Основи педагогічної ергономіки - Карапузова Н.Д. - Вимоги до екранно-звукових засобів навчання

За допомогою спеціальної апаратури зорову інформацію проектують на білий екран або відтворюють на моніторі комп'ютера, а звукову - за допомогою динаміків чи навушників. Екранно-звукові засоби навчання класифікують на звукові, екранні та власне екранно-звукові.

Звукові засоби навчання. До них належать навчальні радіопередачі, звукозаписи (мови, музики, звуків природи, голосів тварин тощо) на різних основах (механічній, магнітній, оптичній), об'єднані спільною тематикою. Навчальні аудіозаписи та радіопередачі використовують для ілюстрації розповіді вчителя, а також самостійної та позакласної робіт учнів. Мова ведучого радіопередачі (чи відтворена в записі) має бути досконалою за інтонацією, вимовою та чіткістю звучання. Тривалість прослуховування не повинна перевищувати 10 хв. для школярів молодшого віку і 20-25 хв. для школярів середнього та старшого віку. Звукові засоби навчання можуть містити вправи для мовної лабораторії, розповіді відомих учених, літературознавців, співробітників музеїв, фрагменти з творів у виконанні майстрів художнього слова. До них обов'язково додають методичні рекомендації.

Для зменшення стомлюваності учнів у разі тривалого слухового сприймання радіопередачі або аудіозапису рекомендовано підбирати до них діапозитиви, кадри діафільмів, таблиці, картини, портрети і фотографії для підкріплення інформації, полегшення формування правильних уявлень і понять.

Екранні засоби навчання. їх поділяють на динамічні (кінофільми, кінофрагменти, кінокільця) та статичні (діафільми, діапозитиви, транспаранти, непрозорі матеріали для епіпроекції). За потреби екранні засоби навчання роблять кольоровими. Наявний пояснювальний текст обов'язково пов'язують із зображенням. Малюнки та мультиплікація мають давати правильне уявлення про об'єкти, явища і процеси. Час демонстрації фільму не може перевищувати 10 хв., а його фрагмента - 3-5 хв.

Кінокільце (кіноплівка, склеєна в кільце) є кіно-фрагментом для демонстрації безперервних явищ і процесів.

Навчальний діафільм - це серія тематично пов'язаних кадрів, змонтованих на одній плівці в логічній послідовності, що передає динаміку зображуваного об'єкта, події, явища, процесу і забезпечує покадровий показ навчального матеріалу. Він може бути чорно-білим або кольоровим, цілісним або фрагментарним, з кількістю кадрів від ЗО до 55. Розмір кадру - 18x24 мм².

На початку діафільму подають методичні рекомендації щодо використання, наприкінці його фрагментів можуть бути текстові кадри із завданнями для самостійної роботи учнів.

Навчальні діапозитиви - чорно-білі або кольорові фотографічні зображення на плівці натуральних об'єктів або малюнків, об'єднаних у серії відповідно до логіки вивчення теми. Серія діапозитивів містить 10-45 кадрів розміром 24x36 мм² у пластмасових рамках.

Написи на кадрах діапозитивів і діафільмів допустимі тільки для розкриття змісту зображення в кількості не більше 156 знаків (разом з розділовими знаками та інтервалами між словами) і мають бути відповідними до специфіки сприйняття матеріалу з екрана. їх рекомендовано розташовувати справа або під зображенням. Вказівки, адресовані вчителеві, пишуть на рамках діапозитивів. Кадри, що використовують для контролю знань, можуть не містити напису. Деякі кадри можна подати у вигляді запитань, визначень, у які потрібно вставити терміни за змістом. Текст у кадрі кіно-, діафільму, діапозитива переважно журнального рубаного шрифту. Мінімальні розміри букв, за яких забезпечується читання тексту без напруги, мають бути для діафільмів за зворотного контрасту - 0,5 мм, за прямого - 0,4 мм; для діапозитивів за зворотного контрасту - 0,8 мм, за прямого - 0,45 мм.

