Основи соціально-педагогічної діяльності - Шевців З.М. - 4.2. Особливості технології реабілітації у діяльності соціального педагога

Людина, яка потрапила у складну життєву ситуацію, не здатна самостійно відновити власну життєдіяльність. Для відновлення особистісних ресурсів клієнта або їх компенсацію застосовується інтегрована технологія - реабілітація.

Реабілітація - поняття з багатим і різноманітним змістом має різні загальновизнані аспекти, у визначенні сутності яких фахівці опиралися на дослівне значення реабілітації - "відновлення" вихідного, а саме:

o юридична, що передбачає відновлення доброго імені і юридичних прав у силу скасування раніше визнаної винності;

o психологічна, яка припускає відновлення втрачених здібностей особистості як прояв її пластичності;

o соціальна, що націлює на відновлення втрачених соціальних функцій і зв'язків із середовищем життєзабезпечення, самообслуговування;

o професійна, яка спрямована на повернення особи до праці;

o медична, спрямована на відновлення порушених функцій організму і працездатності;

o педагогічна передбачає відновлення втрачених навичок виховання і навчання, самовиховання, самоосвіти, самовдосконалення.

Розглядають чотири основні варіанти поняття "реабілітація": педагогічна реабілітація, медична реабілітація, психологічна реабілітація, соціальна реабілітація, а також безліч їхніх комбінацій і проміжних варіантів: психолого-педагогічна реабілітація, соціально-педагогічна реабілітація, медико-педагогічна реабілітація, психолого-медико-педагогічна реабілітація і т.п.

Об'єктами реабілітації виступають:

1. Соціально і педагогічно занедбані діти. Основними ознаками занедбаності можна вважати недоліки провідної діяльності, відхилення в поведінці, труднощі соціальної адаптації.

2. Неповнолітні правопорушники, дезадаптовані підлітки з відхиленнями в поведінці.

3. Діти-сироти, діти-інваліди, діти-хроніки, які часто хворіють, діти з обмеженими можливостями.

4. Обдаровані діти.

Комплексну реабілітацію проводять із людьми, яким засвідчили інвалідність і вони мають обмежені можливості. Облік роботи соціального педагога проводиться в журналі.

Додаток 12

до листа МОН України від 27.08.2000 р.№ 1/9-352

Журнал

проведення корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи соціальним педагогом

(навчального закладу)

Примітка: невід'ємною частиною журналу є затверджені програми корекційно-відновлюваної роботи

Проблема педагогічної реабілітації актуальна на сучасному етапі у зв'язку із значною наявністю в загальноосвітніх закладах дітей з соматичними та психічними порушеннями, обумовленими комплексом несприятливих соціально-біологічних факторів, а також поширеним явищем шкільної дезадаптації.

Сутність педагогічної реабілітації полягає у створенні умов для відновлення природного потенціалу розвитку пізнавальних, фізичних, емоційних, духовно-моральних сил дитини.

Реабілітаційними завданнями, посильними для здійснення соціальному педагогові є відновлення:

- самоповаги і життєрадісності, віри у свої сили, почуття безпеки;

- адаптаційних здібностей;

- активності клієнта як суб'єкта своєї життєдіяльності;

- своєї соціальної значущості і на цій основі вибудовування соціально-значущих життєвих планів;

- зміцнення загально навчальних умінь і навичок, здатності до вольового зусилля;

- порушених зв'язків і відносин із середовищем існування, первинним колективом, родиною і середовищем неформального спілкування;

- втраченого здоров'я у процесі навчання і виховання, як одна з важливих основ педагогічної реабілітації.

Соціально-педагогічну реабілітацію спрямовують на відновлення соціального досвіду та встановлення соціальних зв'язків, норм поведінки, спілкування, емоційної стабільності, активного соціального життя, поновлення соціального статусу.

Основними напрямами реабілітаційної діяльності соціального педагога визначено:

o надання допомоги:

а) у відновленні статусу учня,

б) при переході від негативного ставлення до позитивного,

в) у створенні сприятливого, позитивного середовища;

o створення умов, при яких дитина повірила б у свої сили, здібності (надолуження прогалин);

o підвищення її власної активності;

o виховання в дітей соціальної відповідальності за свій успіх у житті, який можливий лише в результаті завзятої праці;

o створення умов для особистісного розвитку школярів і психічних перетворень, таких як довільність діяльності, рефлексія, внутрішній план дій і т.д.;

o виявлення закономірностей процесу засвоєння для кожної дитини;

o акцент на позитивні властивості і їхній розвиток після виявлення;

o вбудовування в навчальний процес різних видів естетотерапій (арт-, музико-, хорео-, казко-, пісочна, арома-, сміхо-, флоро-, трудо- і т.п.);

o добір способів у наданні допомоги дитині при виробленні витримки, систематичності в доведенні справи до кінця;

o добір способів відволікання дитини від небажаних і негативних інтересів і т.п.

