Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 5.2. Особливості впливу токсичних речовин на організм людини

Основними шляхами проникнення токсичних речовин в організм людини є дихальні шляхи, шкіра, органи травлення. Найважливішими з них вважаються дихальні шляхи. Всмоктуючись слизовою оболонкою дихальних шляхів, токсичні речовини потрапляють у кровообіг, минаючи печінку, яка виконує в організмі роль механічного і біохімічного бар'єра. Токсичні речовини, що добре розчинні в жирах і ліпоїдах, легко проникають в організм крізь непошкоджену шкіру. Всмоктуючись крізь шкіру іноді у великих кількостях, такі речовини можуть викликати небезпечніші отруєння, ніж при вдиханні отрутної пари або пилу. До таких токсичних речовин належать бензин, бензол, тетраетилсвинець, гас та ін.

В органи травлення токсичні речовини потрапляють через забруднені руки при палінні, харчуванні. Вони всмоктуються слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту, проникають у печінку, де відбувається затримка цих речовин і зворотне виділення їх із жовчю до травного тракту, а також часткова нейтралізація. Дія токсичних речовин залежить від їхнього фізичного стану. Так, наприклад, сполуки тривалентного арсену отруйніші, ніж п'ятивалентного. Найнебезпечними отрутами є ті, що знаходяться у високодисперсному стані. Цинк у твердому стані нешкідливий, а в пароподібному високо-дисперсному він може стати причиною так званої ливарної гарячки. Комбінована дія токсичних речовин може призвести до підсилення токсичності кожної з них (наприклад, при одночасній дії СО і Н2S).

Ступінь отруєння залежить від умов праці. Висока температура приміщення збільшує випаровуваність отрут (ртуть, бензин, тетраетилсвинець), підсилює їхній токсичний ефект. Значне м'язове напруження призводить до збільшення об'єму дихання, сприяє більшому проникненню отрути в дихальні шляхи. Тому людина, яка знаходиться в спокої, отруюється повільніше, ніж та, що виконує важку фізичну роботу.

Дія токсичних речовин залежить від індивідуальних особливостей організму. Більшою мірою схильні до отруєння старі люди, підлітки, особи, організм яких ослаблений яким-небудь захворюванням (грип, бронхіт, туберкульоз і т.ін.). Нерідко зустрічається явище сенсибілізації - підвищеної чутливості окремих осіб до деяких отрут. У таких випадках перебування їх на даному виробництві стає неможливим.

За характером виникнення і тривалості протікання розрізняють гострі і хронічні отруєння. Гострі отруєння виникають у разі дії на організм токсичних речовин великої концентрації протягом невеликого проміжку часу; хронічні — характеризуються більш або менш стійкими захворюваннями, які виникають після тривалої дії малих доз отрути, яка поступово накопичується в організмі, або підсумовуються зміни, викликані отрутою. Потерпілим надають першу допомогу і проводять стаціонарне лікування.

При гострих професійних захворюваннях хворого негайно ізолюють від шкідливої дії токсичних речовин, знімають забруднений одяг, за допомогою штучно викликаного блювання видаляють токсичну речовину, яка проникла в організм, дають протиотруту.

5.3. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони

Чим вища концентрація токсичних речовин у повітрі робочого приміщення, тим сильніша їхня дія на організм людини. Граничнодопустимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони є такі концентрації, які при щоденній (крім вихідних) праці протягом зміни і протягом усього трудового стажу не викликають у працівників захворювань або відхилень у стані здоров'я як у період праці, так і в подальшому житті теперішнього та наступних поколінь.

Граничнодопустимі концентрації в повітрі робочої зони деяких шкідливих речовин і пилу, які виділяються у виробничих приміщеннях підприємств цивільної авіації, наведені в табл. 5.1, а в кабінах ПС - в табл. 5.2 [17, 79].

У профілактиці гострих і хронічних виробничих отруєнь важливе значення має систематичний контроль за станом повітряного середовища на підприємствах і додержання ГДК отруйних газів, пари, пилу в повітрі приміщень.

Таблиця 5.1

Граничнодопустимі концентрації в повітрі робочої зони деяких шкідливих речовин

* При тривалості роботи в атмосфері, яка містить окис вуглецю, не більше 1 год.

Примітки:

1. Малі літери означають агрегатний стан речовин: п - пара і (або) гази; а - аерозолі.

2. Знак "+" означає, що потрібен спеціальний захист шкіри і очей.

3. Великі літери означають: О - речовини з гостроспрямованим механізмом дії, які вимагають автоматичного контролю за їхнім вмістом; Г - речовини з гостроспрямованим механізмом дії, які вимагають автоматичного контролю за їхньою наявністю; А речовини, які здатні викликати алергічні захворювання у виробничих умовах; К - канцерогени; Ф - аерозолі, переважно фіброгенної дії.

