Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. - 12.5. Безпека праці під час експлуатації посудин, які працюють під тиском

Під час експлуатації і технічного обслуговування ПС широко використовують енергію стиснутого повітря і газів. Наприклад, стиснуте повітря використовують для механізації трудомістких процесів, а також для виконання ряду технологічних операцій (робота пневматичного інструменту, обдування і сушіння деталей та вузлів, нанесення лакофарбових покриттів і т. ін.). Джерелом енергії стиснутого повітря найчастіше є компресорна установка. Для зручності експлуатації стиснутого повітря і зріджених газів застосовують спеціальні балони, де ці гази знаходяться під великим тиском.

Компресорна установка, а також посудини, які працюють під високим тиском, є об'єктами підвищеної небезпеки, і у випадках порушення техніки безпеки при їхній експлуатації, низької якості матеріалу і несправності контрольно-вимірювальних приладів можуть вибухнути і призвести до тяжких травм оточуючих, а також у ряді випадків викликати отруєння шкідливими речовинами. Потужність під час розриву посудини, наповненої стислим газом, досягає великих значень. Так, наприклад, при розриві посудини місткістю 1 м в якій знаходиться газ під тиском 980 кПа, за 0,1 с розвивається потужність 9800 кВт. Цього цілком достатньо, щоб частково зруйнувати виробничу будівлю.

У зв'язку з підвищеною небезпекою посудин, які працюють під тиском, проектування, виготовлення, монтаж, налагодження, експлуатація та ремонт цього обладнання, за винятком окремих випадків, регламентуються правилами будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском [33], та правилами будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітроводів і газопроводів [34].

Дані правила поширюються на такі ємкості:

— посудини, які працюють під тиском води з температурою вище 115°С або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння під тиском 0,07 МПа (0,7 кгс/см²) без урахування гідростатичного тиску;

— посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим за 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

— балони, призначені для транспортування і збереження зріджених, стиснутих і розчинених газів під тиском, вищим за 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

— цистерни та бочки для транспортування і збереження зріджених газів, тиск пари яких при температурі до 50°С перевищує тиск понад 0,07 МПа (0,7 кгс/м²);

— цистерни і посудини для транспортування і збереження зріджених, стиснутих газів, рідин і сипких тіл, в яких тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см²) утворюють періодично для їхнього випорожнення;

— барокамери.

Правила також включають перелік посудин, на які вони не поширюються. Це, наприклад, посудини місткістю не більше 0,025 м3 (25 л), незалежно від тиску, які використовуються для науково-експериментальних цілей; посудини і балони місткістю не більше 0,025 м3 (25 л), в яких добуток тиску в мегапаскалях (кілограмсила на квадратний сантиметр) на місткість в кубічних метрах (літрах) не перевищує 0,02 м3 (200 л); посудини, які встановлені на ПС та ін.

Залежно від умов роботи (тиск, температура, середовище, об'єм) усі посудини поділяються на чотири групи (табл. 12.1).

Відповідно до загальних положень Правил [33] посудини та їхні елементи, що працюють під тиском, виготовляють строго за проектом на підприємствах, які мають на це дозвіл Держнаглядохоронпраці України. Кожну посудину поставляє завод-виготовлювач замовнику з паспортом установленої форми та інструкцією з монтажу і безпечної експлуатації. На корпусі посудини на видному місці завод-виготовлювач закріплює металеву пластинку з нанесеними клеймуванням паспортними даними. Вони містять: найменування заводу-виготовлювача, заводський номер посудини; рік виготовлення; робочий тиск; допустиму температуру стінок посудини.

Правила [33] також обумовлюють вимоги до конструкції посудин і матеріалів, з яких вони виготовлені, вимоги до виготовлення і монтажу посудин, арматури і контрольно-вимірювальних приладів і запобіжних пристроїв, вимоги щодо їхнього установлення, реєстрації і технічного опосвідчення, утримання і обслуговування і т. ін.

Однак усі посудини, які реєструються і не реєструються в органах Держнаглядохоронпраці, мають бути на обліку у власника в спеціальній книзі обліку і опосвідчення, яка зберігається у осіб, що здійснюють нагляд за ними на підприємстві.

Порядок реєстрації посудин, що працюють під тиском, установлюється правилами [33]. Він передбачає подання органам Держнаглядохоронпраці письмової заяви адміністрації авіапідприємства - власника посудини, необхідних технічних документів на неї (паспорт, акт про установлення і т. ін.).

Дозвіл на запуск в роботу посудин, які підлягають реєстрації, видає Держнаглядохоронпраці після їхньої реєстрації і технічного опосвідчення.

Дозвіл на запуск в роботу, посудин, які не піддягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, видають особам, призначеним наказом по авіапідприємству для здійснення нагляду за ними, на підставі результатів технічного опосвідчення. Ці дозволи (із зазначенням терміну наступного технічного опосвідчення) записують у паспорт і книгу обліку і опосвідчення посудин.

