Педагогіка - Максимюк С.П. - 2. Загальні закономірності та їх роль у раціоналізації уроку

1. Закони і закономірності в педагогіці.

2. Загальні закономірності та їх роль у раціоналізації уроку.

3. Конкретні закономірності — основа проектування уроку.

4. Принципи навчання та дидактичні правила їх реалізації.

Література: 13, 20, 23, 24, 28, 39, 42, 43, 48, 49, 52.

1. Закони і закономірності в педагогіці

Як і будь-яка наука, педагогіка має свої закони, закономірності, принципи і дидактичні правила їх реалізації. У філософії законом називають необхідне, істотне, об'єктивне відношення, що повторюється. У навчально-виховному процесі діють фундаментальні закони розвитку природи й суспільства, пізнані філософією (закони єдності й боротьби протилежностей, взаємопереходу кількості в якість, заперечення заперечення, закони історичного матеріалізму та загальні економічні закони вартості, собівартості, рентабельності та ін.).

Закон єдності і боротьби протилежностей буквально пронизує кожен акт навчально-виховного процесу. Наприклад, співвідношення емоційного й раціонального в навчанні. Не всі вчителі можуть похвалитися врахуванням цієї суперечності, найчастіше можна побачити на уроках забагато раціонального і обмаль емоційного. Майстри педагогічної справи давно довели, що учень повинен вчитися переможно (В. Ф. Шаталов); навчання має бути заняттям радісним (Ш. О. Амонашвілі); дайте дитині пережити щасливу мить — і успіх вам гарантований (В. О. Сухомлинський); принцип емоційності навчання заслуговує на особливу увагу вчителя (В. І. Помагайба).

На кожному уроці постійно проявляється інший фундаментальний закон — взаємопереходу кількості в якість. Кількісне зростання обсягу знань із часом приводить до докорінних якісних зрушень розвитку, вихованості учнів. Педагог прогнозує, планує зміни, нарощує темпи та обсяг навчання, виховання і розвитку на основі досягнутого.

Головним законом педагогіки є відповідність навчання й освіти рівневі продуктивних сил і виробничих відносин, науково-технічному, соціальному, культурному і духовному прогресу суспільства. У цьому законі, який об'єктивно діяв у всі часи, є дві риси;

1) випереджальний характер освіти порівняно з розвитком суспільства;

2) зворотний зв'язок між станом освіти і виховання та розвитком суспільного прогресу, пріоритетність освіти та виховання.

2. Загальні закономірності та їх роль у раціоналізації уроку

Слід розуміти, що поняття закономірності вужче від закону, це є застосування закону в конкретній ситуації, його вияв у меншому масштабі. Закономірності відіграють роль регуляторів, вони наче світлофори на перехрестях шляхів педагогічних роздумів про майбутній урок, вони і вимагають, і забороняють. Навчальні закономірності відбивають об'єктивні зв'язки між найголовнішими компонентами дидактичної, системи (метою, змістом, продуктивністю, методами, керуванням, стимулюванням).

Закономірність органічної цілісності навчально-виховного процесу, його єдності вимагає поєднання навчання, виховання і розвитку учнів через єдність мети, мотивації, змісту, організованої діяльності на уроці, регулятивної та оціночної діяльності вчителя.

Загальною є закономірність мети, суспільної цілеспрямованості навчання і виховання, що проявляються в навчальному матеріалі, виховній діяльності школи, сім'ї і громадськості.

З попередніми двома закономірностями тісно пов'язана закономірність змісту навчання, вона дає змогу наповнювати урок змістом відповідно до стандартів освіти, концепції загальної середньої освіти і забороняє насичувати навчальні заняття другорядним, малодоцільним навчальним матеріалом.

Закономірність єдності праці вчителя й учнів, їхньої співтворчості надзвичайно актуальна в сучасній демократичній і гуманістичній школі. Взаємодія вчителя з учнями відбувається по-різному, залежно від віку учнів, особливостей навчального матеріалу, мети уроку, організації класу.

Проектуючи урок, учитель враховує і дію закономірності методів навчання, яке залежить від мети, змісту навчання, віку учнів та їхніх навчальних можливостей, від наявної матеріально-технічної бази, форми навчання та знань і навичок учителя щодо застосування того чи іншого методу.

Закономірність керування навчанням буде ефективною за умови інтенсивності та обсягу зворотних зв'язків та обґрунтованості керівних впливів.

Закономірність стимулювання навчання включає внутрішні (мотиви) і зовнішні (суспільні та педагогічні) стимули.

Єдність суттєвого, логічного і практичного в навчанні проявляється в тому, що його продуктивність залежить від почуттєвого сприймання, логічного осмислення і практичного застосування набутих знань.

Ці важливі загальні закономірності сформульовані вченими В. В. Краєвським, І. Я. Лернером, С. Г. Шаповаленком, М. О. Даниловим у педагогічних дослідженнях.