Педагогіка у запитаннях і відповідях - Кузьмінський А.І. - 14.4. Яка роль методу вимог у системі формування свідомості та переконань?

Виховна ефективність методів переконування і прикладу може бути достатньою за умов поєднання їх з методом вимог.

Вимога — метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загальмувати окремі види його діяльності. A.C. Макаренко надавав особливого значення методу вимог у системі виховного впливу на особистість. Його педагогічним кредо було таке: якомога більше вимогливості до людини і якомога більше поваги до неї. Ця педагогічна аксіома є важливою передумовою виховання законослухняних громадян і становлення правового суспільства, в якому верховенство закону. На основі розумної безкомпромісної вимогливості педагога до вихованців поступово формується вміння й готовність особистості вимагати від себе. Тому A.C. Макаренко мав підстави стверджувати: "Чим яскравіше, більш визначене право вимогливості, тим менше доводиться вимагати, тим природніше виникає загальний стиль"1. Діалектичне поєднання методу вимог з методами переконування та прикладу формує гідну дію людини. Вимога відіграє особливо суттєву роль на початковому етапі виховної роботи з колективом чи окремою особистістю, а також у процесі організації нових видів діяльності.

Розрізняють безпосередні й опосередковані вимоги.

Безпосередня вимога спрямована на тих вихованців, від яких педагог домагається конкретних дій.

Опосередкована вимога спрямована на інших учнів, колектив, які можуть трансформувати вимогу на конкретну особистість.

Застосування тих чи тих видів вимог залежить від педагогічних ситуацій та особливостей стосунків між вихованцем і вихователем.

Вимога може бути прямою, якщо звернення педагога має чітку конкретну вказівку на певну дію та виражене в рішучій наполегливій манері за формулою; "Роби так, і тільки так" ("Візьми зошит із домашнім завданням і йди до дошки", "Прибери дбайливо класну кімнату").

У процесі використання прямих вимог необхідно дотримуватися таких правил:

1. Вимога має бути позитивною, тобто стимулювати вихованців до вчинків, а не забороняти, гальмувати їх дії.

2. Пряма вимога повинна бути однозначною, зрозумілою, конкретною, мати інструктивний характер.

3. Будь-яка пряма вимога має бути виконана та доведена до позитивного кінця.

4. За результатами дбайливого й відповідального виконання певної вимоги вихователь має схвалити дії вихованця, формуючи цим самим у нього впевненість у діяльності та стимулюючи до позитивних вчинків.

Непряма вимога виражена завуальовано і розрахована на дію внутрішніх психологічних стимулів, пов'язаних із переживаннями й почуттями вихованців. Можна виділити три групи непрямих вимог: позитивні (прохання, довіра, схвалення), нейтральні (порада, натяк, умовна вимога, вимога в ігровому оформленні), негативні (осуд, недовіра, погроза).

Розглянемо сутність названих видів непрямих вимог.

Вимога-прохання в добре організованому колективі є досить дієвим засобом впливу на особистість і ґрунтується на довірі між вихователями й вихованцями. Вона виступає внутрішнім стимулом вихованця до позитивної діяльності.

А.С. Макаренко зазначав: "Прохання тим відрізняється від інших видів звернення, що воно дає дитині цілковиту волю вибору... Його треба вимовляти так, щоб дитині здавалося, ніби вона виконує прохання з власного бажання, не спонукана до цього ніяким примусом. Треба сказати:

— У мене є до тебе прохання. Хоч це й важко, і в тебе всякі інші справи...

... Форму прохання найкраще застосовувати в тих випадках, коли ви добре знаєте, що дитина прохання ваше охоче виконає"1.

Вимога-довіра — досить дієвий виховний засіб, що стимулює внутрішні сили особистості, яка починає відчувати важливість і корисність своїх дій, бажання виправдати довір'я педагога" прагнення утвердити себе в колективі. Класний керівник організовує учнів на генеральне прибирання класної кімнати. Перед усім класом звертається до шестикласника: "Сергійку, доручаємо тобі на завтра забезпечити усіх нас знаряддям праці (відра, ганчірки, миючі засоби та ін.). Ти в нас гарний господар".

Вимога-схвалення спрямована на стимулювання вихованців до позитивних дій. Оскільки у дітей молодшого та середнього шкільного віку недостатньо сформований психологічний механізм самооцінювання, тому так важливо підтримати вихованця, вселити в нього впевненість у власних силах і правильності своїх дій. На уроці фізики учні самостійно розв'язують задачі. Учитель проходить між рядами, спостерігає за роботою учнів. Зупиняється біля Дмитра, який не завжди відзначається дбайливістю. Однак на цей раз учитель побачив старанність і голосно зауважує: "Сьогодні ти старанно працюєш. Молодець. Працюй так і надалі".

