Педагогіка - Максимюк С.П. - Тема 1. Історія педагогіки як наука. Я. А. Коменський — перший творець самостійної гуманної педагогіки

1. Історія педагогіки як наука. Я. А. Коменський - перший творець самостійної гуманної педагогіки.

2. Видатні зарубіжні представники гуманної педагогіки (ХVIII- ХХ ст).

3. К. Д. Ушинський - основоположник наукової педагогіки і народної школи в Роси. Педагогічні погляди Л.М.Толстого.

4. Українська педагогічна думка та її видатні представники.

5. Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка.

6. В. О. Сухомлинський - видатний український . педагог-новатор.

7. Актуальні проблеми зарубіжної педагогіки. Освіта в Японії.

8. Традиції та нові цінності в системі освіти США, Канади, Великобританії та інших зарубіжних країн.

9. Дванадцятирічна освіта: реалії та перспективи.

Тема 1. Історія педагогіки як наука. Я. А. Коменський — перший творець самостійної гуманної педагогіки

1. Значення вивчення історії і теорії педагогіки.

2. Поняття про історію педагогіки.

3. Гуманність педагогіки як тенденція її розвитку.

4. Я. А. Коменський і сучасна педагогічна наука:

§ Я. А. Коменський — слава і гордість слов'янських народів;

§ життєвий і творчий шлях Я. А. Коменського;

§ "Велика дидактика" — першокласний твір світової педагогічної літератури;

§ принцип природовідповідності в педагогічній системі Я. А. Коменського;

§ Я. А. Коменський про зміст освіти;

§ дидактична система Я. А. Коменського;

§ Я. А. Коменський про моральне виховання, шкільну дисципліну і правила поведінки, про учнів і вчителя;

§ значення творчості Я. А. Коменського.

Література: 13, 15, 17,19, 23, 92, 94,102.113, 114, 115, 119,120, 131,

135.

1. Вивчення історії і теорії педагогіки — шлях до творчості вчителя

К. Д. Ушинський, знайшовши в Гатчинському інституті бібліотеку і вивчивши її, прозрів і з вдячністю згадував: "Цим двом шафам я зобов'язаний в житті багато чим, і... від скількох

грубих помилок я був би позбавлений, якби познайомився з цими двома шафами перш ніж вступив на педагогічну стезю".

Ознайомившись із теорією виховання, К. Ушинський дійшов висновку: методи тут дуже різноманітні, і лише знайомство з усім розмаїттям методів може врятувати від впертої одноманітності, яка, на жаль, дуже часто трапляється у практиків, не ознайомлених із педагогічною літературою.

У факторах виховання керівна роль, за Ушинським, належить учителю. "Багато, звичайно, значить дух закладу, але цей дух живе не в стінах, не на папері, а в характері багатьох вихователів і звідти переходить у характер вихованців". У вихованні усе повинно спиратися на особистість вихователя, тому що виховна сила виливається лише з живого джерела людської особи.

Ушинський вимагав від кожного вчителя, щоб він любив свою професію, із почуттям відповідальності ставився до цієї великої всенародної справи і з честю виправдав велику довіру народу.

Від кожного вчителя вимагається творчість, якої не може бути без глибокого професійного знання історії і теорії педагогічної думки, знання не зі статей і підручників, не з телепередач і лекцій, а безпосередньо з першоджерел. Це неодмінна умова руху вперед, до справжніх висот. Якщо цього не дотримуватися, ніхто з учителів не застрахований від помилок, переоцінки себе і від повторення. Нова школа не можлива без педагогічної освіти. Наука про виховання — найдавніша наука, її історія — школа мислення. Знати історію педагогічної науки — це значить бачити її в зародку, повільному становленні, сходженні від менш досконалого до більш досконалого, у русі від нижчих сходинок до вищих.

Засвоївши досвід попередників, потрібно йти далі, усвідомлюючи, що педагогіка — споруда, яка повинна будуватися вічно. Зупинимося на такому поверсі цієї споруди, як педагогіка співтворчості. Сократ є її родоначальником. Ж.-Ж. Руссо не відставав від великого грека. У Л. Толстого ми знаходимо, що діти багатші на творчі можливості, ніж дорослі. Видатні діячі педагогіки А. Макаренко, В. Сухомлинський заклали сучасні методологічні основи співпраці вчителів та учнів. У 80-х, 90-х роках передові вчителі, учителі-новатори зібрали величезний досвід нових форм, засобів, прийомів навчання і виховання. Створені нові дидактичні системи, технології, модулі, нові стилі педагогічної діяльності. Є талановиті автори педагогічних концепцій. Вони сміливо шукають нові підходи

до навчання і виховання, збагачують школу свіжими ідеями і методичними відкриттями.

Студентам необхідно глибинно вивчати сучасні праці психологів, педагогів, методистів і вчителів-практиків, лише тоді вони відкриють невичерпні педагогічні роздуми і виберуть із них найбільш відповідні до нашого часу і своєї індивідуальності: із них можна черпати десятками і сотнями зразки навчання і виховання. На жаль, сьогодні скарби історико-педагогічної думки не використовуються повністю. Поклонів на адресу педагогічних мислителів не досить. Потрібно вивчати їх, творчо використовувати створене ними.

Важливо, щоб у людини, яка вступає до педагогічного вузу, були первинні вихідні якості. Вивчення історії життя видатних і відомих педагогів показує, що до цих властивостей належать: потреба вчити, виховувати, ростити, удосконалювати, передавати досвід; гуманність, світлий розум; цільність, єдність слова і діла, комунікабельність; чистота натури, душевна молодість, дар мови. Ці риси — фундамент формування особистості вчителя.

У сьогоднішніх учителів-новаторів, переможців і лауреатів конкурсів "Учитель року" виділяються такі уміння і якості, як: прекрасна ерудиція, відточена мова, залізна логіка, наочність у роздумах. Акмеологічний рівень готовності вчителя до педагогічної діяльності включає філософську мудрість, дослідництво, творчість, науковість.