Педагогіка - Максимюк С.П. - 5. Реформа шкільної освіти у Великобританії

Початкова школа в Канаді — це 1—б класи, у яких навчаються діти від 5—б до 11—13 років. Школи невеликі, нараховують в середньому по 250 учнів (тільки в 17% шкіл кількість учнів перевищує 400). Навчання націлене на формування в учнів елементарних уявлень про різні дисципліни, засвоєння основ читання, правопису, елементарної математики плюс уроки музики, живопису, медичної освіти.

Середня школа пропонує 2 різні напрями навчання: академічний чи професійно-технічний, хоч є школи, які спеціалізуються тільки на професійно-технічній освіті. Більшість шкіл змішані. Академічні програми готують учнів до вступу в університет Чи суспільний коледж. Професійно-технічні програми готують до трудової діяльності зразу або до продовження навчання в ПТУ або РУ.

У провінції Квебек після закінчення 11-й класів середньої школи учні переходять у "проміжні" коледжі загального і професійно-технічного навчання на два або на три роки. Після двох років навчання відкрита дорога до університету, після трьох — учень одержує професію. Для отримання диплома учні складають заліки. У кожній провінції є міністерство освіти, воно затверджує список базових дисциплін, з яких проводяться заліки, читаються факультативи. В останній час у деяких провінціях вводяться екзамени. Крім державних шкіл є приватні, незалежні і конфесійні (для католиків і протестантів), їх програми відповідають основним напрямам політики провінційної влади в освіті. Приватні та незалежні школи видають дипломи випускникам, адекватні тим, які видають державні школи.

Вищу освіту можна одержати в університетах і суспільних коледжах. Вона фінансується провінційною державною владою, дотаціями і пільгами, приватними особами і корпораціями. Студентам з 1964 року видаються позики без сплати процентів. Вищу освіту ще дають коледжі гуманітарних наук та технологічні коледжі, а також інститути сільського господарства, мистецтва. Перший вищий навчальний заклад в Канаді було засновано в 1663 році — це духовна семінарія Квебеку. Усього в Канаді 69 університетів, у 62-ох — викладання ведеться англійською, в 7-й — французькою мовами.

5. Реформа шкільної освіти у Великобританії

Реформа школи у Великобританії не копіює американської , але має певну схожість у побудові змісту середньої освіти, де також є базовий (загальнонаціональний) та місцевий компоненти. Прийнятий парламентом у 1983 р. закон про реформу ухвалює, що в навчальному плані шкіл є обов'язковими лише англійська мова і література, математика, релігія і фізкультура (у межах 50% часу), а також при розробці програм у школах враховуються місцеві умови для профорієнтації учнів на місцеві виробництва і ферми. Рекомендується також враховувати думку батьків і учнів.

Розвиток науки у Великобританії йшов у напрямі ессенциалізму. Ця філософія утвердила мету освіти: передача основних знань і умінь, тобто школи зосереджуються на найважливішому, найсуттєвішому. Англійська освіта характеризується прагматизмом, тобто спрямованістю на практику, цим вона відрізняється від французької, де існують принципи: якомога більше дисциплін, і обов'язкових; виховання вільної особистості, яка вміє робити вибір. В Англії більшість масових шкіл, хоч є "паблік скулз", які готують вищу еліту. До 80-их років школи в Англії були автономні, децентралізовані, мали велику вибірковість предметів (50%). Обов'язковими предметами у двох старших школах були англійська мова і література, математика, релігія і фізкультура. Великобританія не бажала переймати чужого досвіду, оскільки це острівна, замкнена держава, і це призвело до послаблення освітнього потенціалу населення. Низка обстежень показала, що, наприклад, математична підготовка 13-річних учнів відставала від Франції і Японії.

У 1988 році уряд почав реформу освіти Законом, який ввів 10 обов'язкових предметів для початкової і неповної середньої школи (англійська мова і література, математика, природознавство, історія, географія, технологія, музика, мистецтво, іноземна мова). Релігія залишалась основним предметом згідно із законом 1944 року. Контроль за змістом освіти було покладено на Державного секретаря освіти, таким чином державні органи забрали частину функцій у місцевих. Школи самі вирішували, як викладати предмети національного навчального плану — як окремі, чи в інтегрованих курсах, модульних програмах. Підвищилася роль батьків у діяльності навчальних закладів. Вони знайомі з результатами роботи школи, висловлюють у бесідах з учителями свої зауваження. За десять років результати в школах зросли на 10%, але за міжнародними дослідженнями результати з математики, рідної мови і природничих наук нижчі, ніж в учнів Німеччини, Франції, Японії, так що Великобританія поки що не випереджає інших країн в галузі освіти.