Для виокремлення в тексті слів, цитат, словосполучень, визначень рекомендовано використовувати курсив, жирний набір та прописні букви.

Прийоми і способи накопичення, опрацювання, аналізу, систематизування і узагальнення даних, необхідні при засвоєнні умінь і навичок, подають на окремих кадрах. Також можна демонструвати наочні уявлення про різноманітні системи навколишнього світу, наприклад, будову організмів, місце їх існування, розмноження, розвиток, будову простих і складних речовин, їх властивості, процеси, зміни на макро- і мікрорівнях, форми земної поверхні тощо.

При виготовленні навчальних діапозитивів важливе значення має компонування (створення певної структури кадру), яке відображає взаємозв'язки між його компонентами. Найважливіші об'єкти розташовують у лівому верхньому кутку, в середині верхньої частини кадру (за вертикального розташування об'єктів) та зліва (за горизонтального). Складові кадру, які містять самостійну інформацію, слід графічно відокремити від інших. Об'єкти розміщують рівномірно по всьому полю кадру, щоб не було пустих місць.

Для швидкого та легкого сприймання наукової інформації основний зміст, а також об'єкти, розташовані в місцях поганого сприймання, виділяють контрастним кольором, чорною чи кольоровою рамкою, контрастним кольором у чорній рамці або збільшенням розмірів об'єкту. Колірний код кадру має бути методично доцільним і добре знайомим як учителеві, так і учням. Не слід застосовувати в кадрі багато кольорів, щоб не створювати строкатості, яка стомлює зір. Найменшу втому очей спричинюють жовтий, жовто-зелений, зелений і світло-сірі кольори. Яскраво-червона і яскраво-оранжева палітри більше привертають увагу спостерігача, тому за допомогою них потрібно виокремлювати найважливіші місця кадру. Не рекомендовано застосовувати поєднання кольорів, близько розташованих у спектрі. Якщо кадр розглядають зблизька, кольори можуть бути не дуже насиченими з додаванням сірого, а якщо з великої відстані в межах навчального кабінету, то необхідні яскраві насичені тони, причому система забарвлення має чітко розмежовувати частини кадру. За потреби звернути особливу увагу на однорідність різних частин кадру бажано використовувати однакове або близьке забарвлення. Необхідно дотримуватися єдиного колірного ряду впродовж усієї серії кадрів на певну тему.

Текст пояснення і методичні рекомендації додають до серії діапозитивів у вигляді окремої брошури або листівки.

Транспарант - це зображення на прозорій плівці, що проектуються на екран за допомогою графопроекто-ра, або розглядаються безпосередньо. Його розмір становить 27,0x29,0 см² або 25,0x25,0 см². їх виготовляють промисловим способом у вигляді окремих листів або серій (кілька транспарантів, що послідовно накладають один на одного для демонстрації явищ і процесів у динаміці). На кожному транспаранті серії потрібно ставити порядковий номер і знак фіксації. Транспаранти може виготовити вчитель за допомогою туші або фломастерів.

Серії транспарантів, при використанні яких передбачено нанесення додаткової інформації, повинні мати чистий лист плівки. Умовні позначення, що використовуються при оформленні транспарантів, мають відповідати прийнятим у підручнику. При цьому використовують не більше п'яти кольорів. На транспарантах, які показують циклічні процеси, варто застосовувати поляризаційне покриття і демонструвати їх, використовуючи поляризаційну приставку. Серії транспарантів комплектують у спеціальних прозорих пластмасових пакетах або у вигляді альбомів і супроводжують методичними рекомендаціями.

Фотографії, малюнки, карти, креслення, схеми тощо проектують на екран за допомогою епіпроекто-рів. Ці матеріали повинні бути виконані чітко, в кольорі та містити навчальну інформацію чи завдання для учнів.

