роботи з суб'єктами малого підприємництва доцільно здійснювати шляхом: використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, відсоткової ставки та секторів кредитування; встановлення сприятливого режиму оподаткування і переваг фінансовим установам, що безпосередньо обслуговують пріоритетні напрямки господарювання малих підприємств; створення системи надання гарантій для забезпечення кредитів; страхування діяльності суб'єктів малого підприємництва.

До основних заходів фінансово-кредитної підтримки М П можуть бути віднесені:

o пряме фінансування найбільш ефективних підприємницьких проектів (субсидій, дотації, грантів);

o пряма фінансова підтримка підприємницьких проектів за пріоритетними для регіону видами діяльності;

o пряма фінансова підтримка територіальних проектів розвитку малого бізнесу;

o пряма фінансова підтримка суб'єктів інфраструктур малого бізнесу;

o фінансова підтримка інноваційної діяльності МП, стимулювання розробок і виробництв принципово нових видів продукції;

o надання інвестиційного податкового кредиту суб'єктам МП;

o створення систем страхування фінансових ризиків і відповідальності за непогашення кредитів;

o забезпечення повної або часткової компенсації кредитно-фінансовим організаціям недоотриманого прибутку при кредитуванні суб'єктів МП за зниженою ставкою;

o виконання функцій надавача застави, поручителя, гарант по 30-бо'вязанням малих підприємств перед кредитно-фінансовими організаціями;

o участь у фінансуванні МП на основі лізингу;

o залучення у регіони коштів міжнародних донорських програм і спеціалізованих міжнародних фінансових організацій і проектів;

o організація розподілу іноземних фінансових субсидій від зарубіжних донорських організацій;

o посередництво в залученні банків, інвестиційних фондів, приватних інвесторів для фінансування МП;

o організація іпотечного кредитування МП або осіб, які бажають започаткувати власну справу;

o кредитну підтримку МП.

Необхідно обрати методи підтримки підприємництва, з однієї сторони, які дають найбільший ефект у вигляді збільшення кількості малих підприємств і підвищення їх стійкості, в формі збільшення кількості зайнятих в малому бізнесі, зростання об'ємів продукції, що виробляється, та податкових надходжень. З іншого боку, в умовах дефіциту бюджетних ресурсів, необхідно застосувати такі методи використання бюджетних коштів, які б дозволяли здійснювати лише початкове інвестування, що дозволяє в подальшому забезпечити самофінансування поточних видатків, або залучення позабюджетних джерел.

Визначенням напрямків фінансово-кредитної підтримки підприємництва вирішуються два завдання: полегшення доступу суб'єктів малого підприємництва до інвестиційних ресурсів і легалізації неформального фінансового ринку. Легалізація фінансового ринку сприяє виходу капіталу із "тіні", що, в свою чергу відобразиться на збільшенні податкових надходжень в бюджет регіону.

Розвиток механізмів, що полегшують доступ суб'єктів малого підприємництва до фінансово-кредитних ресурсів, здійснюється за такими напрямками:

1. Визначення механізму надання гарантій при кредитуванні є одним із найбільш результативних напрямків. Крім того, гарантійна підтримка могла б знизити відсоткову ставку за користування позиками, внаслідок зниження ризику неповернення наданих коштів.

2. Стимулювання розвитку гарантійно-лізингових схем дозволяє пом'якшити гостроту питання нестачі у малого бізнесу забезпечення по кредитах. Крім того, застосування гарантійно-лізингового механізму буде сприяти збільшенню об'ємів безпосередніх інвестиційних вкладень в сферу малого підприємництва.

3. Сприяння створенню в регіоні таких фінансових інституцій, як венчурні фонди.

4. Визначення і встановлення органами державної влади додаткових до існуючих в даний час підстав для надання інвестиційного податкового кредиту суб'єктам малого підприємництва, які здійснюють інвестиції в реальний сектор економіки. А також прийняття додаткових до існуючих податкових пільг, правонадання яких, згідно з законодавством, належить регіонам. Реалізація даного напрямку буде сприяти зростанню власних джерел фінансування інвестиційних проектів в сфері МП.

5. Надання пільг кредитним організаціям, що фінансують інвестиційні проекти суб'єктів МП, в частині оподаткування прибутку, що отримується від здійснення вказаних операцій. Даний захід міг би призвести до зниження відсоткової ставки за користування наданими позиками.

6. Сприяння створенню і розвитку муніципальних фондів підтримки малого підприємництва, розширення практики реалізації в рамках їх діяльності програм мікрокредитування малого бізнесу. Реалізація цього напрямку сприяє розширенню і реорганізації мікропідприємств, дозволяє їм перейти в категорію малих підприємств, що мають доступ до ресурсів банківської системи.

7. Сприяння створенню товариств взаємного кредитування. Можлива підтримка створення таких товариств у формі споживчих кооперативів. Даний напрямок сприяє легалізації неформального фінансового ринку, а також розширює можливості малого бізнесу використання власних джерел інвестування проектів.

З метою послаблення податкового тиску, заохочення суб'єктів малого підприємництва до діяльності у виробничій сфері, укріплення їх позицій на товарному ринку необхідна відповідна податкова система. Загальний рівень оподаткування, система оподаткування повинні бути стабільними протягом періоду реформування економіки.

Поряд зі створенням більш сприятливого режиму оподаткування суб'єктів малого підприємництва стимулювання їх розвитку може також забезпечуватись шляхом застосування прискорених норм амортизації активної частини основних виробничих фондів.

Прийняття Закону України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 року створило стартові умови для розвитку лізингових відносин в народному господарстві, використання його переваг для малих підприємств, які потребують переоснащення своїх виробництв, придбання високотехнологічного та дорогого устаткування. Світовий досвід свідчить про те, що лізинг як перспективна форма інвестування бізнесу забезпечує економію коштів, зменшує ступінь ризику, стимулює оновлення виробництва. Суб'єктам малого підприємництва (лізингоодержувачам), що мають фінансові труднощі у купівлі необхідного устаткування, надається реальна можливість отримати його шляхом лізингу на вигідних умовах. Доцільно розробити програму розвитку лізингу й в агропромисловому комплексі України, в якій слід передбачити надання певних пільг та сприятливого режиму проведення лізингових операцій для малих підприємств.

Фінансове забезпечення розвитку сектора малого підприємництва може здійснюватись за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, приватних вітчизняних та іноземних інвесторів. Крім того, для фінансування суб'єктів малого підприємництва відповідним державним структурам слід ширше використати можливість залучення коштів Світового Банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, інших міжнародних фінансових організацій та фондів.

Таким чином, реалізація комплексу взаємопов'язаних правових, економіко-організаційних заходів щодо фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва сприятиме укріпленню життєздатності даного сектору в умовах перехідного ринкового періоду, підвищенню його частки у валовому національному продукті.