Соціально-педагогічна діяльність, яка спрямовується на розробку реабілітаційної програми, виконує такі функції: 1) діагностичну (виявити відхилення); 2) прогностичну-управлінську (проектувати кінцевий результат і управляти процесом реабілітації); 3) освітню (враховувати освітній рівень); 4) охоронно-захисну (гарантувати право на реабілітацію); 5) профілактичну (попередити можливі рецидиви); 6) посередницьку (налагоджувати необхідні зв'язки і контакти всіх зацікавлених осіб).

Якщо соціально-педагогічна діяльність спрямовується на відновлення втрачених резервів здоров'я, тоді її можна назвати реабілітаційно-оздоровчою або відновно-оздоровчою діяльністю.

Включення у соціально-педагогічну діяльність відновно-оздоровчого аспекту забезпечує кожному із суб'єктів освітньої діяльності творчу і соціальну активність, є одним зі шляхів подолання кризи здоров'я. Здійснення відновно-оздоровчої діяльності дозволяє забезпечити перехід від кількісного підходу в подоланні дитячій дезадаптації в освіті (зниження навантажень, зменшення обсягу навчальних програм і т.п.) до якісного рішення цієї проблеми - зняття дидактогенних розладів.

У структуру відновно-оздоровчої діяльності включають не тільки безпосередню роботу зі школярами, а й інші напрями діяльності:

o робота з батьками;

o взаємодія з іншими педагогами;

o взаємодія з іншими фахівцями, залученими в сферу розв'язання взаємозалежних проблем освіти і здоров'я.

Медична реабілітація включає комплекс заходів, спрямованих на відновлення або компенсацію втрачених у результаті захворювання чи травми функцій органів, систем і всього організму в цілому. До неї включається відновлювальне і підтримуюче лікування, фізіотерапевтичні засоби, масаж, нетрадиційні методи лікування, голковколювання, мануальна терапія, фітотерапія, дієтотерапія, косметична хірургія, зубопротезування та ін.

Соціальна реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на розвиток навичок самообслуговування, пересування по квартирі, вулиці, орієнтації в просторі. Для цього необхідно придбати і навчити користуватися допоміжними технічними засобами: кріслом-коляскою, спеціальною сантехнікою, засобами особистої гігієни, засобами самообслуговування, засобами прийому їжі, тифлотехнікою, сурдотехнікою. Рекомендується виготовлення спеціального квартирного обладнання: поручні, підйомники для прийняття ванни, пандуси при вході, розширення дверних ніш та ін.

Професійна реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на повернення чи залучення інваліда до суспільно-виробничої, суспільно-корисної праці. Рекомендації - раціональне працевлаштування, яке дасть право бути конкурентоздатним на ринку праці. Важливим при цьому є трудові рекомендації, які включають:

- протипоказання до виконання роботи за попередньою професією;

- розтлумачення умов праці та необхідність зменшення обсягу виконання роботи, обмеження окремих посад і обов'язків та ін.;

- особливі вимоги до охорони праці і техніки безпеки (робота на висоті, з електрообладнанням та ін.);

- адаптацію робочого місця до особливостей патології інваліда;

- перелік професій і видів праці.

Реабілітаційні завдання у загальноосвітніх закладах виконують спеціалісти психологічної служби та інші суб'єкти педагогічного процесу. Відновлення соціально-психолого-педагогічного характеру піддається відповідними засобами.

Найважливішим засобом реабілітаційної педагогіки виступає спілкування. Під спілкуванням будемо розуміти вид спільної діяльності двох і більше суб'єктів, в процесі якого проходить діалог. Продуктом спілкування є якісно новий рівень свідомості кожного. Соціальний педагог повинен бути автентичним і уміти володіти технікою спілкування: проявляти цікавість, розуміти клієнта, вибирати дистанцію і стиль спілкування, адекватно добирати невербальні засоби (міміку, пантоміміку), одяг, висоту і тембр голосу. Адже достовірна буде лише та інформація, яка співпадає з невербальною. Зазвичай поява злого виразу обличчя, відсутнього або байдужого погляду, різких рухів, "закритої" постави соціального педагога переконує клієнта у відсутності доброзичливості. Саме тому, грамотно організоване спілкування є передумовою ефективної реабілітації.

Реабілітаційним засобом є унікальний прийом, який запропонував В.П.Кащенко - метод створення радісної атмосфери, культури здорового сміху. Сміх здійснює масаж головного мозку, посилює при цьому кровообіг та інтенсивно усуває втомлюваність. При цьому підвищується життєва енергія організму, яка так необхідна, щоб подолати складні взаємостосунки з оточуючим світом.

Естетична діяльність (естетотерапія), як засіб реабілітації, з метою підвищення емоційної сфери, широко використовується через різноманітні види художньої творчості: скульптура, малювання, танці, театр та ін. Додаткове використання музики сприяє створенню живого образу, підсилює естетичне переживання дитини в інших видах художньої творчості. Доцільно використовувати народний фольклор: вірші, пісні, скоромовки, загадки (фольктерапія) та ін.