Власне екранно-звукові засоби навчання. До них належать звукові навчальні кінофільми, кінофрагмен-ти, телепередачі, відеозаписи, а також діафільми і діапозитиви із звуковим супроводом. Ними користуються, коли неможливо або важко наочно пояснити учням навчальний матеріал за допомогою інших засобів навчання (різноманітні процеси, особливо на мікрорівні, досліди з недоступними речовинами і приладами тощо). Вони доречні при образному, емоційному викладенні навчального матеріалу.

Екранно-звукові засоби навчання мають задовольняти певні принципи подання інформації: єдиний сюжет і його спрямованість, використання прийомів порівняння, зіставлення, спеціальні види зйомки (сповільнена, пришвидшена, мультиплікація тощо) та правильний монтаж. Вони мають відображати і моделювати реальні події, факти, явища і процеси. За допомогою екранно-звукових засобів навчання рекомендовано демонструвати завершену інформацію з навчальної теми (розділу), завдання, які потребують розв'язання, зокрема із застосуванням інших засобів навчання, а також рекомендації для самостійної роботи учнів. Навчальний матеріал і лексика мають відповідати рівню знань і словниковому запасу учнів, а також можливостям їх слухового та зорового сприйняття. У власне екранно-звукових засобах навчання доречний емоційний дикторський текст. Він містить риторичні запитання, вигуки, звернення до аудиторії тощо. У ньому не допускають канцеляризми, штампи, повтори; терміни, невідомі учням і не передбачені програмою; повне повторення тексту підручника, посібника, критичної статті.

Ергономічні вимоги до звукових кінофільмів, кіно-фрагментів, кінокілець, діафільмів і діапозитивів зі звуковим супроводом аналогічні тим, що ставляться до відповідних видів екранних засобів навчання з урахуванням вимог до звукового супроводу.

Навчальні телепередачі (центрального, місцевого або шкільного телебачення), створюють за найскладнішими або нововведеними у програму темами. У них використовують кіно-, відео- та діафільми, діапозитиви, репортажі з наукової лабораторії, виробництва та ін. У навчальній телепередачі слід передбачити запитання та завдання для учнів. Якщо телепередача призначена для позаурочного перегляду, за допомогою неї учні можуть виконувати домашні завдання, розширювати кругозір, поглиблювати знання зі складних питань програми і факультативних курсів. Тривати така телепередача має не більше 15 хв. для молодших школярів, 20 хв. - для школярів середнього віку та 35 хв. - для старшокласників.

У сучасній освіті часто використовують навчальні відеосюжети, які можуть бути цілісними, фрагментарними або у вигляді відеовставок на уроці чи лекції. їх тривалість не має перевищувати 15 хв. для молодших школярів і 20 хв. для школярів середнього та старшого віку.

Вимоги до друкованих засобів навчання. До них належать поліграфічні видання, що містять зображення та відображення предметів і явищ, систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, довідкові дані та завдання, викладені у зручній ({юрмі для викладання, вивчення, засвоєння і контролю знань. Це таблиці, картини, картки, карти, робочі зошити, портрети тощо. До комплектів друкованих засобів навчання обов'язково додають методичні рекомендації з їх використання.

Тексти, формули, умовні позначення та малюнки на друкованих засобах навчання мають бути чіткими і легко читатися. Друкований засіб виготовляють з паперу, картону, тонкого прозорого або непрозорого пластику, тонкої прозорої чи непрозорої полімерної плівки, а також їх поєднання залежно від дидактичного призначення та виду засобу, терміну і частоти його використання, способу зберігання в навчальному приміщенні.

Папір має бути міцним, білого кольору без синяви, жовтизни, плям, волосків, відблисків. Рекомендовано використовувати такі марки паперу:

а) для таблиць - офсетний папір для друку № 1 марки Б за ГОСТ 9168-80;

б) для картин офсетний, офсетний крейдований або друкарський папір для глибокого друку;

в) для зброшурованих матеріалів - офсетний та офсетний крейдований;

г) для карток - папір підвищеної міцності, полістирол та інші пластики.

