Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - Характеристика складових соціально-педагогічної діагностики

Теоретичний матеріал для вивчення

> сутність соціально-педагогічної діагностики;

> особливості консультування в діяльності соціального педагога

3.1. Сутність соціально-педагогічної діагностики

Діагностика у діяльності соціального педагога займає центральне місце, оскільки від встановлення соціального діагнозу залежить розв'язання проблеми, а відтак надання необхідної допомоги. З метою отримання необхідної інформації соціальному педагогу доводиться користуватися різними видами діагностики, адаптуючи їх до власної діяльності. Тому соціальний педагог повинен володіти основними методичними прийомами соціологічного, психологічного і медичного дослідження. Адже він діагностує розвиток особистості дитини в соціумі, особливості впливу цього середовища на соціалізацію дитини, її позитивні та негативні можливості, а лише потім проектує діяльність.

Характеристика складових соціально-педагогічної діагностики

Медична діагностика - це процес встановлення медичного діагнозу, тобто судження про характер і сутність хвороби клієнта. Соціальний педагог на основі медичного діагнозу повинен визначити стан клієнта та його можливості до самообслуговування. Він не робить медичного висновку про характер і суть захворювання, а лише проектує можливі педагогічні наслідки захворювання, які його супроводжують. Наприклад, у випадку діагнозу цукровий діабет у дитини виражені дратівливість, висока емоційна реактивність, неврівноваженість, уразливість тощо; при захворюванні травного тракту (виразка шлунку, гастрит та ін.) - характерні конфліктність, істеричні реакції, образливість, стурбованість тощо; у разі бронхіальної астми - напад ядухи може спровокувати емоційне напруження; хворі із вадами серцево-судинної системи (міокардити) - емоційні, вразливі, плаксиві.

Психологічна діагностика - це вимірювання індивідуальних якостей особистості та інших об'єктів, які піддаються психологічному аналізу. Соціальний педагог на основі психодіагностики може виявити фактори ризику, які провокують психічне захворювання. Наприклад, низьку рухову активність, підвищений інтерес до проблеми, неадекватні реакції, негативне ставлення до навчання, залежність від ситуації, неке-рована поведінка, підвищений інтерес до сексуальних проблем тощо.

Соціальна діагностика - це процес виявлення та вивчення причинно-наслідкових зв'язків і взаємовідносин у суспільстві, які характеризують його соціально-економічний, культурно-правовий, моральний та санітарно-екологічний стан, з метою встановлення соціального діагнозу.

Педагогічна діагностика - вивчення особистості учня і колективу з метою забезпечення індивідуального і диференційованого підходу в процесі навчання і виховання. Педагогічна діагностика оцінює дитину в порівнянні з освітніми нормами, які визначені державним стандартом освіти: законом "Про освіту", концепціями навчання і виховання у загальноосвітніх закладах, обсягом знань, передбачених навчальними програмами галузей знань та іншими нормативними документами. Соціальний педагог не повинен використовувати готових педагогічних оцінок, а повинен реабілітувати дитину в очах інших.

Діагностика в соціально-педагогічній діяльності поділяється на:

1) етимологічну діагностику - збір даних про соціально-психологічний характер виховного мікросоціуму; особливостей педагогічного процесу і сімейного виховання;

2) симптоматичну діагностику - вивчення індивідуальних характеристик особистості.

Соціально-педагогічна діагностика - процедура виявлення, спеціально організований процес отримання інформації про вплив на особистість і соціум різних факторів з метою виявлення причин відхилень в індивідуально-психологічних якостях особистості, соціально-педагогічної занедбаності чи неблагополуччя і на основі узагальнених даних виставити діагноз та спроектувати соціально-педагогічну діяльність, визначити вид допомоги.

Предметом соціально-педагогічної діагностики є особливості розвитку важкої життєвої ситуації людини, її поведінка і діяльність, резервні можливості особистості та сім'ї.

Важка життєва ситуація - це втрата особистістю можливості самостійно реалізувати свої потреби під впливом суб'єктивних і об'єктивних факторів і розв'язати проблему.

