Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 8.3. Зниження вібрацій та раціональні режими праці робітників вібронебезпечних професій

Агрегати, під час роботи яких виникає вібрація, необхідно, якщо це можливо, установлювати в підвальних приміщеннях будинків або на першому поверсі на масивних фундаментах, розміщених безпосередньо в фунті і не пов'язаних з конструкціями будинку.

Якщо ж їх необхідно установити на міжповерховому перекритті, то в таких випадках ослаблення передачі коливань фундаменту від машини досягають за рахунок усунення жорстких зв'язків між ними. З цією метою між джерелом вібрації і його фундаментом розміщують пружні елементи, які називаються амортизаторами. Вони можуть бути виготовлені у вигляді сталевих пружин або прокладок з пружних матеріалів, наприклад, гуми, корка, бітумінізованої повсті, азбесту і т.ін. (рис. 8.3).

Амортизатори або будь-які інші віброізолювальні пристрої попередньо розраховують, щоб запобігти створенню ускладнень, за яких виникає підсилення передавання вібрацій на фундамент. Основними показниками, які визначають якість віброізоляції будь-якого агрегату, є коефіцієнт амортизації К. Він показує, яка частка динамічної сили від загальної, що діє з боку агрегату, передається гнучкими амортизаторами на фундамент, тобто, чим менше значення коефіцієнта К, тим краща віброізоляція:

Рис. 8.3. Комбінований пружинно-гумовий амортизатор:

1 - корпус; 2 — стрижень з нарізкою; 3 - гумова втулка; 4 - втулка із жорсткої гуми; 5 — пружина; 6 - гумове демпфірувальне кільце-обмежувач

де f — частота збурювальної сили в агрегаті; fo — частота власних коливань системи; μ - коефіцієнт тертя в системі агрегат -амортизатор.

Якщо знехтувати тертям, що у звичайних випадках вносить незначну похибку, то

Для хорошої віброізоляції, тобто малих значень коефіцієнта К9 необхідно, щоб частота власних коливань системи була малою порівняно із частотою збурювальної сили. Отже, в даній коливальній системі практично будуть вилучені резонансні явища.

На авіапідприємствах предметами посиленої уваги конструкторів і раціоналізаторів із зменшення вібрації є пневмоінструменти, вібрація від яких найчастіше передається на руки працівників.

Як вже зазначалося, під час роботи з пневмоінструментом і вібромашинами необхідно витримувати раціональні режими праці робітників вібронебезпечних професій.

Раціональний режим праці робітників вібронебезпечних професій встановлюється для конкретного робочого місця або виконання конкретних технологічних операцій, якщо вібрація перевищує граничнодопустимі рівні не більше ніж на 12 дБ.

Раціональний режим праці може бути внутрішньозмінним, залежно від часової структури робочої зміни або робочих циклів (днів, вахт, тижнів).

Внутрішньозмінний режим праці у разі дії локальної вібрації. Залежно від перевищення граничнодопустимого рівня вібрації за допомогою табл. 8.2 визначають допустимий сумарний час дії вібрації за восьмигодинну робочу зміну.

Якщо допустимий сумарний час дії вібрації більший за необхідний технологічний час праці за зміну, то він має довільно розподілятися у межах робочої зміни з додержанням двох регламентованих перерв (перша — 20 хв за 1-2 год від початку роботи, друга - на 30 хв через 2 год після обідньої перерви) та обідньої перерви тривалістю не менше 40 хв.

Таблиця 8.2

Якщо допустимий сумарний час дії вібрації менший за необхідний технологічний час роботи за зміну, то встановлюється часова структура робочої зміни на підставі вібраційних циклів, що регулярно перериваються. Останні становлять відрізки часу тривалістю 1 год, протягом якої робота у контакті з вібрацією чергується з роботою без вібрації.

Залежно від рівня вібрації та кількості одногодинних циклів за зміну обмежується сумарний час роботи в умовах дії вібрації протягом одногодинного вібраційного циклу [47].

Рекомендована раціональна тривалість одноразової безперервної дії вібрації дорівнює 10-15 хв. До неї входять і мікропаузи тривалістю до 30 с.

Час регламентованих перерв вважається робочим часом, а режим праці має бути вказаний у робочому завданні.

За наявності супутніх шкідливих виробничих чинників час дії вібрації на працівників має бути зменшений згідно з вимогами санітарних норм [47].

