Організація праці менеджера - Скібіцька Л.І. - Вимоги до здоров'я та способу життя

До особистісних рис менеджера включають також вимоги до стану його здоров'я та способу життя. Насамперед висока працездатність, стресовитривалість, відсутність значних вад у мові та шкідливих звичок. Ці якості є необхідними в умовах постійного перевантаження, одночасного виконання кількох робіт, значної нервової і розумової напруженості, які характеризують управлінську працю.

Емоційна врівноваженість - це контроль менеджером своїх емоційних проявів. Вона є умовою для підвищення працездатності, ділової активності. Не менш важливо для менеджера опанувати засобами емоційного розвантаження: прийомами м'язової релаксації, аутотренінгом тощо.

З емоційною врівноваженістю тісно пов'язаний термін "стресовитривалість". "Стрес" (англ. "stress" - "напруження"), термін, який використовується для визначення широкого кола станів людини, які виникають у відповідь на різні екстремальні впливи (стресори). Залежно від виду стресора і характеру його впливу виділяють фізіологічний і психологічний (емоційний) стреси. Емоційний стрес з' являється у ситуаціях загрози, небезпеки, кривди тощо. Слід відрізняти стрес як напруження, що мобілізує зусилля по досягненню важливих для людини життєвих цілей, від "дистресу", який є наслідком перенапруження, знижує життєву активність і дезорганізує поведінку. Тому стрес необхідний, і, як показують численні дослідження, він пов' язаний з будь-якою діяльністю, уникнути його може тільки той, хто нічого не робить. Завдання полягає у тому, щоб уникнути дистресів.

Навіть у добре керованих системах повсякденно виникають ситуації, які викликають стрес. Керівник відчуває стрес внаслідок того, що йому не вистачає часу на виконання всього обсягу запланованої роботи, якщо ситуація стає неконтрольованою, якщо необхідно терміново обрати одну з кількох не кращих альтернатив, якщо виникає конфлікт ролей або їх невизначеність. Крім того, життєдіяльність людини не обмежується тільки працею, і причини багатьох стресових ситуацій - поза роботою. Вміння впоратися з власною напруженістю, максимально зменшити прояви стресових симптомів, уникнути дистреса є професійно необхідним. Низька власна стресовитривалість керівника породжує ланцюг стресів у колективі.

Серед багатьох рекомендацій по підвищенню рівня стресовитривалості спеціалісти рекомендують такі, як необхідність вести розмірене життя, мати почуття гумору тощо.

До найбільш важливих здібностей менеджерів належить уміння реалізувати поставлені цілі, делегувати повноваження і відповідальність; організувати і мотивувати групову роботу, встановлювати пріоритети, самопізнавати і самооцінювати, переконувати, аналітично мислити, розпізнавати найбільш суттєві фактори, систематизувати, опрацьовувати і формувати інформацію, розробляти програми, виявляти тенденції, розподіляти сили і час. Підкреслюється необхідність пристосування засобів і методів керування до специфічних особливостей галузі, керуючого об' єкта і управлінських функцій, які реалізуються на тому чи іншому ієрархічному рівні управління.

Таким чином, поряд з управлінською, правовою, економічною підготовкою кожному менеджеру необхідна серйозна психологічна підготовка (у навчальних планах американських шкіл бізнесу психології відведено від 20 до 40 % навчального часу), а також розвиток спеціальних здібностей до керування соціотехнічними системами, якими є сучасні організації. У зв'язку з цим кожний кандидат у менеджери (як і працюючий) має бути впевнений у правильності професійного вибору, чому може сприяти проведення психологічної самооцінки. Наприклад, дослідження, проведені в корпорації "Дженерал електрик", виявили що майже 90 % керівників і 86 % підлеглих впевнені у необхідності регулярної самооцінки, яка розглядається як важлива складова частина оцінки менеджера в цілому.

Для проведення самооцінки менеджерів часто застосовуються прості психологічні тести, які дають можливість в першому наближенні виявити спрямування інтересів, рівень розвитку управлінських здібностей. Особливе значення слід надавати виявленню у менеджерів таких необхідних особистих властивостей, як вольові якості, підприємливість, схильність до лідерства, рішучість та комунікативність.

Професійне самовизначення менеджерів сприяє якісному відбору претендентів на цю роль і одночасно підвищує ефективність роботи вже працюючих.

В американських школах бізнесу кандидат на отримання сертифіката менеджера повинен продемонструвати свою компетентність у таких напрямках:

1. Розуміти природу управлінських процесів, знати основні оргструктури, функціональні обов' язки і стилі роботи менеджерів; мати чітке уявлення про відповідальність менеджера, про розподіл відповідальності по рівнях керування, а також про способи підвищення ефективності керування системами;

2. Знати інформаційну технологію і засоби комунікації, які необхідні для керування персоналом, вміти письмово і усно викладати свої думки;

3. Бути компетентним у керуванні людьми, доборі і підготовці спеціалістів, які здатні до лідерства і нормалізації ділових і особистих взаємовідносин серед підлеглих;

4. Знати особливості взаємовідносин між фірмою та її клієнтурою;

5. Володіти здібностями до управління ресурсами;

6. Мати здібності до планування і прогнозування діяльності фірми з використанням технічних засобів;

7. Вміти оцінювати особисту діяльність, робити правильні висновки і підвищувати кваліфікацію, виходячи з цих вимог і очікуваних змін у майбутньому

Таким чином, частка управлінської праці в процесі людської діяльності в кожному конкретному випадку різна і залежить від посади, сфери діяльності, працівника, рівня його компетентності, підготовленості, вміння організувати власну працю і діяльність очолюваного ним колективу.

Поняття "управлінська діяльність" є більш широким, ніж "управлінська праця", оскільки в управлінській діяльності беруть участь управління, праця, людина і природа. Вона є провідною, спрямовуючою серед решти видів діяльності. Вплив здійснюється не на управління, а на процес його здійснення.

Таким чином, поняттю "управлінська діяльність" можна дати наступне визначення: управлінська діяльність - це вид свідомо здійснюваної людської діяльності, спрямованої на ефективне функціонування здійснюваних робіт (індивідуально чи колективно) по досягненню тих чи інших цілей, вирішенню відповідних завдань, виконанню функцій.

Керівники всіх ланок організації виконують управлінські дії, але не можна сказати, що всі вони займаються одним і тим самим видом діяльності. Окремим керівникам доводиться витрачати час на координацію роботи інших керівників, які в свою чергу координують роботу менеджерів нижчого рангу.