Для досягнення рівноваги людина проходить через декілька стадій.
Спочатку робиться спроба використати власні звичні методи розв'язання проблеми. Наприклад, заперечення, раціоналізація, емансипація, аутизм, протест.
Якщо дані методи не надали потрібного ефекту, а занепокоєння підсилюється, тоді використовуються резервні методи подолання конфлікту (компроміс, уникнення, пристосування, співробітництво).
У випадку продовження зросту напруження, яке дезорганізовує і припиняє спротив індивіда, досить будь-якого фактора ("останньої краплі"), що приведе до активної кризи.
Дальше розвивається конфлікт і стадія послідовного відновлення.
Різновидом соціально-педагогічної діяльності є кризове втручання, яке може використовуватися у двох напрямках:
- при несподіваних, непередбачуваних подіях, пов'язаних із смертю або насильством;
- при існуючій або перехідній кризі (розлучення, вихід на пенсію тощо).
Метою кризового втручання є пом'якшення впливу стресового стану на подолання кризи: 1) зняття симптомів; 2)відновлення докри-зового рівня функціонування; 3)усвідомлення подій, які привели до стану дисбалансу; 4) виявлення внутрішніх резервів клієнта, його сім'ї і різних форм допомоги для зняття кризи; 5) усвідомлення зв'язку між стресом і попередніми життєвими переживаннями; 6) засвоєння нових моделей сприйняття і розвитку реакцій на події, які будуть корисні у майбутньому.
Найпоширенішою методикою кризового втручання є "модельний підхід", який використовують для роботи з конкретною людиною і орієнтується на розв'язання конкретного завдання протягом незначного відрізка часу. Модель складається з трьох фаз:
1. Початкова фаза пропонує визначення і оцінку ситуації.
2. Середня фаза зосереджена на розв'язання специфічної проблеми кризової ситуації.
3. Заключна фаза - обговорення прогресу, який досягнутий.
Техніка кризового втручання включає стратегію і тактику, а програма спрямовується на мобілізацію всіх можливостей клієнта повернути його до попереднього, або надати вищого соціального статусу з метою досягнення оптимального функціонування. Техніка варіативна і змінюється в залежності від стиля соціально-педагогічної діяльності.
9.4. Методи розв'язання конфліктів
Конфлікт можна розв'язати умовно, використовуючи при цьому стилі поведінки у конфліктній ситуації.
Конкуренція (суперництво) - коли людина прагне поставити власні цілі вище інтересів людей і взаємин. При такій моделі поведінки людина діє за принципом "мета виправдовує засоби" або "сильніший той, хто правий". Така людина агресивна, всіх критикує, прагне контролювати інших. Така модель поведінки ще більше поглиблює конфлікт чи спричиняє новий.
Компроміс - коли часто задовольняються домагання і прагнення обох сторін. Але оскільки повністю їх інтереси не задовольняються, то невдоволення з обох сторін може привести до нового конфлікту. Це не найкращий варіант виходу з проблеми. Конфлікт надто затягується, супроводжується своєрідними домовленістями.
Уникнення - коли людина відмовляється і від власних інтересів, і від підтримки позитивних сторін з протилежної сторони. Людина ігнорує конфліктом. Напруга при цьому не знижується. З'являється незадоволення, що приводить до нових проблем.
Пристосування - коли людина відмовляється від власних інтересів заради інтересів іншої людини, від підтримки з нею добрих взаємин.
Співпраця - коли людина прагне реалізації як високих власних інтересів, так і інтересів протилежної сторони.
Модель розв'язання конфлікту можна представити як: "переможець - переможений", "переможець - переможець", "максимальний виграш", "мінімальний програш", "взаємний виграш", "поєднання виграшу з програшем" і т.д.
Потрібно розрізняти розв'язання конфлікту від його придушення, тобто насильної ліквідації причин і предмета суперечностей.
Для розв'язання конфлікту потрібно використовувати алгоритм керування конфліктом:
1-й крок - аналіз конфліктної ситуації:
- визначення учасників, предмета, джерела конфлікту;
- аналіз причини;
- аналіз мотивів участі в конфлікті;
- стадія розвитку конфлікту;
- фаза (деструктивна, конструктивна);
- розміщення сил в конфлікті;
- усвідомлення реальної проблеми;
- визначення власної позиції;
- характеристика учасників конфлікту.
2-й крок - постановка мети, планування подальших дій.
3-й крок - прогнозування можливостей діяльності учасників конфлікту, наслідків розвитку конфлікту.
4-й крок - реалізація вибраної стратегії і тактики.
5-6-й крики - контроль, регулювання, корекція тактичних прийомів.
Найважчими у розв'язанні є конфлікти стосунків, оскільки з обох боків виявляється упередженість і навіть ворожість. Виправлення таких стосунків є найважче випробовування професійної майстерності тому, що потрібно стати вище почуттів образи та неприязні і показати справжню культуру та шляхетність у стосунках. Конфлікт розв'язується в довірливій розмові, співдружності та дружньому спілкуванні. Для цього потрібно використовувати:
o "Я - звернення".
o "Ми - підхід".
o "Я бачу..., я відчуваю.. . , я потребую..., я хотів би...".
При конфліктній готовності потрібно дотримуватися двох важливих правил:
o перше правило - для розмови потрібно вдало вибрати час, розмова "по гарячих слідах" (як це не хочеться зробити), швидше за все, приречена на невдачу. Кожному відомо, що роздратованість - поганий порадник. Потрібно набратися терпіння і знайти для розмови час, коли гострота трохи пройде. Конфліктуючі сторони за цей час зрозуміють власну помилковість;
o друге правило - слід обрати також вдале місце для розмови. Як правило розмова на очах у групи викликає бажання продемонструвати сміливість і незалежність. Невдалою для щирої розмови буває присутність інших людей, які часто починають висловлювати власні коментарі та претензії. Важко чекати від дитини або підлітка розуміння, коли всі його "дзьобають". Найкращим місцем для розмови є прогулянка і туристські походи, де послаблюється щоденна стурбованість і знервованість.
Модель розв 'язання конфлікту
1. Зберіть дані про конфлікт.
2. Означте проблему - у чому полягає конфлікт? Хто в ньому реально задіяний? Які потреби кожної із конфліктуючих сторін.
3. Якщо проблема велика, розбийте її на окремі частини.
4. Шляхом "мозкового штурму", запропонуйте можливі варіанти розв'язання конфлікту.
5. Відшукайте інші варіанти.
6. Оцініть усі варіанти розв'язання конфлікту і виберіть найкращий.
7. Випробуйте, внесіть зміни, скоректуйте.
8. Складіть пункт дій. В перших пунктах заплануйте конкретні заходи - що, коли і де зробити.
9. Дійте! Коригуйте свої дії в залежності від зміни обставин, від появи нової інформації.
10. Зафіксуйте розв'язання конфлікту.
11. Підбийте підсумки: що було добре? Що я мушу зробити інакше наступного разу? Чому мене може навчити цей конфлікт?
Для розв'язання конфлікту використовують методи: "мозковий штурм", вироблення взаємовигідних рішень шляхом переговорів (компроміс, співробітництво), консенсусу, рольова гра.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