Педагогіка - Зайченко І.B. - 18.2. Принципи педагогічного процесу

Як відзначає академік Б.Т.Лихачов, в педагогічному принципі як теоретичному узагальненні відображені усталені й перевірені практи­кою суспільні орієнтири, закономірні зв'язки, залежності організації навчально-виховного процесу, а також педагогічного керівництва пізнавальною, трудовою, творчою, ігровою, та іншою діяльністю дітей. Принципи навчання й виховання належать до групи власне педагогічних закономірностей. Вони виникають і функціонують у межах навчально-виховного процесу, визначають початкові позиції педагогічної майстерності і педагогічного мистецтва. Суворе дотри­мання педагогічних принципів активно сприяє успішному вирішенню виховних суперечностей, забезпечує безболісне входження кожної дитини в систему колективних стосунків і засвоєння соціального досвіду [21,139].

Педагог як носій педагогічної діяльності спрямовує свої зусилля на управління навчально-виховним процесом, організацію стосунків і життя дітей. Разом з тим, він керує пізнавальною, трудовою, творчою, ігровою та іншою діяльністю і самодіяльністю дітей. Тому виділяється дві групи принципів педагогічного процесу.

Перша група принципів загальної організації навчально-виховного процесу визначається єдністю виховання і суспільного життя і передбачає філософські, політичні, моральні чинники суспіль­ства, відображає корінні його основи і образ життя.

Друга група принципів обумовлена особливостями вікового роз­витку дітей, їхньої пізнавальної, трудової та іншої діяльності.

До першої групи академік Б.Т.Лихачов відносить принципи: суспільно-ціннісної спрямованості навчально-виховного процесу, здійснення комплексного підходу, організації взаємодії різноманіт­них видів дитячої діяльності, зв'язку всієї навчально-виховної діяльності з життям, цілісного й гармонійного інтелектуально-емоційного, емоційно-вольового і дієво-практичного формування особистості у процесі навчання й виховання; навчання й вихован­ня дітей у колективі, що в свою чергу передбачає послідовне поєд­нання масових, колективних, групових, індивідуальних форм робо­ти, єдності вимогливості і поваги до дитини; поєднання керівниц­тва життєдіяльності дітей з розвитком їх самодіяльності, ініціативи і творчості в навчанні й вихованні, естетизації усього дитячого життя, перш за все, навчання й виховання.

Друга група принципів передбачає безпосереднє керівництво пі­знавальною, трудовою, громадською, естетичною, ігровою діяльністю дітей, їх самодіяльністю у процесі навчання й виховання. Серед них: принцип провідної ролі навчання й виховання школярів по відно­шенню до їх інтелектуального, емоційного, морально-вольового, дієво-практичного, естетичного, фізичного розвитку, поєднання й стимулювання пізнавальної, трудової та іншої діяльності школя­рів, активізації їх морально-вольових зусиль та збудженням безпо­середнього інтересу до справи, постійного узгодження методів і прийомів інтелектуальної, трудової та іншої діяльності з метою і завданнями навчально-виховної роботи, змістом і реальною психо­логічною ситуацією, принцип поєднання і розвитку у дітей в на­вчально-виховному процесі всіх типів мислення: емпіричного й абстрактного з його різновидами, врахування вікових та індивідуа­льних особливостей дітей у педагогічному процесі; послідовності й систематичності в навчанні й виховання; наочності; доступнос­ті; ґрунтовності й міцності та ін. [21, 139 - 146].

Принципи навчально-виховного процесу є й його зако­номірностями, що відображають реальні залежності і зв'язки між педагогічними явищами. Педагогічні принципи не є раз і назавжди даними й незмінними. Саме життя, зміна характеру суспільних відно­син, досягнення науки й педагогічної практики обумовлюють як появу нових принципів, які відповідають вимогам сучасності, так і внутрі­шню динаміку, зміну існуючих традиційних принципів.