Посудини, на які поширюється дія цих правил, піддягають технічному опосвідченню представником Держнаглядохоронпраці (внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню) до запуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і достроково - інспектором Держнаглядохоронпраці.

Періодичне технічне опосвідчення котлів, компресорних і холодильних установок та стаціонарних посудин буває двох видів:

- зовнішній і внутрішній огляд - не рідше одного разу за чотири роки;

- гідравлічне випробування - не рідше одного разу за вісім років.

Технічне опосвідчення балонів, що знаходяться в експлуатації й не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, належить виконувати не рідше одного разу за 2-10 років (залежно від їхнього призначення).

Технічне опосвідчення виконує представник Держнаглядохоронпраці, а обладнання, що не підлягає реєстрації, - технічне керівництво підприємства або спеціально призначена ним комісія з компетентних інженерно-технічних працівників.

Під час проведення внутрішнього огляду особливу увагу зосереджують на виявленні таких недоліків, як тріщини, надриви, корозія стінок, випуклість, раковини, дефекти зварювання і т. ін.

Під час роботи персоналу всередині посудини (внутрішній огляд, ремонт, чистка тощо) застосовують безпечні світильники напругою не більше 12 В, а у вибухонебезпечних середовищах - у вибухобезпечному виконанні. Гідравлічне випробування посудин і їхніх елементів, призначених для роботи при температурі стінок до 200°С, під час періодичного технічного опосвідчення проводять під пробним тиском протягом не менше 10 хв. їх вважають такими, що витримали випробування, якщо не виявлено ознак розриву, течі й потіння в місцях зварювання і на корпусах посудин,

В обов'язковому порядку посудини підлягають достроковим технічним опосвідченням, якщо їх реконструювали або ремонтували із застосуванням зварювання або паяння окремих частин; якщо посудина перед запуском в роботу не працювала більше одного року (за винятком випадків складської консервації, при якій опосвідчення обов'язкове перед запуском в експлуатацію, якщо вона зберігалася понад три роки); якщо посудина була демонтована і установлена на новому місці, таке опосвідчення необхідно проводити в присутності інспектора, особи, яка здійснює нагляд, або особи, відповідальної за справний стан і безпеку роботи з посудиною.

Кожну посудину обладнують справним манометром, який установлюють на штуцері корпусу посудини, на трубопроводі до запірної арматури або на пульті керування. Клас точності манометра має бути не нижче 2,5. Перевірку манометрів з опломбуванням

або клеймуванням виконують не рідше одного разу за 12 місяців, крім того, не рідше одного разу за 6 місяців авіапідприємство проводить додаткову перевірку робочих манометрів контрольним із записом результатів у журнал перевірок.

Особливі вимоги пред'являють до монтажу вентилів балонів для кисню. їх вкручують на глеті, що не містить жирових речовин, фользі або із застосуванням рідкого натрієвого скла. Вони не повинні мати просалених деталей і прокладок.

На верхній сферичній частині кожного балона мають бути виразно нанесені клеймуванням необхідні технічні дані (товарний знак завода-виготовлювача, номер балона, фактична маса порожнього балона, дата виготовлення і рік наступного опосвідчення, робочий тиск, пробний гідравлічний тиск, об'єм балона і т. ін.).

Зовнішня поверхня деяких балонів, наповнених газами, які найчастіше застосовують в авіапідприємствах, має бути пофарбивана (табл. 12.2),

Таблиця 12.2

Перелік балонів, наповнених газами, які найчастіше застосовують в авіапідприємствах

Безпечна експлуатація балонів, наповнених стиснутим або зрідженим газом, може бути забезпечена, якщо суворо виконувати такі основні вимоги:

- балони з газами, установлені в приміщеннях, мають знаходитись на відстані не менше як 1 м від опалювальних приладів, а від джерела тепла з відкритим вогнем - не менше як 5 м;

— у зварювальній майстерні при наявності не більше 10 зварювальних постів допускається для кожного, з них мати по одному запасному балону з киснем і ацетиленом, які мають бути відгороджені стальними щитами або зберігатися у спеціальних прибудовах до майстерні;

~ балони з усіма іншими газами належить зберігати у спеціальних приміщеннях і на відкритому повітрі (у цьому випадку вони мають бути захищені від атмосферних опадів і дії сонячних променів);

- категорично забороняється зберігати в одному складському приміщенні балони з киснем і горючими газами;

— наповнені балони з насадженими на них башмаками зберігають у вертикальному положенні, а балони, які не мають башмаків, можна зберігати у горизонтальному положенні на дерев'яних рамах і стелажах;

- склади для зберігання балонів, наповнених газом, мають бути одноповерховими з покриттям легкого типу і не мати горищних приміщень;