При дослідженні важкої життєвої ситуації соціальний педагог враховує:

- об'єктивні фактори - несприятливі економічні умови проживання; військові дії та конфлікти; смерть одного із близьких людей;

наслідки екстремальних ситуацій (пожар, терористичні акти); низький матеріальний рівень забезпечення сім'ї;

- суб'єктивні фактори - можливість клієнта чинити опір проблемі; відсутність відповідальності за свої вчинки; антисоціальні норми і цінності, на основі яких клієнт вибудовує стосунки із оточуючими людьми; конфліктні стосунки з родиною тощо.

Типові проблеми, які стають причиною індивідуального дискомфорту: - проблеми із здоров'ям; - конфлікти; - сімейне неблагополуччя; - насильство; - працевлаштування та ін.

Соціально-педагогічний діагноз - це висновок про наявність проблеми людини; кінцевий результат діяльності соціального педагога, спрямований на виявлення і визначення соціального стану суб'єкту, з'ясування сутності відносин у суспільстві, індивідуальних особливостей особистості, її здоров'я, можливостей соціального виховання і навчання з метою прогнозу подальшого розвитку особистості і вироблення рекомендацій.

Вивчення проблем клієнта здійснюється з допомогою методу інтерв'ю. Тому у діяльності соціального педагога повинен бути орієнтований перелік запитань, які допоможуть виставити правильний соціально-педагогічний діагноз, диференціювати проблему клієнта.

Тобто соціальний педагог повинен уміти вивчати біографію (за анамнезом життя) клієнта, яка надасть інформацію про систему цінностей, спрямованість інтересів, потреб, поведінки в складних життєвих ситуаціях.

Анамнез - поняття медичне і у вузькому значенні розуміння слова означає вивчення і створення історії розвитку хвороби. У більш широкому значенні анамнез включає не тільки відомості про початок і розвиток хвороби, а й відомості про умови життя, праці тощо.

Взаємозв'язок соціальної педагогіки з медичними знаннями вперше прослідковується у спадщині В.П.Кащенка (1870-1943 p.p.), який численними виступами, змістовними статтями доводив необхідність медико-педагогічного забезпечення повноцінного розвитку дитини. Ще в 20-х роках він ввів термін "лікувальна педагогіка", під якою розумів синтез медико-терапевтичних, навчально-педагогічних і виховних прийомів, що забезпечать виправлення характеру і особистості в цілому та запропонував "Програму вивчення дитини". Кащенко В.П створив школу-санаторій для "виняткових дітей", яка пізніше перетворилася у медико-педагогічну клініку для розумово і морально відсталих дітей, у якій використовували соціальний профіль для діагностики соціально-економічних факторів розвитку дитячої дефективності.

У сучасній соціально-педагогічній діяльності використовується метод заповнення "соціальної історії клієнта", запропонований

Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєвою і СР. Хлєбік, який ґрунтується на зборі інформації за допомогою запитань.

Загальна схема "соціальної історії" клієнта.

1. Клієнт:

- ім'я, адреса, час та місце народження, шлюбний статус, релігійна, расова, етнічна належність;

- сім'я, близькі родичі - імена, дати народження і смерті, місця проживання, можливості сім'ї;

- освіта; трудова діяльність; культурний розвиток;

- оточуюче середовище: стосунки поза сім'єю.

1. Турботи, потреби, проблеми:

- причина звертання за допомогою;

- час прояву стурбованості; початок, характер і результати спроб справитися з ними; фактори, які впливають на стурбованість і які сприяли зверненню за соціальною допомогою;

- здатність працювати, виконувати свої функції;

- загальнолюдські потреби клієнта;

- потреба клієнта як члена певної групи населення: фактори і установки у середовищі; статус клієнта; адаптація і стиль життя в групі тощо;

- потреби, які пов'язані з оточенням клієнта: обов'язки перед сім'єю, колегами, організацією;

- потреби клієнта, які пов'язані з проханням про допомогу.

2. Підтримка та обмеження в наданні допомоги:

- що очікує клієнт в період надання допомоги, які його уявлення про можливі результати, що може стати перешкодою в отриманні позитивних результатів, які внутрішні резерви для досягнення очікуваних змін;

- чи здатна допомогти обстановка в оточенні клієнта чи завдає перешкод;

- фактори, які впливають на мотивацію клієнта;

- чи реальні очікування клієнта.

