Зміст, засоби і методи утворюють систему виховного процесу, адекватну меті і завданням виховання. Зміст виховання складає духовні цінності внутрішнього світу дитини.
Методи виховання свідомості (лекції, бесіди, диспути, особистий приклад та ін.) поєднуються з такими засобами як наукова і художня література, періодична преса, інші знакові засоби світової і національної культури.
Методи організації діяльності (педагогічна вимога, управління і самоврядування колективу, громадська думка, привчання, вправи, створення виховних ситуацій та ін.) поєднуються з такими засобами виховання як режим, дисципліна, колектив, різноманітні види практичної і трудової діяльності, художня самодіяльність і ін. Взаємозв'язок цих методів і засобів спрямовані на виховання стійких якостей особистості, навичок культури поведінки і нормативів міжособистісних стосунків.
Методи стимулювання культури поведінки (змагання, заохочення і покарання) пов'язані з засобами матеріальної і духовної нагороди за успіхи, а також з засобами морального осуду різноманітних вчинків. Оцінка результатів — обов'язковий елемент підведення підсумків діяльності, причому особливо важливе значення має вербальна похвала позитивних вчинків, яка зміцнює культурні навички і в подальшому стає основою самооцінки і самовиховання в юнацькому віці.
Засобами виховання культури відносин є дорослі люди, що беруть участь у спільній діяльності з вихованцем і користуються у нього повагою і авторитетом. Від них учень наслідує емоційне, вольове, інтелектуальне ставлення до природи, суспільства, матеріальної і духовної культури, оточуючих людей (батьків, учителів, друзів) і до самого себе.
Взаємозв'язок засобів і методів виховання залежить від віку і вихованості учнів. У початковій школі основним є особистий приклад і вимога вчителя. В підлітковому віці - це положення зберігається, але потребує доповнення. Провідну роль тут відіграє колектив, який виконує три функції: 1) громадської думки, що вимагає від вихованця певної культури поведінки; 2) форми організації колективного обговорення змісту культури і ставлення до неї; 3) корекції поведінки підлітків шляхом оцінки їх вчинків, планів і намірів.
При вихованні старшокласників взаємозв'язок засобів і методів доповнюється і ускладнюються новими елементами, пов'язаними з самовихованням. Зразки і зовнішні вимоги до культури поведінки, що систематично використовуються як засоби і методи функціонування колективу, поступово стають внутрішніми критеріями самооцінки і самовиховання. Помітну роль тут відіграють особисті духовні контакти, дружба і товаришування, задушевні бесіди і диспути у вузькому колі однодумців.
Засобами виховання культури поведінки є зразки усної і письмової мови, жести, міміка, темперамент та інші елементи поведінки вихователя.
Культура спілкування вихованця формується під впливом культури авторитетних дорослих. Учень приходить до школи, вже маючи певну культуру спілкування, яка дещо відрізняється від культури спілкування викладача. В навчально-виховному процесі відбувається взаємодія двох культур: педагога і учня. Культура педагога може стати зразком для учнів, якщо емоції, воля й інтелект вихователя викличуть в учнів позитивне ставлення, розуміння і співчуття. Адекватність реакції вихованця найчастіше залежить від майстерності спілкування вихователя. Давно відомо, що одну й ту ж думку можна висловити різною інтонацією, різними словами, і лише один спосіб висловлення є найефективнішим.
Культура спілкування полягає в дотриманні міри, пропорцій між всіма складовими частинами; наприклад, Монологу і діалогу, емоційності і теоретичного міркування, м'якості пояснення і твердості вимоги, довір'я і контролю, заохочення самостійності міркування і допомоги додатковими питаннями.
Ефект виховання в багатьох випадках досягається, коли вдається розговорити вихованця, терпляче вислухати його, поставити деякі питання, навести на самостійне розміркування, що веде до правильного висновку.
