Педагогіка - Зайченко І.B. - 20.3. Вибір форм виховання

Найважливішими складовими організації педагогічного процесу є: 1) аналіз ситуації і визначення мети та завдань; 2) планування виховного заходу (справи); 3) організація виховного заходу (справи); 4) здійснення виховного заходу (справи); 5) підведення підсумків, аналіз досягнутих результатів.

Одним з найважливіших джерел визначення мети і проектуван­ня виховної справи є соціальна ситуація того періоду, коли здійсню­ються виховні справи. Ця ситуація обумовлена подіями в державі і світі, державними й народними святами, ювілейними датами, суспіль­но значимими ідеями, а також подіями місцевого значення. Другим важливим джерелом є педагогічний діагноз сформованості необхідних якостей і рис проектованого типу особистості. І ще одне джерело – загальне спрямування роботи навчально-виховного закладу на певний період. Разом ці джерела наповнюють виховні справи життєвою си­лою, безпомилково визначають їх актуальність і спрямованість.

Домінуюча виховна мета (як правило, це мета морально-естетичного виховання) визначає завдання конкретних справ. У кож­ній справі виділяють стрижневу ідею, яка співпадає з одним із загаль­них напрямів виховання (розумове, моральне, естетичне, трудове і т.д.).

Завдання педагога на етапі визначення мети – врахувати соціа­льну ситуацію, підпорядкувати свою виховну діяльність домінуючій меті, встановити діагноз рівня вихованості колективу та окремих Його членів, а потім вже здійснити детальний аналіз рівня підготовки вихо­ванців до сприйняття тієї системи впливу, що передбачається в майбу­тньому виховному заході. Повинні бути отримані чіткі відповіді на питання:

а) який колектив, на який спрямовуватиметься виховний вплив?

б) який рівень його розвитку в даному напрямку?

в) чого необхідно досягти в результаті здійснення даної виховної справи?

г) якою системою виховних засобів можна досягти запланованих результатів?

Увага звертається також на аналіз недоліків, що виявлені прак­тикою виховної роботи в минулому. Після цього формується мета виховного заходу за алгоритмом: стан колективу і окремих особистос­тей — можливості педагога і школярів – визначення мети і конкрет­них завдань.

Узагальнення досвіду роботи кращих вихователів дозволяє сфо­рмулювати ряд методичних рекомендацій (правил), дотримання яких полегшить шлях до отримання високих результатів.

1. Глибоке осмислення конкретних завдань виховної справи – необхідна умова її ефективності. Ці завдання повинні бути вміло сформульовані і доведенні до усвідомлення учнів. Не варто нав'язувати свою точку зору; зумійте організувати учнів так, щоб прийняті рішення сприймалися ними як їхні власні.

2. Будь-який виховний захід (виховна справа) проектується на основі діяльнісного і комплексного підходів.

3. У будь-якій справі необхідно виділити провідну ланку, за до­помогою якої розв'язуються інші завдання.

4. Необхідно виділити зміст виховної справи у зв'язку з її за­вданнями і умовами реалізації.

5. Для кожного етапу виховного заходу повинні бути підібрані раціональні методи, прийоми і засоби реалізації.

6. При підготовці виховного заходу необхідно добиватися мак­симальної організаційної чіткості. Будь-яка виховна справа повинна стати "школою організації" для вихованців.

7. Виховна справа не терпить шаблону, трафаретності, формалі­зму, її найважливіші риси – гнучкість, широта маневрування. Виховні справи повинні бути різноманітними.

8. Виховні справи повинні мати в собі високу емоційну напругу.

На етапі планування перед педагогом постає важливе завдання — разом з вихованцями детально визначити напрями діяльності, розподілити обов'язки між учасниками, визначивши не лише те, що повинно бути зроблено, але й як це повинно бути зроблено. Відомо: самому щось зробити легше і швидше, ніж навчити цього інших. Але функція педагога в тому й полягає, щоб організувати роботу вихован­ців. Тому виховні справи плануються, готуються і проводяться сами­ми учнями під керівництвом класного керівника:

Від якості планування і організації залежить виконання виховної справи, тому педагогу, щоб не зійти з визначеного курсу в досягненні мети, необхідно навчитися відрізняти головне від другорядного, щоб деталі і дрібниці не відібрали основні сили і час.