Фарби мають бути світло- і водостійкими, насиченої інтенсивності, а при змішуванні точно передавати колірні відтінки оригіналу. Тематична серія друкованих навчальних засобів повинна мати єдине колірне позначення однакових компонентів. Кількість кольорів, як правило, не має перевищувати шести, включаючи чорний.

Застосовують такі формати друкованих засобів навчання: для таблиць - 60x90 см² або 70x90 см²; для карток - 15x20 см² або 10x15 см². Текст на них друкують шрифтом шкільної гарнітури з величиною кегля для демонстраційних засобів - від 1,5 до 4 квадратів; для роздавальних засобів - від 8 до 16 пунктів.

Над рамкою кожного листа серії друкованих навчальних засобів указують назву серії, загальну кількість листів у ній, у лівому кутку у верхній частині кожного листа - позначення універсальної десяткової класифікації (УДК). На першому листі серії вміщують перелік таблиць, карт та ін., що належать до серії.

Упаковка друкованих засобів навчання повинна забезпечувати їх цілість під час транспортування та зберігання.

Навчальна таблиця містить інтегрований тематичний матеріал, призначений для тривалого і багаторазового показу (натуральні та натурально-композиційні зображення, схеми, графіки, діаграми, слова, букви, цифри, формули, символи, змішані засоби зображення).

Об'єкти в таблиці потрібно правильно скомпонувати і методично правильно розташувати залежно від сприймання її компонентів. Краще сприймаються об'єкти, розташовані в лівому верхньому кутку, в середині верхньої частини таблиці (за вертикального розташування об'єктів) і з лівого боку (за горизонтального розташування); гірше - об'єкти, розміщені в правому нижньому кутку таблиці.

Компоненти на таблиці розташовують за принципом "від простого до складного". Якщо певний об'єкт таблиці містить особливу інформацію, то його слід графічно відокремити. Для кращого засвоєння та запам'ятовування складний або об'ємний навчальний матеріал поділяють на частини. Якщо об'єкти (частини об'єкта) схожі або близькі за змістом, їх можна об'єднати з огляду на спільні форму, колір, розмір або обрамлення.

При компонуванні таблиць стежать, щоб об'єкти розташовувалися по всьому полю таблиці. Не повинно бути великих порожніх місць. Кількість об'єктів має бути оптимальною для таблиці, пропонованої учням на незначну частину уроку. Оптимальна кількість об'єктів становить від 5 до 9; якщо їх більше, то об'єкти групують за змістом. Якщо таблиця довідкова і метою є не швидке засвоєння всього їх змісту, а поступове вивчення частин, розкриття зв'язків і відношень між об'єктами і частинами таблиці, то їх кількість може перевищувати норму. Щоб наукову інформацію навчальної таблиці учні легко і швидко сприймали, доцільно головний її зміст, а також ключові компоненти виокремлювати такими ефективними способами:

- контрастний колір у чорній рамці;

- контрастний колір;

- чорна або кольорова рамка;

- збільшення розміру об'єкта.

Навчальну таблицю мають добре бачити учні, які сидять за останніми партами. З цією метою рекомендують використовувати гротесковий шрифт без насічок. Його розміри, розташування і колір обирають відповідно до особливостей роботи в кабінеті середнього загальноосвітнього навчального закладу. Найкраще співвідношення ширини букв до висоти 2:3, а товщини контура до висоти 1:6 для прямої контрастності, 1:10 для зворотної. Найліпшим розташуванням написів є горизонтальне.

Відстань між рядками тексту співвідноситься з висотою літери як 1:1 або 1:1,2.

Вимоги до вибору колірної палітри збігаються з вимогами до підбору кольорів у кадрі діапозитива. Тексти, написи, формули та інші позначення у навчальній таблиці теж виконують з огляду на особливості поєднання кольорів. Найчіткішими будуть чорні букви на білому фоні, допускають чорні букви на жовтому, сині та зелені - на білому фоні. Інші поєднання неприпустимі.