Засобами виховання культури поведінки слугують приклади авторитетних дорослих, громадська думка класу, школи, населення, норми культури поведінки, відомі вихованцям традиції поведінки членів сім'ї. Ці засоби використовуються в поєднанні з такими методами, як переконання, обговорення, показ зразків поведінки, заохочення, тренувальні вправи. Виховання навичок культури поведінки розпочинається ще в дошкільний період.
Культура поведінки буває зовнішня і внутрішня. Зовнішня культура виховується дорослими. Вона складається з навичок гідної поведінки. Необхідність і зміст цих навичок повинні бути усвідомленні вихованцем і стати Його потребою. Для цього використовуються лекції і бесіди організуються тренувальні вправи. Успіху виховання зовнішньої культури поведінки сприяє позитивна громадська думка класу, школи, сім'ї, товаришів.
Внутрішня культура як регулятор зовнішньої культури формується пізніше шляхом самовиховання і є вищим рівнем культурного розвитку особистості. Якщо зовнішня культура проявляється в колективних формах співробітництва, то внутрішня — в індивідуальних формах поведінки. В подальшому вона не лише спрямовує поведінку, але й стає засобом оцінки навколишнього соціального середовища.
Вирішальною умовою формування як зовнішньої, так і внутрішньої культури поведінки є усвідомлення вихованцем нормативів порядної поведінки як складової життєдіяльності. Усвідомлення культури як необхідного фактору поведінки досягається за допомогою аналізу художньої літератури, лекцій про культуру поведінки, задушевних бесід з вихователем, цілеспрямованого вивчення правил культурної поведінки, в тому числі й етикету. Норми культури поведінки не виробляються в процесі накопичення досвіду, а привносяться з зовні авторитетними дорослими як вимоги до поведінки вихованців.
Запитання і завдання
1. Дайте означення понять "метод", "прийом", "засіб" виховання. Охарактеризуйте умови і фактори ефективності вибору методів виховання.
2. Як класифікуються методи виховання?
3. Які методи належать до групи методів формування свідомості особистості?
4. Які методи належать до групи методів організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки?
5. Які методи входять до групи методів стимулювання?
6. Чим відрізняється бесіда від розповіді?
7. В чому сутність етичної бесіди; діалогу; лекції; диспуту?
8. Охарактеризуйте такі методи виховання як вимога; привчання; доручення?
9. В чому сутність методу прикладу?
10. Що таке виховна ситуація?
11. Що таке змагання? Які педагогічні умови його проведення?
12. Розкрийте педагогічні умови ефективності застосування методу: а) заохочення; б) покарання.
13. Як залежить всебічний розвиток особистості від використання засобів виховання?
14. Охарактеризуйте засоби і методи, необхідні для виховання совісті, волі.
15. В чому полягає відмінність між загальними і спеціальними засобами виховання?
16. Перелічіть і охарактеризуйте найважливіші засоби виховання підлітків.
17. Які засоби необхідні для виховання антиципації?
18. Які є засоби виховання культури спілкування?
19. Які ви можете назвати засоби виховання громадської думки старшокласників?
20. Наведіть приклад використання засобів розвиваючого навчання.
Додаткова література
1. Гордин Л.Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. – М., 1980
2. Лисовский В.Т. Диспуты на морально-этические темы. - М., 1988
3. Натанзон Э.Ш Приемы педагогического воздействия. - 2-е изд. – М., 1972
4. Сухомлинський B.O. Як виховати справжню людину – К., 1975
20.1. Загальна характеристика форм виховання та їх класифікація
20.2. Основні дії педагога при організації виховного процесу
20.3. Вибір форм виховання
Тема 21. Учнівський колектив і його роль у формуванні особистості
21.1. Поняття колективу і його види
21.2. Дитячий виховний колектив, його основні аспекти
21.3. Структура виховного колективу в школі
21.4. Найважливіші педагогічні функції, стадії і перспективи розвитку виховного учнівського колективу
21.5. Методичні основи виховання учнівського колективу