Педагогіка - Зайченко І.B. - 18.6. Опора на позитивне у дитини

Якщо в своєму вихованцеві ви виявляєте хоча б краплинку доб­рого і будете потім спиратися на це добре в процесі виховання, то отримаєте ключ від дверей до його душі і досягнете хороших резуль­татів. Такі прості та мудрі поради вихователям можна зустріти в стародавніх педагогічних посібниках. Мудрі педагоги наполегливо шукають навіть у погано вихованій людині ті позитивні якості, спи­раючись на які можна добитися стійких успіхів у формуванні всіх інших, визначених метою виховання якостей. Вимоги принципу опори на позитивне у вихованні досить прості: педагоги повинні виявляти позитивне у людині і, спираючись на нього, розвивати інші, недостат­ньо сформовані чи негативно зорієнтовані якості, доводячи їх до необхідного рівня й гармонійного розвитку.

Філософська основа цього принципу – відоме філософське по­ложення про "суперечності" людської природи. В людині позитивні якості (любов до тварин, природна доброзичливість, щедрість тощо) можуть легко співіснувати з негативними (невміння дотримуватися слова, лінощі тощо). Суцільно "негативних", як і стовідсотково "пози­тивних" людей не існує. Домагатись, щоб у людині стало більше позитивного і менше негативного, — завдання виховання, спрямовано­го на облагородження особистості.

Щоб діяльність вихователя була успішною, приносила швидкі та позитивні результати, треба виконувати правила реалізації принципу.

У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба ви­хователя з вихованцем, протиставлення сили і позиції. Тільки співро­бітництво, терпіння та зацікавленість вихователя в долі вихованця дають позитивні результати.

Не можна акцентувати увагу тільки на невдачах та недоліках у поведінці школяра. Майстри виховання діють якраз навпаки - вияв­ляють та підтримують позитивне. Звичайно, негативні якості треба засуджувати та виправляти. Але все ж головне - це формування пози­тивних якостей, які в першу чергу, треба виявляти та розвивати.

Педагогічно завжди вигідніше спиратися на позитивні інтереси вихованців (пізнавальні, естетичні, любов до природи, тварин та ін.), за допомогою яких можливо розв'язувати багато завдань трудового, морального, естетичного виховання.

Опора на позитивне має ще один аспект, який можна кваліфіку­вати як утворення позитивного виховного фону. Сюди належить і життєдіяльність вихованців, і стиль виховних відносин, і навіть, "дух" (вираз К.Д. Ушинського) навчально-виховних закладів. Спокійні умови, де кожний зайнятий своєю справою, ніхто не заважає один одному, де висока організація праці і відпочинку сприяє бадьорому, впевненому руху вперед, де і стіни виховують, тому що продумані всі дрібниці інтер'єру, де відчувається злагодженість дій та турботливе ставлення один до одного, - все це виявляє**сприятливі впливи на розвиток особистості.

Вихованці, яким часто нагадують про їх недоліки, починають втрачати віру в себе, свої сили та можливості. Досвідчені вихователі не скупляться на компліменти, щедро авансують майбутні позитивні зрушення. Вони проектують гарну поведінку, вселяють впевненість в успішному досягненні високих результатів, виявляють довіру вихова­нцям, підбадьорюють їх при невдачах.

18.7. Гуманізація виховання

До принципу опори на позитивне тісно приєднується, майже зливаючись з ним, ще один важливий принцип – гуманізації. Він вимагає:

¾ гуманного ставлення до особистості вихованця;

¾ поваги його прав і свобод;

¾ пред'явлення вихованцю посильних та розумно сформульова­них вимог;

¾ поваги до позиції вихованця навіть тоді, коли він відмовляєть­ся виконувати пред'явлені вимоги;

¾ поваги права людини бути самим собою;

¾ доведення до свідомості вихованця конкретних завдань;

¾ не примусового формування позитивних якостей;

¾ відмови від тілесних та інших покарань, що принижують гід­ність та честь особистості;

¾ визнання права особистості на повну відмову від формування тих якостей, які з будь-яких причин суперечать її переконанням (гу­манітарним, релігійним та іншим).

Перша стаття "Загальної декларації прав людини" проголошує: "Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та пра­вах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства" [97, 5]. Вбачаючи у вихованцях незалежних, а не рабськи покірних йому людей, вихователь не повинен зловживати владою сильнішого, ставати над вихованцями, а боротися за їх краще майбутнє разом з ними.