Заголовок таблиці має бути коротким і відповідати її змісту. Якщо таблиці зібрані в комплект, то кожна повинна мати назву і порядковий номер.

Навчальні картини - це образотворчі видання, що відтворюють оригінали мистецтва або фотографії, іноді з навчальною метою створюють спеціальні картини. Оскільки картини є демонстраційними засобами навчання, потрібно, щоб їх добре бачили з усіх місць класної кімнати.

Репродукції художніх картин до уроків рідної мови та розвитку мовлення мають сприяти формуванню умінь і навичок зв'язної мови, стимулювати пошук найвиразніших мовних засобів. Картини, призначені для вивчення природознавства (географії, біології, хімії, фізики), - забезпечувати чітке формування образів об'єктів, які досліджують, початковий їх аналіз - поділ на частини, їх синтез, зв'язки об'єкта з іншими об'єктами і явищами тощо. Зайві деталі утруднюють сприйняття інформації. Картини з історії науково достовірно відображають найважливіші історичні явища та події.

Для виготовлення картин використовують офсетний, офсетний крейдований папір або папір для глибокого друку. Демонстраційні картини розміром понад 30x40 см² друкують на папері щільністю 80-120 г/м² і наклеюють на картон; роздавальні - на папері щільністю 160 г/м² і більше, ламінують або покривають лаком для збільшення терміну використання і зберігають у спеціальній папці.

Навчальні картки -- малоформатний друкований роздавальний матеріал, який містить ілюстрації, малюнки, завдання і вказівки (тренувальні, контролю-вальні) для різних видів самостійної роботи учнів. їх найдоцільнішим форматом є 14x17 см². По краях картка має поля розміром 1,0-1,5 см, що забезпечує їй закінчену цілісність. Серії роздавальних карток рекомендовано забезпечувати демонстраційними таблицями із зображенням цих карток у збільшеному вигляді, що допомагатиме учителеві пояснювати зміст роботи та спосіб її виконання.

Текстовий дидактичний матеріал видають у вигляді комплекту карток, віддрукованих на щільному папері (160-200 г/м²) поширеного формату (наприклад, 14,0x17,0 см²). Це дає змогу вчителеві відібрати та скомплектувати потрібний для уроку матеріал, доповнити видані картки саморобними, орієнтованими на конкретних учнів, їх рівень підготовки, допущені помилки тощо.

Для індивідуальної роботи передбачають варіативність текстів, запитань і завдань, що забезпечить диференціацію навчання. Завдання підвищеної складності (потребують найбільшої розумової самостійності) доцільно виокремити спеціальним позначенням (зірочкою), яке застосовують у підручнику. Запитання та завдання в таких дидактичних матеріалах мають бути чіткими та однозначними. Це забезпечить спокійну роботу учнів, звільнить учителя від необхідності додатково коментувати вправи.

Основним видом образотворчого матеріалу для уроків рідної мови є навчальні малюнки, які слугують коментарем до лексичного значення слова або стимулюють уживання певних слів, синтаксичних конструкцій, побудову зв'язних висловлювань. Найбільшу стимулювальну дію мають зображення, виконані в умовно-гумористичному стилі. Для ситуативних малюнків і фотографій характерні виразні методичні переваги порівняно з наочними з огляду на розширений діапазон їх застосування.

Завдання і запитання на роздавальних образотворчих картках розташовують внизу (обсягом не більше шести рядків із використанням десятого кегля). Застосовують ті самі способи позначення, що і в підручнику. Кожна картка комплекту містить такі цифрові покажчики: клас, для якого призначений роздавальний матеріал, номер комплекту і номер вправи (для розмежування номерів доцільно вживати римські та арабські цифри).