У1993 році вийшла доповідь національної комісії з освіти "Учитися досягати успіху", у якій зроблено аналіз стану освіти, вказано стратегічні напрями її розвитку і дано 7 цілей-рекомендацій:

1. Високоякісне дошкільне виховання у віці 3—4 роки.

2. Навчальні курси повинні розвивати в дітях все краще; замість 10 обов'язкових предметів ввести 5 основних галузей знань (мова, математика, природничі науки і технологія, виразні мистецтва і фізкультура, гуманітарна сфера). Вводиться новий диплом після 11 - річної обов'язкової школи і 13-річної повної середньої школи замість сертифікатів про неповну, повну загальну середню освіту і професійну кваліфікацію.

3. Кожен учень на кожному уроці має право на хороше викладання і відповідні умови навчання. Цей розділ стосується вчителя, його підготовки, підвищення кваліфікації. Кожен учитель повинен мати план особистого розвитку і 2 робочі дні на рік займатися на курсах підвищення кваліфікації.

4. Кожен повинен учитися все житія, і це потрібно заохочувати. Освіта повинна бути неперервною.

5. Управління освіти і підготовки кадрів повинні бути об'єднані, а департамент освіти об'єднаний з департаментом зайнятості.

6. Слід збільшити інвестиції (суспільні і приватні) в освіту і підготовку кадрів.

7. Досягнення повинні зростати, і зрушення в освіті і підготовці кадрів повинні бути відкриті для оцінки кожним членом суспільства.

З цього документа можна зробити висновки, що в останні роки освіті у Великобританії надається більшого значення, ніж раніше, бо країні потрібні "знаючі робітники", знаючі професіонали. У законі говориться про необхідність духовного, морального, культурного, розумового і фізичного розвитку дітей, з покоління в покоління потрібно передавати такі людські цінності, як справедливість, повага а до всіх людей, почуття обов'язку перед суспільством, піклування про близьких, культурну спадщину свого народу. Діти в демократичному суспільстві повинні знати свої права і обов'язки, бути вихованими в дусі терпимості і свободи. "Освіта — це не лише передача знань, але й наділення силою", — сказано в законі (мається на увазі силою духовною, моральною). Головне завдання хорошої освіти — "уміти досягати великих успіхів", винести зі школи навички і бажання вчитися, упевненість у своїх силах це — запорука успіху в житті.

Дошкільна освіта. Якщо у Франції всі діти 3—4-річного віку відвідують дошкільні заклади, то у Великобританії — 50% дітей відвідують дитячі садочки і підготовчі класи шкіл.

Вища освіта. У Великобританії лише 15% молодих людей вступають до університетів, тоді як у Німеччині — 30%. у Франції — 35%. Відставання значні, необхідно вживати певних заходів. Це сталося тому, що в Англії існує поділ дітей на здібних і не здібних до навчання. В останні роки ставиться завдання: до 2000 року 90% дітей до 18 років повинні бути охоплені навчанням.

Зміст освіти. В освіті впроваджуються державні стандарти знань та умінь, введено 11 обов'язкових предметів (разом з релігією), які становлять 75% навчального часу.

Освіта і праця. Професійно-технічна освіта в Англії завжди була слабкою ланкою в системі освіти. У середині 80-х років була розроблена програма "ПТО — ініціатива", яка орієнтувалася на німецьку модель, вводила допрофесійну підготовку в школах, у низці шкіл почали викладати бізнес-курс. У повних середніх школах було введено національний професійний диплом, передбачено практику для старшокласників, почали створювати центри партнерства бізнесу і освіти, технологічні коледжі, які отримували субсидії від фірм, навчання в них безплатне, відбираються здібні діти. У

1988 році було відкрито перший такий коледж, а зараз їх десятки.