Вирішення питання про характер і зміст соціально-педагогічної допомоги потребує також відомостей про історію розвитку клієнта. Дані про розвиток та виховання дитини, за твердженням Л.С. Виготського, допоможуть створити цілісну картину різних подій у її житті, визначити чинники, які впливали на розвиток.

Схема складання історії розвитку клієнта (анамнез): 1. Анкетні дані клієнта, повний склад сім'ї, змінну складі, житлові, побутові та матеріальні умови, відомості про осіб, які беруть (брали) участь у вихованні клієнта.

2. Особливості перинатального періоду розвитку. Особливості розвитку до і після народження, наявність факторів ризику в стані здоров'я матері та дитини.

3. Стан клієнта на теперішній час. Наявність травм, операцій, хронічних захворювань, диспансеризація за стоном хвороби.

4. Де і ким виховувалася клієнт, починаючи з народження? Хто доглядав клієнта протягом перших двох років життя?

5. Розвиток до трьох років. Особливості розвитку моторики, мови, навичок самостійності, наполегливості. Труднощі в поведінці.

6. Розвиток клієнта в дошкільному віці. Улюблені заняття, домашні обов'язки, спілкування з дітьми, взаємини з членами сім'ї, конфлікти, особливості характеру. Проведення дозвілля.

7. Розвиток клієнта у молодшому шкільному віці. Адаптація до шкільного життя, успішність, стосунки, участь у громадському житті, обов'язки в школі і вдома, дозвілля.

8. Фактори, які важливо відзначити в історії розвитку клієнта. Розв'язати проблему допоможе попередній аналіз соціальної ситуації

(проблеми). При аналізі проблеми потрібно керуватися такими запитаннями:

1. Які стосунки клієнта з членами мікросоціуму?

2. Чи існує проблема серед членів мікросоціуму?

3. На скільки активні форми спілкування?

4. Чи ефективні соціальні ролі в соціумі?

5. Хто з оточуючих клієнта приймає рішення і які ці рішення?

6. Які відбувалися конфлікти, що стосувалися клієнта і як вони розв'язувалися?

7. Які цінності визначають поведінку клієнта?

8. Які контакти впливають на формування клієнта? Соціальний педагог на основі інформації може створити загальну

характеристику рівня розвитку дитини, зрозуміти сутність її труднощів, оцінити їх глибину, визначити сфери впливу з метою усунення або подолання проблем.

Для постановки діагнозу добираються методи соціально-педагогічного дослідження. Методи - це діяльність соціального педагога спрямована на отримання інформації. В арсеналі соціального педагога їх безліч, однак найчастіше можна використовувати такі: метод теоретичного моделювання; анкети, питальники, експертні оцінки; спостереження, тести, лабораторний експеримент, соціометрія; контактна бесіда, педагогічний консиліум. Ці та інші методи відомі в соціології, психології, педагогіці, медицині.

До власних методів соціально-педагогічної діагностики належать:

- соціально-педагогічний паспорт;

- соціально-педагогічний експеримент;

- соціально-педагогічний моніторинг.

Алгоритм соціально-педагогічної діагностики

1. Констатація фактів.

2. Історія клієнта і розвиток клієнта, аналіз соціальної ситуації.

3. Висунення гіпотези допомоги.

4. Збір додаткової інформації для перевірки гіпотези.

5. Перевірки гіпотези.

6. При необхідності повторення процедури.

Дані про проведення соціально-педагогічної діагностики заносяться в індивідуальну картку діагностування.

Додаток 9

до листа МОН України від2 7.08.2000 р. № 1/9-352

Індивідуальна картка психолого-педагогічного діагностування

учня_класу

(назва навчального закладу)

Соціально-демографічний паспорт учня та його сім'ї

З метою здійснення комплексної діагностики залучаються до вивчення дитини не лише психолог і соціальний педагог, але й інших суб'єкти навчально-виховного процесу. Тобто у школі має діяти психолого-медико-педагогічна комісія (консиліум), завданням якої є досконале вивчення учня, його здібностей, недоліків у навчанні, визначення особистісно зорієнтованого підходу при наданні допомоги, забезпечення теоретичного обґрунтування проблеми.

Отже, соціальний педагог діагностує розвиток особистості в соціумі, характер стосунків між людьми, особливості впливу на соціалізацію різних факторів. Діагностика виступає вихідною умовою прогнозування та проектування соціально-педагогічної діяльності.