Педагогіка - Зайченко І.B. - 19.8. Взаємозв'язок методів і засобів виховання

Зміст, засоби і методи утворюють систему виховного процесу, адекватну меті і завданням виховання. Зміст виховання складає духо­вні цінності внутрішнього світу дитини.

Методи виховання свідомості (лекції, бесіди, диспути, особис­тий приклад та ін.) поєднуються з такими засобами як наукова і худо­жня література, періодична преса, інші знакові засоби світової і націо­нальної культури.

Методи організації діяльності (педагогічна вимога, управління і самоврядування колективу, громадська думка, привчання, вправи, створення виховних ситуацій та ін.) поєднуються з такими засобами виховання як режим, дисципліна, колектив, різноманітні види практи­чної і трудової діяльності, художня самодіяльність і ін. Взаємозв'язок цих методів і засобів спрямовані на виховання стійких якостей особи­стості, навичок культури поведінки і нормативів міжособистісних стосунків.

Методи стимулювання культури поведінки (змагання, заохочен­ня і покарання) пов'язані з засобами матеріальної і духовної нагороди за успіхи, а також з засобами морального осуду різноманітних вчин­ків. Оцінка результатів — обов'язковий елемент підведення підсумків діяльності, причому особливо важливе значення має вербальна похва­ла позитивних вчинків, яка зміцнює культурні навички і в подальшо­му стає основою самооцінки і самовиховання в юнацькому віці.

Засобами виховання культури відносин є дорослі люди, що бе­руть участь у спільній діяльності з вихованцем і користуються у нього повагою і авторитетом. Від них учень наслідує емоційне, вольове, інтелектуальне ставлення до природи, суспільства, матеріальної і духовної культури, оточуючих людей (батьків, учителів, друзів) і до самого себе.

Взаємозв'язок засобів і методів виховання залежить від віку і вихованості учнів. У початковій школі основним є особистий приклад і вимога вчителя. В підлітковому віці - це положення зберігається, але потребує доповнення. Провідну роль тут відіграє колектив, який виконує три функції: 1) громадської думки, що вимагає від вихованця певної культури поведінки; 2) форми організації колективного обго­ворення змісту культури і ставлення до неї; 3) корекції поведінки підлітків шляхом оцінки їх вчинків, планів і намірів.

При вихованні старшокласників взаємозв'язок засобів і методів доповнюється і ускладнюються новими елементами, пов'язаними з самовихованням. Зразки і зовнішні вимоги до культури поведінки, що систематично використовуються як засоби і методи функціонування колективу, поступово стають внутрішніми критеріями самооцінки і самовиховання. Помітну роль тут відіграють особисті духовні контак­ти, дружба і товаришування, задушевні бесіди і диспути у вузькому колі однодумців.

Засобами виховання культури поведінки є зразки усної і пись­мової мови, жести, міміка, темперамент та інші елементи поведінки вихователя.

Культура спілкування вихованця формується під впливом куль­тури авторитетних дорослих. Учень приходить до школи, вже маючи певну культуру спілкування, яка дещо відрізняється від культури спілкування викладача. В навчально-виховному процесі відбувається взаємодія двох культур: педагога і учня. Культура педагога може стати зразком для учнів, якщо емоції, воля й інтелект вихователя викличуть в учнів позитивне ставлення, розуміння і співчуття. Адек­ватність реакції вихованця найчастіше залежить від майстерності спілкування вихователя. Давно відомо, що одну й ту ж думку можна висловити різною інтонацією, різними словами, і лише один спосіб висловлення є найефективнішим.

Культура спілкування полягає в дотриманні міри, пропорцій між всіма складовими частинами; наприклад, Монологу і діалогу, емоцій­ності і теоретичного міркування, м'якості пояснення і твердості вимо­ги, довір'я і контролю, заохочення самостійності міркування і допомо­ги додатковими питаннями.

Ефект виховання в багатьох випадках досягається, коли вдається розговорити вихованця, терпляче вислухати його, поставити деякі питання, навести на самостійне розміркування, що веде до правильно­го висновку.

Засобами виховання культури поведінки слугують приклади ав­торитетних дорослих, громадська думка класу, школи, населення, норми культури поведінки, відомі вихованцям традиції поведінки членів сім'ї. Ці засоби використовуються в поєднанні з такими мето­дами, як переконання, обговорення, показ зразків поведінки, заохо­чення, тренувальні вправи. Виховання навичок культури поведінки розпочинається ще в дошкільний період.

Культура поведінки буває зовнішня і внутрішня. Зовнішня куль­тура виховується дорослими. Вона складається з навичок гідної пове­дінки. Необхідність і зміст цих навичок повинні бути усвідомленні вихованцем і стати Його потребою. Для цього використовуються лекції і бесіди організуються тренувальні вправи. Успіху виховання зовнішньої культури поведінки сприяє позитивна громадська думка класу, школи, сім'ї, товаришів.

Внутрішня культура як регулятор зовнішньої культури форму­ється пізніше шляхом самовиховання і є вищим рівнем культурного розвитку особистості. Якщо зовнішня культура проявляється в колек­тивних формах співробітництва, то внутрішня — в індивідуальних формах поведінки. В подальшому вона не лише спрямовує поведінку, але й стає засобом оцінки навколишнього соціального середовища.

Вирішальною умовою формування як зовнішньої, так і внутрі­шньої культури поведінки є усвідомлення вихованцем нормативів порядної поведінки як складової життєдіяльності. Усвідомлення культури як необхідного фактору поведінки досягається за допомогою аналізу художньої літератури, лекцій про культуру поведінки, заду­шевних бесід з вихователем, цілеспрямованого вивчення правил куль­турної поведінки, в тому числі й етикету. Норми культури поведінки не виробляються в процесі накопичення досвіду, а привносяться з зовні авторитетними дорослими як вимоги до поведінки вихованців.

Запитання і завдання

1. Дайте означення понять "метод", "прийом", "засіб" виховання. Оха­рактеризуйте умови і фактори ефективності вибору методів виховання.

2. Як класифікуються методи виховання?

3. Які методи належать до групи методів формування свідомості особистості?

4. Які методи належать до групи мето­дів організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки?

5. Які методи входять до групи методів стимулювання?

6. Чим відрізняється бесіда від розповіді?

7. В чому сутність етичної бесіди; діалогу; лекції; диспуту?

8. Охарактеризуйте такі методи виховання як вимога; привчання; доручення?

9. В чому сутність методу прикладу?

10. Що таке виховна ситуація?

11. Що таке змагання? Які педагогічні умови його проведення?

12. Розкрийте педа­гогічні умови ефективності застосування методу: а) заохочення; б) покаран­ня.

13. Як залежить всебічний розвиток особистості від використання засобів виховання?

14. Охарактеризуйте засоби і методи, необхідні для виховання совісті, волі.

15. В чому полягає відмінність між загальними і спеціальними засобами виховання?

16. Перелічіть і охарактеризуйте найважливіші засоби виховання підлітків.

17. Які засоби необхідні для виховання антиципації?

18. Які є засоби виховання культури спілкування?

19. Які ви можете назвати засоби виховання громадської думки старшокласників?

20. Наведіть приклад використання засобів розвиваючого навчання.

Додаткова література

1. Гордин Л.Ю. Поощрения и наказания в воспитании детей. – М., 1980

2. Лисовский В.Т. Диспуты на морально-этические темы. - М., 1988

3. Натанзон Э.Ш Приемы педагогического воздействия. - 2-е изд. – М., 1972

4. Сухомлинський B.O. Як виховати справжню людину – К., 1975