Педагогіка - Максимюк С.П. - Тема 5. Педагогічна діяльність і творча спадщина А. С. Макаренка.

А. С. Макаренко виховав тисячі справжніх громадян

А.М.Тубін — вихованець А. С. Макаренка.

1. А. С. Макаренко — видатний педагог-новатор.

2. Життя, педагогічна та творча діяльність А. С. Макаренка.

3. Педагогічні погляди А. С. Макаренка:

♦ про суть системи виховання;

♦ про колектив як важливу умову і засіб виховання;

♦ про взаємозв'язок навчання і продуктивної праці;

♦ фізичне і естетичне виховання; + теоретичні основи сімейного виховання дітей і підлітків.

4. Розвиток ідей А. С. Макаренка в теорії виховання.

5. Педагогічні аспекти літературно-художньої спадщини А. С. Макаренка.

Література: 15, 23, 111, 121, 122, 123, 124,126, 153, 154.

Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом,

яке вимагає таланту, а це спеціальність, якої треба вчитися.

А. С. Макаренко

Виховання в тому й полягає, що більш доросле покоління передає свій

досвід, свою пристрасть, свої переконання молодшому поколінню.

А. С. Макаренко

Для виховання потрібно не багато часу, а, розумне його використання...

Виховання відбувається завжди, навіть тоді, коли вас немає вдома.

А. С. Макаренко

Виховна робота — це перш за все робота організатора. В цій справі

немає дрібниць. Ви не масте права щось назвати дрібницею і

забути про неї. Хороша організація в тому й полягає, що вона не пропускає дрібниць.

А. С. Махренко

1. Вступ. А. С. Макаренко — видатний педагог-новатор

В історії науки є імена, які як віхи визначають перехід наукового знання в якісно новий стан. Великі трудівники науки акумулюють досягнення своїх попередників і могутнім поривом творчої думки наближаються до істини, тим самим відкриваючи новий метод наукового знання, скорочуючи, полегшуючи шлях своїм послідовникам. До числа справжніх першопроходців науки належить і А. С. Макаренко. Його наукова творчість невіддільна від процесу створення нової педагогіки, а його педагогічний досвід ми справедливо називаємо новаторським. Разом зі своїми товаришами і однодумцями А. С. Макаренко послідовно здійснював і шукав кращі методи розв'язання принципів народної освіти:

о обов'язкова загальна середня освіта для всього молодого покоління (у комуні ім. Ф. Е. Дзержинського це завдання в основному було виконано на початку 30-х рр.);

о поєднання навчання з продуктивною працею (згадаємо завод ФЕД);

о всілякий розвиток самодіяльності учнів (практика загальних зборів, ради командирів, громадських організацій).

Макаренко пішов значно далі своїх сучасників, зробивши видатне відкриття головного методу виховання — відкриття ідеї виховуючого колективу.

Скажемо правду, це відкриття досі не оцінене як слід. Багато педагогів ставили і розв'язували завдання виховання колективу. А. С. Макаренко підійшов до цього завдання інакше: зробив колектив вихователем особистості. На його думку, колектив з об'єкта виховних зусиль педагога перетворюється в суб'єкт організації виховного процесу. Ця концепція стала ключем для розв'язання питання про механізм виховання колективом, показала реальність досягнення виховної мети і дозволила реалізувати програмування виховного процесу. Теорія виховуючого колективу забезпечила науковий підхід до проблеми педагогічної майстерності і методики виховання в цілому. Практична реалізація ідей виховуючого колективу сприяла вирішенню проблем теорії моралі, учнівського самоуправління, свідомої дисципліни, клубної творчої діяльності тощо.

Справжній новатор педагогіки А. С. Макаренко при житті не отримав визнання з боку більшості теоретиків. Потрібен був час для такого визнання, а також самовіддана діяльність його послідовників — Є. М. Мединського, В. М. Терського, І. ф. Козлова, І. Ф. Свадковського, Є. І. Моносзона, С. А. Калабаліна, І. А. Каїрова, В. Є. Гмурмана, М. П. Павлова.

Дивна доля всіх відкриттів у науці. Вони стають своєрідним перехрестям на шляху її розвитку, перехрестям, яке обминути неможливо. Сьогодні ми з повним правом можемо сказати: усі кращі досягнення теорії і методики виховання, починаючи з 40-х рр., прямо і безпосередньо пов'язані з ідеями А. С. Макаренка, витікають з них, розвивають їх.

Для розвитку теорії виховання виняткове значення мав справді науковий погляд А. С. Макаренка на сам процес виховання як об'єктивно-закономірне явище. "Виховання, — стверджував він, — процес соціальний... З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить в безкінечне число стосунків, кожне з яких обов'язково розвивається, переплітається з іншими стосунками, ускладнюється фізичним і моральним ростом самої дитини. Весь цей "хаос"... створює певні зміни в особистості дитини. Спрямувати цей розвиток і керувати ним — завдання вихователя" (Педагогічні твори: т.5., М., 1985, с.14). У педагогіці довгий час традиційним було розуміння виховання як виховної діяльності дорослих. Звідси тлумачення К. Д. Ушинським педагогіки не як науки, а як мистецтва. А. С. Макаренко розглядає виховання як невід'ємну сторону процесу життєдіяльності особистості, робить висновок про необхідність педагогічно відповідної організації життя дітей, бачить форму такої організації у виховуючому колективі.