Педагогіка - Зайченко І.B. - 17.2. Мета виховання в сучасній школі

Серед загальнолюдських завдань виховання є одне завдання, яке виражає найвище призначення виховання – забезпечення кожній людині можливості всебічного і гармонійного розвитку. Достатньо чітке його формулювання зустрічаємо вже у філософів і педагогів-гуманістів епохи Відродження, але свої витоки воно бере з античних філософських вчень.

Сьогодні, як відзначено в "Національній доктрині розвитку освіти":

1. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності наці­ональної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміц­нювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:

¾ особистісна орієнтація освіти;

¾ формування національних і загальнолюдських цінностей;

¾ створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

¾ постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

¾ розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

¾ пропаганда здорового способу життя;

¾ розширення україномовного освітнього простору;

¾ забезпечення освітніх потреб національних меншин;

¾ забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, під­вищення їх соціального статусу;

¾ розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

¾ органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

¾ запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

¾ створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, по­вне забезпечення ними навчальних закладів;

¾ створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне за­безпечення;

¾ інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів;

3. Держава повинна забезпечувати:

¾ виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється;

¾ збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, а також до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, формування куль­тури міжетнічних і міжособистісних відносин;

¾ виховання людини демократичного світогляду, яка дотримуєть­ся громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;

¾ формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, само­освіти і самореалізації особистості;

¾ підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці;

¾ створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді;

¾ підтримка дітей та молоді з особливостями психічного і фізич­ного розвитку;

¾ стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;

¾ розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;

¾ етичне, естетичне виховання;

¾ екологічну, правову, економічну освіту;

¾ наступність і безперервність освіти;

¾ інноваційний характер навчально-виховної діяльності;

¾ різноманітність типів навчальних закладів, варіативність навча­льних програм, індивідуалізацію навчання та виховання;

¾ моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх по­слуг;

¾ створення умов для ефективної професійної діяльності педагогі­чних, науково-педагогічних працівників відповідно до їх ролі у суспі­льстві. [4].

Як відзначено в "Державній національній програмі "Освіта". Україна XXI століття" – "Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від націо­нальної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури" [6,15].

Ці важливі завдання у значній мірі покликана вирішувати загальноосвітня школа. Закон України "Про загальну середню освіту" (1999) [8] визначив принципово нові її контури. Зокрема, йдеться про перехід до нової за тривалістю, структурою, змістом, важелями управління школи з чітким обсягом навчального навантаження для кожного класу.

Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи домінантами виховного процесу передбачає: патріотизм, мораль­ність, особисту відповідальність, усвідомлення особистої цінності й цінності інших людей, освоєння і сприймання учнями духовної спад­щини свого народу та інших народів світу.

На нових методологічних засадах визначено основні завдання школи, а саме:

¾ всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлен­ня її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задово­лення інтересів і потреб;

¾ збереження і зміцнення морального, фізичного, психічного здо­ров'я дитини; виховання школяра як громадянина України; як націо­нально свідомої, вільної, демократичної, життєво й соціально компе­тентної особистості, здатної робити самостійний вибір і приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях;

¾ формування у школярів бажання й уміння вчитися, виховання потреби в навчанні і здатності до нього протягом усього життя, виро­блення вмінь практично і творчо використовувати здобуті знання;

¾ становлення в школярів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство, культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності;

¾ виховання в учнів любові до праці, створення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору професії й оволодіння нею;

¾ виховання школяра як людини моральної, відповідальної, з роз­виненим естетичним і етичним ставленням до навколишнього світу й самої себе.

Школа – це простір для життя дитини; тут вона не готується до життя, а живе. Тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеєю самоцінності дитинства, діало­гу, компетентного вибору особистого життєвого шляху" [8].

Повинна зберігатись наступність мети і завдань виховання. Україна має свою історично сформовану національну систему вихо­вання, її треба розвинути, поглибити і конкретизувати у відповідності з тими новими ідеями, завданнями і цінностями, які постають перед особистістю і суспільством.

Отже, сьогодні мета середньої загальноосвітньої школи в Украї­ні – сприяти розумовому, моральному, естетичному і фізичному розвитку особистості, всіляко розкривати її творчі можливості, фор­мувати гуманістичні відносини, забезпечувати умови для розвитку індивідуальності дитини з урахуванням її вікових особливостей, вихо­вувати патріота України.