Загальна кількість карток у комплекті має бути не менше 36 для забезпечення одночасної індивідуальної роботи всіх учнів. Кількість брошур із методичними вказівками до аудіозаписів можна зменшити до 18, оскільки однієї брошури достатньо для двох учнів, що сидять поряд. Комплект карток чи брошур зберігають у спеціальній папці, що містить перелік вмісту і назву теми навчальної програми, за якою він складений.

У деяких дитячих садочках і початкових класах школи вивчають іноземні мови, користуючись дидактичними роздавальними картками. Залежно від форми навчального заняття використовують три види таких карток: для індивідуальної, парної та групової робіт. Вони містять різний матеріал: текстовий (мовний), образотворчий, умовно-графічний або їх поєднання. Форма методичного забезпечення роздавальних карток залежить від їх призначення. Наприклад, за індивідуальної роботи зі звукозаписами зручні брошури, в яких можна швидше знайти озвучений текст. В інших випадках (без використання лінгафонних пристроїв) доречні окремі картки; для парної та групової робіт - лише брошури, оскільки вони полегшують організацію роботи учнів, об'єднаних у групи.

Дидактичний роздавальний матеріал для індивідуальної роботи передбачає малюнки, запитання та завдання. У картках і брошурах містяться наочні, видові та ситуативні малюнки. Перевагу надають ситуативним, оскільки їх методичні можливості ширші. Бажані різнобарвні зображення, виконані в реалістичному або умовно-гумористичному стилі, при чому слід дотримуватися правильного поєднання фарб.

На роздавальних картках із країнознавчої тематики доцільно використовувати фотографії. їм характерна більша інформативна місткість і доступність. Бажано, щоб малюнки і фотографії за стилем виконання відображали специфіку країни з тією мовою, яку вивчають.

Формат карток, призначених для індивідуальної роботи, може становити 0,5 аркуша (28,0x21,5 см²) або 0,25 аркуша (140x215 см²). Картки виготовляють із цупкого паперу. Навчальну інформацію розміщують тільки на одному боці картки. Картка для парної роботи має містити такі компоненти, як інструкція, завдання, "ключ" (результат його виконання), зразок виконання завдання, схему, малюнок. Вона складається з двох частин: перша - запитання, які учень ставить партнерові, та "ключі" для контролю правильності відповіді; друга - тільки інструкцію.

Від виду навчальної роботи (парна чи групова) залежить кількість методичних брошур: для парної роботи достатньо дві, для групової - три або чотири. Найдетальніша картка має бути у брошурі ведучого групи, оскільки у ній запитання та відповіді для решти учнів.

Якщо серію карток видають у вигляді брошури, то її оформляють відповідно до вимог щодо шкільного підручника. Формат карток має відповідати розміру сторінки підручника (14,3 х 21,5 см²), а текст розміщують на листі так, щоб залишалися поля. Розмір і тип шрифту, міжрядковий інтервал повинні бути такі, як у підручнику.

Розмір шрифту (кегль) впливає на довжину рядка. У брошурах для 1-5 класів (розмір шрифту 14 або 12) довжина рядка становить не більше 130 мм, а інтервал між рядками - не менше 3 мм; у брошурах для 6- 11 класів (розмір шрифту 10) довжина рядка не більше 113 мм, інтервал між рядками не менше 2,7 мм. Надто довгі рядки утруднюють роботу органів зору та процес читання.

Для виокремлення структурних компонентів доцільно використовувати додаткові кольори (червоний і зелений), рамки та кольоровий фон. Для рамок застосовують яскраві інтенсивні тони, для фонових плашок - неяскраві, але помітні на білому папері. Поєднання кольорів має бути гармонійним, щоб не створювати строкатості. Потрібно дотримуватися одноманітності в шрифтовому і колірному виділеннях структурних компонентів для всіх класів.

