Цей принцип називається також принципом координації зусиль школи, сім'ї та суспільства або в іншому варіанті, принципом спільної діяльності вчителів, громадських організацій і сім'ї у справі виховання підростаючого покоління, вимагає, щоб всі особи, організації, суспільні інститути, причетні до виховання, діяли разом, пред'являли вихованцям узгоджені вимоги, доповнюючи і зміцнюючи педагогічний вплив. Якщо така єдність і координація зусиль не досягаються, то учасники виховного процесу уподібнюються персонажам – Раку, Лебедю та Щуці, з відомої байки І.А.Крилова, що, як відомо, тягнули віз у різні боки. Якщо виховні зусилля не додаються, а протидіють, то на успіх розраховувати не варто. Вихованець при цьому відчуває великі психічні перевантаження, оскільки не знає, кому вірити, за ким іти, не може визначити та обрати серед авторитетних для нього впливів правильні. Звільнити його від цього перевантаження, додати дії всіх сил, збільшуючи тим самим вплив на особистість, і вимагає принцип єдності виховних впливів.
Правила реалізації принципу допомагають вихователю охопити всі аспекти виховної взаємодії:
1. Особистість вихованця формується під впливом сім'ї, товаришів, оточуючих дорослих людей, суспільних організацій, учнівського колективу. Серед цих багатоманітних впливів велика роль належить класному колективу і особистості вихователя, однак, вихователь повинен пам'ятати про інші галузі виховного впливу. Дуже важливо, щоб вимоги були спільними, єдиними і не суперечили одна одній.
2. Велика роль у формуванні особистості належить сім'ї. Інтимність відносин, індивідуальність впливів, неповторність підходів до виховання в поєднанні з глибоким урахуванням особливостей дітей, батьки яких знають їх значно краще, ніж вихователі, ніякими іншими педагогічними впливами замінити не можна. Недарма більшість педагогів згодні з формулою - по-справжньому в людині виховано лише те, що виховано в сім'ї. Звідси вимоги: підтримувати та зміцнювати зв'язок з сім'єю, спиратись на неї при розв'язанні всіх виховних завдань, ретельно узгоджувати всі виховні дії. Перевірений засіб зв'язку школи з сім'єю – щоденник школяра. Педагогічно правильне ведення цього документу дозволяє ефективно координувати зусилля батьків та вчителів. Нині в деяких школах відмовились від щоденників, в інших – вчителі не звертають уваги на те, що учні ведуть щоденник недбало. Але ж, поки що немає засобів оперативного зв'язку. Індивідуальні комп'ютерні картки, що використовуються в школах розвинених країн Західної Європи, навряд чи скоро прийдуть у нашу. Тому треба, навпаки, підвищити роль щоденника, зробивши його головним оперативним документом, що відображає життя школяра.
3. Вихователь повинен бути вихований сам. У педагогів немає іншого шляху, як культивування у себе тих якостей, які б вони хотіли прищеплювати своїм дітям.
4. У практиці виховання нерідко виникають конфліктні ситуації, коли вихователь не погоджується з діяльністю сім'ї, чи, навпаки, сім'я негативно ставиться до вимог вихователів. Часто батьки зводять нанівець зусилля педагогів, зніжуючи, надмірно пестячи своїх дітей, виховуючи у них споживацьку психологію. Усувати непорозуміння необхідно, спираючись на те, що з'єднує всі виховні зусилля.
5. Буває, що вихователь не згоден з думкою колективу, суспільних організацій, критикує вчинки та дії інших вихователів і т.п. Все це не може не відбиватися негативно на формуванні поглядів та переконань особистості. Тому вихователям треба завжди пам'ятати про необхідність підтримувати розумні вимоги один до одного, дбайливо ставитись до авторитету колективу.
6. Практична реалізація цього принципу вимагає створення єдиної системи виховання як на заняттях, так і в поза навчальний час. Систематичність процесу виховання забезпечується дотриманням послідовності та поступовості у формуванні рис особистості. У виховній роботі варто спиратися на набуті раніше позитивні якості, норми поведінки. Поступово і норми, і засоби педагогічного впливу повинні ускладнюватись. Вихователі стежать за дотриманням цієї вимоги в сім'ї, консультуючи батьків.
7. Засіб досягнення єдності виховних впливів - координація зусиль причетних до виховання людей, служб, соціальних інститутів. Ось чому вихователі, класні керівники не повинні шкодувати зусиль на встановлення та відновлення зв'язків між всіма причетними до виховання людьми: працівниками молодіжних та спортивних організацій, творчих спілок [29. - Кн. 2,40 - 58].
Запитання і завдання
1. Охарактеризуйте сутність понять "закон", закономірність", "принцип".
2. Перелічіть і проаналізуйте найважливіші принципи педагогічного процесу, виховання.
3. Проаналізуйте вимоги, що пред'являються до принципів виховання.
4. В чому полягає сутність принципу суспільної спрямованості виховання?
5. Дайте характеристику принципу зв'язку виховання з життям, практикою опори на позитивне.
6. Розкрийте сутність принципів гуманізму, демократизації, природо-відповідності, індивідуалізації виховання.
7. Які найважливіші умови і засоби забезпечення єдності виховних впливів на особистість?
19.1. Поняття про сутність методів, прийомів і засобів виховання. Умови, що визначають вибір методів виховання
19.2. Класифікація методів виховання
19.3. Методи формування свідомості особистості, або методи переконань
19.4. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
19.5. Методи стимулювання
19.6. Система засобів виховання
19.7. Засоби всебічного розвитку особистості
19.8. Взаємозв'язок методів і засобів виховання
Тема 20. Форми організації виховного процесу