Планування буде успішним, якщо класний керівник дотримува­тиметься таких рекомендацій:

1. Необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості вихованців, рівень їхньої підготовки. Надзвичайна складність вихов­них справ перетворює їх у формальний, нудний захід.

2. Виховний захід – заняття колективне. Планування повинно мати колективний характер.

3. Познайомтесь з методами сітьового планування. Навчіть уч­нів користуватись ними. Тільки при чіткій організації весь комплекс — вихователі, вихованці, засоби - можуть утворювати певний життє­діяльний процес.

Загальна теорія організації виробничої діяльності передбачає та­кий інструментарій, на який спирається технологія і який необхідно враховувати педагогам при організації виховних справ.

1. Чітке визначення мети виховної роботи, огляд всього заходу в цілому від початку до кінця (що планується досягти?).

2. Точне визначення завдань для кожного учасника заходу (за допомогою яких операцій можна досягти?).

3. Підготовка всього необхідного для майбутньої роботи (за до­помогою чого можна досягти?).

4. Встановлення норм виконання для виміру результату (розміри досягнутого?).

5. Розподіл відповідальності, адресності І часу звітності (чим стимулювати досягнення мети?).

6. Інструктаж виконавців як засіб забезпечення організаційної системи (як досягти?).

Участь в організації виховного заходу сприяє вихованню важли­вих якостей особистості: цілеспрямованість, відповідальність, уміння доводити розпочату справу до кінця, дисциплінованість. Для багатьох школярів це перевірка своїх якостей, пов'язаних з вибором професії, а також можливість розвинути організаторські здібності, уміння і нави­чки.

На цьому етапі можна дати наступні рекомендації:

1. Чітко визначити права і обов'язки кожного, хто бере участь в організації виховних справ. Влада мусить бути зосереджена в руках одного керівника.

2. Кожному учаснику справи відведіть одну функцію, яка найбі­льше відповідає його можливостям і бажанням. Не нав'язуйте дору­чень. Наголошуйте, що участь у справі добровільна.

3. Враховуйте той факт, що школярі не мають навичок організа­ції. Те, що для педагога зрозуміло і легко, для вихованця зовсім не просто. Підтримуйте впевненість вихованців в успіху, вселяйте надію на позитивний результат.

Вихователь не повинен випускати зі своїх рук управління вихо­вною справою до повного завершення. На етапі здійснення виховного заходу у педагога немало відповідальних моментів. По-перше, він стежить за здійсненням визначеної програми виховної справи, вносячи необхідні корективи, виконуючи диспетчерські функції. По-друге, педагог веде спостереження за колективом і окремими його членами, пам'ятаючи, що виховна справа розвиває у вихованців певні якості, дозволяє встановити рівень сформованості цих якостей і накреслити стратегію подальшої роботи. По-третє, педагог стежить за чітким розв'язанням організаційних питань.

Під час проведення виховних заходів педагог повинен займати правильну позицію: не сковувати дітей своєю присутністю, не заважа­ти їм вільно висловлювати свої думки і почуття. Але, разом з тим, уважно стежити за розвитком подій, запобігати тому, щоб вони набу­ли небажаного спрямування і вийшли з-під контролю.

Досить делікатне питання - коли і як коригувати неправильні ДІЇ, перенести розгляд на пізніше чи робити зауваження негайно? З позиції загальної теорії управління питання вирішується однозначно — допущена помилка повинна бути виправлена негайно, щоб не допускати її закріплення. Аналіз допущених помилок необхідно здій­снювати відразу після закінчення виховного заходу, поки свіжі в пам'яті недавні події, але в деяких випадках його варто перенести на пізніше

Непомітно для дітей фіксуйте все, що відбувається. На випадко­ві відхилення, затримки реагуйте спокійно, стримано. Пам'ятайте, що реальне життя не можна вкласти в плани, потрібно бути постійно готовим до несподіванок.

На завершальному етапі виховної справи підводять підсумки. Це може бути колективне обговорення або індивідуальний педагогіч­ний аналіз. Мета – розкрити причини успіхів і невдач.