Вимога-порада являє собою звернення до свідомості, містить рекомендації вихователя для самостійного прийняття вихованцями рішення про доцільність того чи того вчинку. Це дає вихованцеві можливість вибору, стимулює його самостійність. Учні 5 класу на пришкільній ділянці обкопують дерева. Учитель спостерігає за їх працею. Один учень недбало ставиться до роботи. Класний керівник підійшов до нього і зауважив: "Миколо, на мій погляд, ти ображаєш яблуньку. Я радив би тобі копати глибше і робити ширші ямки".

Вимога-натяк — це прихована форма стимулювання дій вихованця. Вона ґрунтується на довірливих взаєминах між педагогом і вихованцем та передбачає врахування його індивідуальних особливостей. На початку уроку учитель мови дав учням самостійну роботу. Не всі учні включились до роботи. Учитель, не називаючи нікого конкретно, говорить: "Мені здається, що дехто ще на перерві".

Умовна вимога полягає в тому, що певний вид діяльності, приємний для вихованця, виступає своєрідним стимулом для діяльності особистості щодо виконання небажаного або більш важкого доручення. Мама звертається до п'ятирічної Наталі, яка грається ляльками: "Наталочко, якщо ти швиденько складеш усі іграшки, підемо гуляти на вулицю. Бачиш, як там гарно".

Вимога в ігровому оформленні використовується в тих випадках, коли доводиться виконувати нецікаві доручення та долати труднощі, пов'язані із втомою вихованців. Гра в житті дітей є важливим стимулом їх діяльності. Вона захоплює дітей, викликає радість, сприяє виникненню почуття задоволення від виконання навіть непривабливих справ, які є важливими в житті колективу. Наприклад, учні 6 класу в одноденному поході. Дещо стомилися. Класний керівник поділив клас на чотири загони, в кожному загоні обрали командира, розробили різні маршрути, якими загони дістануться до визначеного місця, де на переможців чекає сюрприз-подарунок.

Вимога-осуд застосовується у тих випадках, коли негативна оцінка тих чи інших дій вихованця відіграє роль психологічного гальма його негативних дій, вчинків і стимулює до позитивних дій. Два хлопчики після уроків прибирають класну кімнату. Проте роблять це недбало, лише розмазують по підлозі бруд. Черговий учитель звертається до них: "Так працювати не можна. Негайно поміняйте воду і все зробіть дбайливо!".

Вимога-недовіра має місце в тих випадках, коли інші спроби не дають бажаних результатів. Якщо вихованець відчуває частково втрату довіри з боку товаришів: педагога, він психологічно переживає свій стан у колективі. При розумному використанні вимоги шляхом вираження недовіри з'являється внутрішній стимул до подолання негативізму у власних діях. Однак вдаватися до цієї вимоги треба обережно, вибірково, щоб не стимулювати вихованців до вироблення почуття байдужості. Наприклад, семикласники готуються до свята Мами. Два хлопчики — Сергій і Андрій — безвідповідально ставляться до виконання доручень. Класний керівник зауважує: "Хлопці, ви знову хочете бути утриманцями. Ми усуваємо вас із справи". Так і скажемо мамам: "Сергій і Андрій не поважають своїх мам".

Вимога-погроза спрямована на гальмування негативних дій, вчинків вихованців через попередження про позбавлення їх можливості займатися приємним видом діяльності, користуватися певними правами членів колективу, Погроза є крайнім видом вимог, досить тонким інструментом впливу педагога на вихованців. У 8 класі Юра та Ігор відламали стійку парти. Класний керівник звертається до вихованців: "Якщо до завтрашнього дня не полагодите парту, будете на всіх уроках працювати стоячи, а ваші батьки ремонтуватимуть парту".

У процесі застосування непрямих вимог треба дотримуватися таких правил:

• враховувати індивідуальні й вікові можливості вихованців;

• вимоги мають бути реальними та посильними;

• кожна вимога має бути спрямована на включення особистості в конкретну діяльність;

• недоцільно торкатись особистих таємниць вихованців;

• не можна принижувати гідність особистості.

Отже, система вимог у поєднанні з методами переконування і прикладу є важливим інструментом формування у вихованців переконань і слугує основою формування свідомої поведінки.

Загальну структуру методів, що забезпечують формування переконань і свідомості вихованців, наведено на рис. 41.