Вміст двоокису вуглецю в повітрі робочої зони кабін не повинен перевищувати 0,3 %. У міру впровадження нових пально-мастильних матеріалів перелік шкідливих речовин, вказаних в табл. 5.2, можна доповнювати після розробки для них ГДК і методів їхнього визначення.

Для кабін екіпажів ПС установлюють оптимальні норми подачі зовнішнього повітря - не менше 24 кг/год на одну особу при кратності повітрообміну не менше 1,5 за 1 год.

Для пасажирських кабін (салонів) ПС установлюють допустимі норми подачі зовнішнього повітря - не менше 15 кг/год на одну особу при кратності повітрообміну 3 за І год.

Порядок контролю за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони має відповідати вимогам стандартів. Для контролю повітряного середовища застосовують лабораторні методи і методи швидкого аналізу: експресні, індикаційні та інші. Лабораторні методи визначення шкідливих речовин у повітрі (фотометричний, люмінесцентний, полярографічний, спектроскопічний, хроматографічний) дають точні результати, але на їхнє проведення витрачається багато часу.

В основі експресних методів лежать реакції, які швидко протікають, змінюючи колір реагуючих речовин. Ці методи дозволяють швидко і точно визначати концентрацію речовин у повітрі робочої зони. Для їхнього проведення застосовують невеликі об'єми високочутливої поглинальної рідини або твердої речовини (носія), насиченої індикатором. Як тверді носії застосовують селікагелі або фарфоровий порошок. При цьому трубку заповнюють індикатором, осадженим на силікагелі та пропускають крізь неї визначений об'єм досліджуваного повітря. За довжиною забарвленого стовпчика індикаторної трубки (порівняно зі шкалою) приходять до висновку щодо вмісту шкідливої речовини в повітрі.

Таблиця 5.2

Перелік шкідливих речовин в повітрі робочої зони кабін повітряних суден

Примітка. Знак "+" означає, що речовина небезпечна при надходженні крізь шкіру.

Для відбору проб повітря використовують універсальний газоаналізатор, за допомогою якого, використовуючи різні індикаторні порошки, швидко визначають концентрації ряду токсичних речовин: сірководню, хлору, аміаку, двооксиду азоту, пари бензину, бензолу, толуолу, ксилолу, етилового ефіру і т. ін.

Якщо в повітрі буде виявлено наявність токсичних речовин (ртуті, ціаністих сполук та ін.) вживають термінові заходи: включають аварійну вентиляцію, здійснюють нейтралізацію забрудненої ділянки, застосовують засоби індивідуального захисту і т. ін. У цьому випадку користуються індикаційними методами аналізу, за допомогою яких можна швидко виконувати якісні визначення. Наприклад, наявність у повітрі сірководню навіть у незначних кількостях (сліди) можна швидко визначити за допомогою паперу, попередньо насиченого оцтовокислим свинцем, який при цьому чорніє.

Причинами виробничих отруєнь є різні дефекти технологічних процесів, устаткування, санітарно-технічних пристроїв і засобів індивідуального захисту, порушення правил особистої гігієни і вимог безпеки праці.

Заходи із убезпечення праці при контакті зі шкідливими речовинами передбачають:

— заміну шкідливих речовин у виробництві найменш шкідливими, способів сухої переробки матеріалів, які виділяють пил, — мокрою;

— випуск кінцевих продуктів у формах, що не виділяють пилу;

— заміну нагрівання електричним, твердого і рідкого палива — газоподібним;

— обмеження вмісту домішок шкідливих речовин у вихідних і кінцевих продуктах;

— застосування прогресивної технології виробництва (замкнутий цикл, автоматизація, комплексна механізація, дистанційне управління, безперервність процесів виробництва, автоматизований контроль процесів і операцій), яка виключає контакт людини зі шкідливими речовинами;

— вибір відповідного виробничого обладнання і комунікацій, які не допускають виділення шкідливих речовин у повітря робочої зони в кількостях, що перевищують ГДК за нормального проведення технологічного процесу, а також правильної експлуатації санітарно-технічного устаткування і пристроїв опалення, вентиляції, водопроводу і каналізації; раціональне планування промислових майданчиків, будівель і приміщень; застосування спеціальних систем з уловлювання і утилізації шкідливих речовин, рекуперацію шкідливих речовин і очищення від них технологічних викидів, нейтралізацію відходів виробництва, промивальних і стічних вод; застосування засобів дегазації, активних і пасивних засобів запобігання вибухам; контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони відповідно до вимог стандартів;

- введення в стандарти або технічні умови на сировину, продукти і матеріали токсикологічних характеристик шкідливих речовин;

- введення даних токсикологічних характеристик шкідливих речовин у технологічні регламенти;

- застосування засобів індивідуального захисту працівників;

- спеціальну підготовку та інструктаж обслуги;

- проведення попередніх і періодичних медичних оглядів осіб, які мають контакт зі шкідливими речовинами;

- розробку медичних протипоказань для роботи з конкретними шкідливими речовинами, інструкцій з наданням долікарської та невідкладної допомоги потерпілим при отруєнні.