— стіни, перегородки, покриття складів для зберігання балонів необхідно виготовляти з неспалимих матеріалів не нижче другого ступеня вогнестійкості;

— висота складських приміщень має бути не меншою за 3,25 м від підлоги до нижніх виступаючих частин покриття даху;

— підлогу складів виготовляють з матеріалів, під час ударів по яких різними предметами не виникають іскри;

освітлення складів для балонів і вентиляція мають відповідати нормам для приміщень, небезпечних у відношенні вибухів і загазованості;

- переміщати балони необхідно на спеціально пристосованих для цього транспортних засобах з додержанням відповідних правил;

- під час навантажування, розвантажування, транспортування і зберігання балонів застосовують заходи, які відвертають падання, пошкодження і забруднення балонів;

- під час роботи з рідкими газами необхідно користуватись захисним спецодягом і не допускати їхнього попадання на шкірний покрив людини;

- обслуговуючий персонал під час роботи з кисневою технікою повинен мати чистий одяг, знежирені руки і користуватися чистим знежиреним інструментом;

- під час роботи з рідким і газоподібним киснем обслуговуючому персоналу слід уникати насичення ним одягу і волосся, оскільки це може викликати їхнє несподіване займання при наближенні до вогню (приблизно через 20 хв після закінчення роботи з киснем небезпека займання зникає);

- під час заряджання ПС повітрям і стиснутими газами від аеродромних балонів вентилі слід відкривати повільно, без ривків;

- забороняється ремонтувати, очищати і фарбувати балони, наповнені газом;

- робітників, які обслуговують балони, належить проінструктувати і навчити правилам безпечної експлуатації балонів;

- забороняється експлуатувати балони, якщо тиск у них вищий за розрахунковий або несправними є запобіжні клапани, манометр, порушена герметичність посудини або ж в основних елементах посудини є тріщини, опуклості, відсутній паспорт (для посудин об'ємом більше 0,1 м3) тощо.

Основне джерело стиснутого повітря - компресорна установка. Вона являє собою поршневу машину, яка всмоктує повітря з навколишнього середовища і під деяким тиском подає його на робочі місця по системі повітроводів.

На авіапідприємствах використовують стаціонарні й пересувні компресорні установки. При неправильній експлуатації вони можуть вибухнути. Причини вибуху можуть бути різними. Головними з них є:

- перегрівання стінок компресора через високу температуру стиснутого повітря, підвищення тиску в циліндрах компресора, повітроводах або повітряних акумуляторах вище допустимого; низька якість матеріалу стінок посудини, яка знаходиться під тиском (виробничі дефекти); низька якість мастильних матеріалів;

- неправильний монтаж установки; забір забрудненого повітря; утворення в стиснутому повітрі вибухонебезпечних сумішей внаслідок попадання мастил, пального або нагару; гідравлічні удари; неправильна експлуатація.

Наприклад, адіабатно стиснуте повітря вже при тиску 0,58 МПа нагрівається до вибухонебезпечної температури пари мастила 212°С. Щоб уникнути нагрівання повітря, стискуваного в компресорній установці, застосовують повітряне або водяне охолодження.

У зв'язку з підвищеною небезпекою експлуатації компресорних установок, особливо стаціонарних, усі компресори потужністю від 14 кВт і вище, а також повітропроводи і газопроводи, що працюють на повітрі та інертних газах з тиском 0,2—39,2 МПа, мають задовольняти правила [34].

Цими правилами регламентуються основні вимоги до компресорних установок, їхньої експлуатації і ремонту. Наприклад, наказом керівника авіапідприємства призначається відповідальний за правильну і безпечну експлуатацію компресорної установки і повітропроводів. Ним може бути особа, яка має технічну освіту і практичний досвід роботи з експлуатації компресорів. Відповідальний повинен мати інструкцію з експлуатації, в якій викладено порядок запуску і зупинки компресорної установки, регулювання її роботи і т. ін.

Допускають до самостійної роботи на компресорній установці осіб, не молодших за 18 років, здорових, навчених за відповідною програмою, які мають свідоцтво кваліфікаційної комісії на право обслуговування такої установки. Необхідно кожну зміну контролювати витрати мастила для змазування циліндрів і сальників компресора, щодобово перевіряти роботу запобіжних клапанів установки.

У всіх випадках відхилення робочих параметрів компресора від установлених інструкцією заводу-виготовлювача його слід зупинити. Це ж саме необхідно зробити і в разі раптового припинення подачі охолоджувальної води або появи запаху гару чи диму при помітному збільшенні вібрації компресора.

Періодично належить виконувати профілактичні роботи — очищення повітряних фільтрів, зовнішніх І особливо внутрішніх поверхонь від нагару, пилу, бруду, корозії.

Обов'язково слід перевіряти справність заземлення і металізації. Для змазування циліндрів необхідно застосовувати спеціальні мастила, які мають температуру спалаху не меншу за 240°С.