Психотерапія - це надання допомоги особі чи групі осіб з метою урегулювання почуттів, думок, залежності та зняття психологічних симптомів, які викликають тривожність, дискомфорт. Психофізична гімнастика використовується з метою зміни стану свідомості. Одна із методик для проникнення в стан зміненої свідомості є медитація. Вона спрямована на приведення психіки людини в стан поглибленої зосередженості. Заняття медитацією приносить заспокоєність, ясність розуму, відновлює психічне і духовне середовище людини. Іншою методикою є гіпервентиляція, або метод холотропного дихання (пневмокатарсис). Даний метод дозволяє руйнувати чи суттєво змінювати психологічні установки людини. У деяких східних країнах - Китаї та Японії - медитацію використовують у загальноосвітніх установах, зокрема йоги і у-шу.

Простим і доступним методом педагогічної реабілітації в загальноосвітніх школах є дихальні вправи. Виконуючи їх, можна створити умови для самовідновлення.

Поширеним засобом реабілітації є соціальна терапія, яка тісно пов'язується з психотерапією. Соціальна терапія проводиться в індивідуальній та груповій формах. Відомими методами соціальної терапії є трудова терапія, терапія самовиховання, соціотерапія, естетотерапія, епістолярна терапія, природотерапія.

У залежності від рівня реабілітаційної роботи застосовують найрізноманітніші методи соціально-педагогічної діяльності:

- на індивідуальному - це консультування, бесіди, соціальний патронаж, підтримка та допомога як у центрах соціальної реабілітації, так і за місцем проживання, самооцінка, переконання, заборона, обмеження, вказівка, переучування;

- на груповому - це тренінги, майстер-класи, обмін досвідом, участь у соціально-педагогічних проектах, лекції, диспути, дискусії;

- на суспільному - масові акції (благочинні, екологічні, трудові тощо), масові рекреаційні заходи (свята, конкурси, мітинги), встановлення зв'язків із громадськістю через засоби масової інформації (телебачення, пресу, листівки, оголошення, запрошення тощо).

Показником реабілітаційної соціально-педагогічної діяльності є якісні показники морально-здорової особистості.

Реабілітаційна робота з дітьми і молоддю, які мають психосоматичні, нервово-психічні та функціональні відхилення, потребують комплексної реабілітації в умовах реабілітаційних служб. Реабілітаційні служби надають ефективну допомогу, якщо вони орієнтовані на певний об'єкт допомоги, який має чітко визначену реабілітаційну програму. Реабілітаційна програма - це система заходів, спрямована на розвиток можливостей дитини чи усієї сім'ї, яка розробляється разом з батьками і спеціалістами: лікарем, педагогом, психологом і соціальним педагогом, які організують і координують її.

Індивідуальна реабілітаційна програма складається спеціалістами медико-соціальної експертизи (МСЕ), до складу якої входять лікарі, спеціаліст із соціальної роботи, психолог, реабілітолог, медична сестра. Індивідуальна реабілітаційна програма - це організаційна форма реалізації заходів, призначених для досягнення максимальної реабілітації.

Індивідуальна програма реабілітації містить:

- паспортну частину;

- результати реабілітаційно-експертної діагностики;

- покази до застосування реабілітаційних заходів;

- реабілітаційно-експертний висновок;

- програму медичної реабілітації;

- програму професійної реабілітації;

- програму соціальної реабілітації;

- висновок про виконання індивідуальної програми

Програма включає комплекс заходів у соціально-побутовій, медоко-фізіологічній, медико-психологічній, психолого-педагогічній та соціально-побутовій сферах, складається з таких етапів: 1) визначення вихідного реабілітаційного потенціалу; 2) розробка комплексної реабілітаційної програми; 3)реалізація та періодичне корегування.

Перший етап включає перевірку та збір інформації про рівень соціально-побутової реабілітації; оцінку потенційних можливостей розвитку соціально-побутових навичок; медичне обстеження для підготовки рекомендацій; виявлення гострих психологічних проблем; виявлення педагогічних проблем; визначення професійних інтересів та здібностей.

Другий етап включає розробку плану формування навичок самообслуговування, медично-психолого-педагогічної реабілітації, плану професійно-трудової підготовки.

Завершальний етап включає адаптацію до умов реабілітації; періодичне медичне обстеження та лікування; визначення показання для санаторно-курортного лікування; виявлення порушень в адаптації; індивідуальні психологічні консультації; організація особистісно зорієнтованого навчання і виховання.

Отже, реабілітаційна функція соціально-педагогічної діяльності - це комплексна взаємодія спеціалістів психологічної служби школи, педагогічного колективу закладу, яка спрямована на відновлення дитини в правах, статусі, здоров'ї, дієздатності, а також фахівців реабілітаційної служби системи освіти, яка забезпечує оптимальні можливості для розвитку, соціалізації та реабілітації дітей з обмеженими можливостями та відхиленнями у здоров'ї.