Розрахунок раціонального режиму робочих циклів в умовах дії локальної вібрації виконують за схемою, вказаною в нормах [47].

У нормах також наведені основні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу виробничої вібрації на працівників. Так, наприклад, до них відносяться:

- зменшення вібрації у джерелі виникнення;

- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання;

- перевірка наявності вібраційних характеристик у паспортах на машини, які щойно надійшли;

- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонтів машин з обов'язковим віброконтролем їхніх характеристик;

- виключення контакту працівників з поверхнями, які вібрують і т. ін.

Важлива роль відводиться лікувально-профілактичним заходам, які містять: професійні й профілактичні огляди, режим праці, вітамінізацію, організацію профілактичного відпочинку, лікувальну гімнастику та масаж рук, використання засобів індивідуального захисту.

До роботи операторами машин допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли попередній медичний огляд, мають відповідну кваліфікацію, склали технічний мінімум із правил з охорони праці, ознайомлені з характером впливу вібрації на організм і т. ін.

Як засіб індивідуального захисту від вібрації під час роботи з ручним інструментом використовують рукавиці з подвійним шаром з поролону або інших вібропоглинальних матеріалів. Ефективними засобами індивідуального захисту від вібрації є аіттвібращині пояси, подушки, прокладки, віброгасне взуття тощо (ГОСТ 12.4.024. Обувь специальная виброзащитная та ГОСТ 12.4.002. Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования).

Вказані норми регламентують також порядок попереджувального нагляду за вібромашинами, який містить в собі безперервний (раз на рік), вибірковий та після кожного ремонту у разі внесення змін у конструкцію.

8.4. Дотримання санітарних правил під час роботи з вібруючим обладнанням

До вібруючого відноситься обладнання, під час роботи з яким виникає вібрація, що становить не менше 20 % від значення допустимих значень віброшвидкості та віброприскорення.

До експлуатації належить допускати тільки справне обладнання, яке відповідає вимогам норм [47].

У технічному паспорті на вібруюче обладнання має бути вказана максимальна сила натиснення, потрібна для роботи машин у паспортному режимі, та маса машини, що припадає на руки працівника.

Ручні машини, що проектуються та експлуатуються, мають відповідати вимогам Санітарних норм та правил і нормативно-технічних документів, погоджених з органами Держсанепіднагляду. Сила ручної машини, її частин, пристосувань, оброблюваної деталі, яка сприймається обома руками працівника, має бути не більше 100 Н.

Машина, що має силу понад 60 Н (з урахуванням маси вставного інструмента, рукоятки, що приєднується, шлангів тощо), повинна мати пристрої, що ЇЇ підтримують.

Сила натиснення, необхідна для роботи ручної машини у паспортному режимі, не повинна перевищувати для одноручної машини 100 Н та для дворучної - 200 Н.

Необхідно, щоб держаки ручних машин, пристроїв, а також органів керування мали форму, зручну для роботи І не викликали охолодження рук. Місця контакту з поверхнею долоні повинні мати покриття з коефіцієнтом тепловіддачі не більше ніж 5-10 Вт/м - град або мають бути цілком виготовлені з матеріалів з коефіцієнтом теплопровідності не більше ніж 0,5 Вт/м-град.

Вихлопи стисненого повітря чи відпрацьованого пару мають бути спрямовані так, щоб не відбувалося обдування рук та забруднення зони дихання працівника.

Використання вібруючого обладнання не за призначенням та в режимах, що відрізняються від паспортних, не дозволяється.

Виконання надурочних робіт з вібруючим обладнанням забороняється. Роботи з вібруючим обладнанням належить виконувати у зачинених опалюваних приміщеннях за оптимальних параметрів температури повітря, відносної вологості, швидкості руху повітря з урахуванням важкості роботи та періоду року.

Для роботи з вібруючим обладнанням на відкритому повітрі у холодний період року у помірному кліматі для періодичного зігрівання працівників належить передбачати спеціальні приміщення з опаленням та оптимальними параметрами температури, відносної вологості, швидкості руху повітря.

Площа приміщень для зігрівання визначається із розрахунку 0,1 м2 на одного працівника у найчисленнішу зміну, не менше 12 м2; приміщення має знаходитися не далі як 150 м від місця виконання робіт.

Режими праці робітників, що знаходяться в умовах дії локальної вібрації, розробляють відповідні міністерства, відомства та промислові підприємства з урахуванням вимог, викладених у цьому розділі.