Педагогіка - Максимюк С.П. - 3. Українська етнопедагогіка

Українська етнопедагогіка — цілісна система знань, ідей, форм і методів роботи з дітьми. Вони грунтуються на таких принципах,, як природовідповідність, народність виховання і самодіяльність учнів у процесі навчання й виховання, а також гуманізм, зв'язок виховання з життям народу, виховання в праці, урахування вікових, індивідуальних та генетичних особливостей учнів, єдність вимог і поваги до особистості, поєднання педагогічного керівництва і самостійності учнів, практичне оволодіння культурно-історичним досвідом рідного народу, повна і глибока довіра до дитини та віра в її сили й можливості. Вони покликані формувати поведінку дитини, її практичний досвід.

Родинна педагогіка

Способи розробити, описати родинну педагогіку як частину соціальної педагогіки в XVI—ХVІІІст. були зроблені Ф.Рабле, Ж.-Ж.Руссо ("Еміль, або про виховання", 1762), Песталоцці ("Лінгард і Гертруда", 1795). Вони проводили багато спостережень над батьками, радили їм. Нині велику цінність становить "Книга для батьків" А.Макаренка, "Батьківська педагогіка" В.Сухомлинського, книга Л. і Б. Нікітіних "Мы, наши дети и внуки". Багато виховних поглядів висвітлює "Народна педагогіка" М.Стельмаховича /1985/ та художня література: "Десятикласники" О.Копиленка, "Бригантина" О.Гончара та інші. У 70—80 рр. була розроблена програма "Школа і сім'я" про педагогічну пропаганду серед батьків і всі 14 напрямів виховання в сім'ї. Суть концепції: сім'я вчиться у держави виховувати, школяр через сім'ю мусить бути передовим. Однак сімейна, родинна педагогіка грунтується на особистому прикладі батьків, індивідуальному підході та взаємодії школи і сім'ї. Ось її основні розділи:

1. Особистий приклад батьків. Народна педагогіка: який батько, такий син; яблуко від яблуні далеко не відкотиться. Батьки впливають позитивно і негативно. Наслідуючи батьків, дитина засвоює сімейні традиції, цінності, стосунки, оцінки. Батькам не слід моралізувати навколо політики, релігії, висловлювати своє невдоволення навколишнім життям, бо дитина чуйно вловлює їхню справжню позицію, поділяє її.

2. Конфліктні ситуації в сім'ї — причина розвитку позитивних і негативних рис. Розлучення батьків призводить до занедбаності дитини, почуття безсилля, роздвоєння душі, часто — комплексу неповноцінності. Мати не повинна виховувати ненависті до батька, який пішов із сім'ї.

3. Створення умов для навчання дитини — це першооснова. Матеріально-навчальна база у школі є запорукою успіхів. Потрібно стимулювати всі здібності дитини, контролювати домашні завдання, привчати до самостійності.

4. Самообслуговування і трудова допомога батькам — методи сімейного виховання. Функції дітей повинні зростати від прибирання до приготування їжі, програми дій на дачі. Дбати про свій одяг. Придбання нового — свято в сім'ї. А. С. Макаренко: діти повинні брати участь у розподілі грошей, мати свої кишенькові гроші, це привчає до економії, самостійності.

5. Запобігання негативним впливам підліткового мікросередовища. Не вседозволеність та ранні сексуальні стосунки, а виховання порядності, незалежності від поведінки подруг. Особлива роль матері, її особистого прикладу.

Робота школи з батьками

1. Батьківська конференція (щороку), збори: виступ директора, голови батьківського колективу, вибори батьківського комітету, членів шкільної ради.

2. Шкільна рада. Батьки вносять пропозиції, критика злободенних питань школи, сім'ї, допомога їм.

3. Батьківський комітет під керівництвом голови разом із директором, поділяються на сектори /навчальний, матеріальної допомоги сім'ям, допомоги школі в культурно-масовій роботі, трудової допомоги, ремонт/. У кожному класі обирається активна трійка, яка допомагає класному керівникові.

4. Дворічний університет — педагогічна пропаганда, семінари, конференції і лекторії, школа молодих батьків, батьківські збори один раз на чверть у класі.