Сенсом життя окремої людини і людської спільноти в цілому є передусім продовження людського роду. Ось чому в центрі діяльності суспільства має бути людина, її фізичний і духовний розвиток. Український філософ-письменник Г. С. Сковорода звертаючись до батьків, писав: "Головне виховання є: 1) благо родити; 2) зберегти пташеняті молоде здоров'я; 3) навчити вдячності". Невипадково древньогрецький філософ Протагор проголосив: "Людина — міра всіх речей".

У житті людства немає більш важливого завдання, як забезпечення достойного виховання підростаючого покоління. Треба усвідомлювати, що виховання людини — найбільш складна і відповідальна діяльність. Вона стосується не тільки батьків і професійних вихователів, а й кожної людини. По-перше, виховання ґрунтується на принципах систематичності та послідовності. Тут ніколи не буває стану завершеності. Людина впродовж свого життя перебуває під впливом виховання. По-друге, процес виховання не обмежується впливом лише професійних вихователів в освітньо-виховних закладах, а здійснюється "на кожному квадратному метрі" життєдіяльності суспільства. Воно відбувається безпосередньо в родині, дитячих дошкільних установах, у загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, на виробництві, в державних інституціях, у громадських і релігійних організаціях тощо.

Кожен член суспільства, який уболіває за долю свого народу, за подальше утвердження і розквіт Української держави, нерідко ставить запитання: "Чому в країні зустрічаємо так багато недоречностей, помилок, неефективних рішень, труднощів та ін.?" Передусім це зумовлено низьким рівнем психолого-педагогічної культури особистості. Зустрічаємося з парадоксальним явищем: безпосередньо велика кількість людей має займатися питаннями виховання, формувати найцінніший скарб суспільства — Людину, і водночас багато таких людей-вихователів не має належної наукової психолого-педагогічної підготовки.

В Україні нагальною є потреба створення належних умов для забезпечення суцільної психолого-педагогічної грамотності громадян. Зрозуміло, що це завдання має загальнодержавний характер і потребує значного економічного забезпечення.

Пропонований посібник передбачає надати початкову допомогу в справі становлення педагогічної культури усім, хто так чи інакше причетний до справи виховання: в родині, в освітньо-виховних закладах, в установах, на виробництві та ін.

У посібнику розглянуто загальні питання розвитку та виховання особистості, принципи" форми, засоби, методи, прийоми навчання і виховання.

Конструювання посібника у формі запитань і відповідей сприятиме, на наш погляд, акцентуванню уваги читачів на конкретних аспектах теорії навчання і виховання. Запитання й відповіді класифіковано та згруповано відповідно до базових засад загального курсу педагогіки.

При роботі з текстом читачеві варто врахувати пораду: перш ніж читати відповідь на поставлене запитання, треба зробити спробу самому дати відповідь, а після цього зіставити свою думку з наведеною відповіддю.

Підкреслюємо, що пропонований посібник є допоміжним засобом у системі самоосвітньої роботи на педагогічній ниві. Його можна прийняти лише як початкову сходинку у процесі становлення педагогічної культури особистості.

Розділ 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ

1.1. Який зміст вкладено в поняття "педагогіка"? У чому полягає сутність основних категорій педагогіки?

Педагогіка (від гр. pais, paidoc — дитя + ago — веду, виховую, тобто дітоведення) — наука про виховання людини. Предметом педагогіки є процес виховання.

Основні категорії педагогіки — це виховання, освіта, навчання, розвиток.

Виховання — це цілеспрямований і організований процес формування особистості.

Навчання — двосторонній процес взаємообумовленої діяльності того, хто навчає, і того, хто навчається, спрямований на оволодіння останнім знаннями, уміннями та навичками, розвиток його інтелектуальних потенцій, формування світогляду, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта — це процес і результат оволодіння надбаннями людської культури як передумови активної соціальної діяльності особистості.