1.1. Загальні засади ергономіки
Людині властива природна потреба працювати. Одним із основних способів досягнення високої продуктивності трудової діяльності є підвищення її ефективності та якості, тому і постала необхідність наукового дослідження проблем трудової діяльності людини.
Сутність ергономіки
Структура будь-якої діяльності, крім суб'єкта та її процесу, охоплює засоби, предмет праці, умови її здійснення, їх досліджували різні науки, а з накопиченням знань про трудову діяльність між ними почали виникати контакти, оскільки у всіх сферах життя психологічні компоненти невіддільні від фізіологічних, гігієнічних, соціальних тощо. Крім того, діяльність людини вивчають у взаємодії з функціонуванням обладнання у конкретному робочому середовищі. На основі синтезу отриманих у різних галузях науки та практики знань виникла ергономіка.
Ергономіка (грец. ergon - робота, діяльність і nomos - закон природи, правило, принцип) - наука, яка комплексно вивчає виробничу діяльність людини з метою її оптимізації.
Об'єктом вивчення ергономіки є трудова діяльність людини, а предметом досліджень - системи "людина - знаряддя праці - предмети праці - виробниче середовище". Мета цієї науки полягає у вивченні властивостей та можливостей людини у процесі трудової діяльності у певному трудовому середовищі для створення таких умов, методів і форм праці, які сприяли б продуктивній, прогнозованій, безпечній для здоров'я людини праці та забезпечували всебічний розвиток особистості. Для цього необхідне всебічне врахування людських факторів за модернізації діючих та створення нових техніки, технології, належних умов діяльності. Тому сучасну ергономіку поділяють на три розділи: мікроергономіку, мідіергономіку та макроергономіку.
Мікроергономіка вивчає та проектує системи "людина - машина", наприклад інтерфейси програмних продуктів.
Мідіергономіка зосереджена на вивченні і проектуванні систем "людина - колектив", "колектив - організація", "колектив - машина", "людина - соціальне середовище", дослідженні виробничих взаємодій на робочих місцях і виробничих завдань. Вона також покликана розробляти структуру організації та приміщень, укладати розклади робіт; правила гігієни та безпеки праці.
Макроергономіка досліджує та проектує цілісні робочі системи загалом, зважаючи на всі зовнішні та внутрішні чинники: технічні, соціальні, організаційні. Метою макроергономіки є гармонійна, узгоджена, надійна робота всієї системи і всіх її компонентів.
Основним принципом ергономіки є принцип системності, який полягає у визначенні сукупності всіх компонентів трудової діяльності як цілісної системи.
Ергономіка розвивається на основі таких специфічних принципів:
1) раціонального організування діяльності людей у людино-машинних системах управління та оброблення інформації;
2) доцільності" який передбачає правильний розподіл функцій між людиною і технічним засобом;
3) надійності, що забезпечує поліпшення функціонування системи шляхом підвищення точності та оперативності виробничих дій людини;
4) оптимізації, що полягає в інформаційному забезпеченні та прийнятті адекватного рішення в системах управління;
5) цілісності, який передбачає, що виробничу систему вивчають як єдине функціональне ціле.
Для повної характеристики ергономіки необхідно визначити ергономічні показники трудового процесу, які гарантують ефективність, безпеку та комфортність праці:
- антропометричні та біомеханічні (відповідність знарядь праці розмірам, формі тіла, силі робочих рухів);
- фізіологічні та психофізіологічні (відповідність трудових процесів швидкісним, енергетичним, зоровим і слуховим можливостям);
- психологічні (відповідність трудових процесів закріпленим і сформованим навичкам, можливостям сприйняття, пам'яті та мислення);
- гігієнічні (температура, фізико-хімічний склад повітря, освітлення, шуми та інші завади);
- естетичні (реалізуються в художньо-структурних оформленнях робочих місць, знарядь праці та виробничих середовищ).
Натепер ергономіка поступово охоплює все більше галузей і перестає бути строго пов'язаною з виробничою діяльністю. У 2007 р. Міжнародна Ергономічна Асоціація (The International Ergonomics Association) визначила ергономіку як сферу використання наукових знань про людину у проектуванні предметів, систем та навколишнього середовища.
Становлення ергономіки як науки
Місце ергономіки в системі наук
1.2. Теоретико-методологічні основи педагогічної ергономіки
Сутність педагогічної ергономіки
Розвиток ергономічних досліджень у педагогіці
Методи досліджень у педагогічній ергономіці
Міждисциплінарні зв'язки педагогічної ергономіки
1.3. Інформаційний вплив на учня у процесі навчання
Зовнішня інформаційна структура організму учня