Варто дотримуватись апробованої схеми аналізу виховної спра­ви, послідовно відповідаючи на питання:

1) чи всі позиції підготовки і проведення виховного заходу знайшли відображення в плані;

2) чи відповідав зміст програми поставленій меті;

3) чи відповідав меті, завданням і вимогам рівень організації;

4) чи всі заплановані заходи (моменти) в достатній мірі були за­безпечені відповідними ресурсами;

5) які фрагменти, частини виховного заходу були більш ефекти­вні, чому;

6) чи витриманий виховний захід у часі;

7) хто і чому порушував терміни;

8) чи виховний захід становив собою певну систему, чи це був набір мало пов'язаних між собою фрагментів і частин;

9) чи був ефект новизни;

10) чи відповідало емоційне забарвлення виховного заходу його задуму;

11) чи задовольняла учнів якість виховної справи, їхнє ставлен­ня до неї, над якими питаннями змушувала задуматися учнів виховна справа;

12) якої оцінки заслуговує кожен учасник виховного заходу;

13) як поводили себе учні;

14) чому виникли випадки негативної реакції частини учнів на ті або інші педагогічні дії;

15) від чого необхідно відмовитися і що нового слід внести в на­ступний виховний захід.

Аналізуючи, необхідно встановлювати зв'язки між явищами, шукати залежності, найефективніші форми взаємодії, знаходити при­чини і наслідки. [29. - Кн. 2,155].

20.3. Вибір форм виховання

Вибір форм виховної роботи визначається на основі наукових принципів виховання. Для кожного дитячого колективу необхідно вибирати форми, які найбільш підходять. Основою цього вибору повинна бути педагогічна доцільність.

Вибір форм організації виховної діяльності залежить від бага­тьох компонентів: змісту і спрямованості виховних завдань, віку учнів, рівня їх вихованості та особистого суспільного досвіду, особли­востей дитячого колективу та його традицій, особливостей та традицій регіону, технічних та матеріальних можливостей школи, рівня профе­сійності вчителя.

Визначення найбільш доцільної форми організації виховної дія­льності – це тільки перший крок вчителя до досягнення виховного завдання. Ефективність використання тієї чи іншої форми багато в чому залежить від науково обґрунтованої реалізації цих завдань. До них можна віднести: максимальне залучення великої кількості учнів до підготовки та проведення заходу; поєднання емоційних та раціона­льних факторів, що сприяють самостійній, активній діяльності учнів у підготовці та проведенні заходу; формування в учнів значимих моти­вів діяльності.

В процесі здійснення будь-якої форми виховання учнів під кері­вництвом учителя (безпосередньо чи за його задумом) здійснюють певні дії (операції), які є важливими факторами формування підлітка.

За своєю суттю всі ці етапи підготовки та проведення виховного заходу мають важливе виховне значення. Наприклад, планування і осмислення дозволяє стимулювати творчі пошуки, поєднати пізнава­льну та практичну діяльність.

Ефективність виховної роботи в значній мірі залежить від цілес­прямованого поєднання масових, групових та індивідуальних форм виховання.

Практика свідчить, що часто повторювані форми організації ви­ховної діяльності, як правило, втрачають свою новизну, стають трафа­ретними і тому не дають очікуваної ефективності. Досвідчені педагоги намагаються використовувати різноманітність форм виховання. Тому важливо, щоб студенти за роки навчання у вузі пізнали всю різномані­тність форм виховання і усвідомили всі особливості технології вихов­ного процесу.

Запитання і завдання

1. Що таке форма організації виховної діяльності?

2. В чому полягає єдність загального, особливого і спеціального в формах виховання?

3. Скла­діть таблицю класифікації форм виховання.

4. Перелічіть і проаналізуйте фактори, що впливають на вибір форм виховання.

5. Чому необхідно викори­стовувати різноманітні форми виховання?

6. Дайте обґрунтування алгоритму типової структури організації виховного заходу?

7. В чому полягає алгоритм аналізу проведення виховного заходу?

8. З якою виховною метою викорис­товується в класі дискусія?

9. Охарактеризуйте основні дії педагога при підготовці і проведенні диспуту.