Якщо брошури для парної або групової роботи, крім тексту, містять малюнки, то їх відокремлюють від тексту проміжками, що сприяє кращому сприйняттю. Завдання та інструкції до них розміщують на одному вертикальному рівні. "Ключі" до завдань варто подавати з невеликим відступом вправо від уявної вертикальної лінії та оформляти як репліки в діалозі. Зразок виконання завдання бажано вміщувати в рамку посередині листа. Для слів і словосполучень, що є зоровою опорою при виконанні завдань, можна застосувати кольоровий фон.

Для простоти використання брошури в комплекті, розрахованому на роботу в парах або групах, рекомендують розмежувати кольорами та позначити літерами (наприклад, А, Б тощо), що допоможе швидше знайти потрібні комплекти. Обкладинки брошур слід покривати тонкою прозорою синтетичною плівкою, що забезпечить тривалість їх використання. Бажано також комплекти брошур для різних класів позначати різними кольорами.

Дидактичний роздавальний матеріал супроводжують методичним забезпеченням із чітким описом організації роботи учнів.

Карти (символічні зображення місцевості) призначені як для роботи з усіма учнями одночасно (настінні), так і для індивідуальних занять (атласи та настільні карти). Для вправ і перевірки знань учнів використовують контурні карти. За змістом карти поділяють на географічні, історичні та спеціальні. Усі карти комплекту мають бути подібними за змістом та оформленням (проекція, масштаб, умовні знаки, об'єм матеріалу, ступінь узагальнення тощо). Зміст карт атласу узгоджують із настінними картами.

З метою полегшення зорового сприйняття берегові лінії морів, озер, річкової мережі, абрисні лінії, що оконтурюють певний елемент змісту на тематичній карті (тектонічна область, карта ґрунтів та ін.), роблять узагальненими та потовщеними. Фонове забарвлення навчальних карт має бути яскравим, контрастним, але й узгодженим із забарвленням карт, виданих відповідними науковими закладами (геологічних, ґрунтових карт, карт рослинності тощо).

Врізані карти, кольорові малюнки чи фотографії на навчальних картах доцільно розміщувати тоді, коли вони доповнюють основний зміст карти та добре сприймаються. Врізані карти та умовні позначення розташовують в однакових місцях на всіх картах.

Настінні карти виготовляють на картографічному папері підвищеної білизни і покривають полімерною матовою плівкою, що унеможливлює зайві відблиски, які заважають роботі з картами. Максимальний розмір настінних карт не перевищує 250x150 см². їх слід наклеювати на полотно або полімерну плівку, а нижні та верхні краї закріплювати на планках. Зберігають такі карти або у підвішеному стані, або згорнутими у спеціальній стойці.

Навчальні карти виконують за основними проекціями та масштабами, які найбільш правильно і повно відтворюють їх зміст (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Вимоги до навчальних карт

Робочі зошити - це навчальні засоби одноразового або багаторазового користування для індивідуальної роботи учнів, які видають разом із підручником. Вони містять запитання і завдання для відтворення вивченого матеріалу, розвитку розумових здібностей, практичного застосування здобутих теоретичних знань. Завдання в такому зошиті подають у вигляді малюнків, схем, таблиць, інструкцій для проведення самостійних лабораторних занять. Крім того, розміщують алгоритми розв'язання завдань, графи для їх виконання. Для письмових робіт у них залишають вільне місце. Поміщені в зошити навчальні малюнки (кольорові або чорно-білі) подібні до аналогічних у підручнику та навчальній таблиці.

Робочий зошит для багаторазового використання має бути збіркою завдань, вправ, інструкцій для виконання лабораторно-практичних робіт. У цьому разі на запитання і завдання учні відповідають письмово у звичайному зошиті.

У навчальному процесі використовують також портрети видатних людей - діячів науки, культури і суспільного життя. їх виготовляють серіями. Написи на них короткі та містять прізвище, ініціали і дати життя. Портрет має бути добре видимий із будь-якого робочого місця учня. Рекомендований розмір портретів становить 31x43 см². Серію портретів укомплектовують методичними вказівками з їх використання.